Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • У Києві зaкрили мeрежу aптек, де прoдавали кoнтрабандні роcійcькі ліки

У Києві зaкрили мeрежу aптек, де прoдавали кoнтрабандні роcійcькі ліки

Viktor
25 Лютого, 2025 Коментарі Вимкнено до У Києві зaкрили мeрежу aптек, де прoдавали кoнтрабандні роcійcькі ліки

Поліцейські відстежили схему незаконного ввезення російських ліків в Україну та повідомили про підозру власникам мережі аптек, де їх продавали. Про це у вівторок, 25 лютого, повідомила Нацполіція України.

Оперативники Департаменту стратегічних розслідувань встановили, що медикаменти відправлялись з Росії у Молдову рейсовими автобусами. Звідти власники аптек, двоє громадян Азербайджану, забирали їх особисто і завозили в Україну у ручній поклажі.

Загалом в аптеках продавали понад 20 позицій російських лікарських препаратів. У продажі було все, що мало попит – антибіотики, протизапальні засоби, імуномодулятори, стимулятори розумової працездатності. За попередніми розрахунками, підозрювані заплатили російським аптекам за їхні товари щонайменше 1,5 млн грн.

Слідчі Нацполіції зібрали достатньо доказів і оголосили власникам мережі аптек та двом фармацевтам про підозру. Окрім цього, поліцейські повідомили про виявлений факт орган контролю і він прийняв рішення про скасування підприємцям ліцензії на торгівлю лікарськими засобами.

Журналісти «Схем» ще у серпні 2024 року писали, що у Києві в мережі аптек торгують російськими та західними препаратами, виробленими спеціально для ринку Російської Федерації. Мова йде про мережу «Ел’Фарм», власниками якої є громадяни Азербайджану Елвін та Ешгін Багірови.

Фото «Схем», на фото Елвін та Ешгін БагіровиФото «Схем», на фото Елвін та Ешгін Багірови

«Російські ліки в київській аптечній мережі продавали обережно – за попереднім замовленням телефоном, а тоді відправляли клієнту «Новою Поштою», – розповідали журналісти.

Відомо, що ця мережа аптек до осені 2024 року мала ліцензію від Державної служби лікарських засобів і до 2022 року успішно проходила всі перевірки, які проводив цей орган контролю.

«У Держлікслужбі на запит «Схем» влітку 2024 року повідомили, що тричі виявляли в «Ел’Фарм» порушення, про які повідомляли правоохоронців, та за які власників – штрафували. Аптека пропрацювала у Києві понад шість років», – додали у матеріалі.
Джерело

Навігація записів

“Не треба прuнuжувати Укрaїну пyтінськuм нaративом”: Порошенко розкрuтuкував голосування у ВР за лeгітuмність влaдu. Відео
Секретар oбopoннoгo кoмiтeту ВР Кocтeнкo: Зaкiнчeння вiйни у 2025-му тoчнo нe будe, мoжливa зaмopoзкa кoнфлiкту aбo тимчacoвe пpипинeння бoйoвиx дiй

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Щось сталося? Хтось захворів? — її перша реакція була тривожною. Вона вже відвикла від того, що він може робити щось приємне просто так. — Нічого не сталося, Ленусь. Просто захотів зробити тобі приємне. З добрим ранком. Вона побачила квіти й на мить застигла. Її обличчя почало змінюватися. Зникла ця вічна маска зосередженості на проблемах. Вона мало не розплакалася, притиснувши букет до себе. Того ж ранку він написав Катерині. Коротко і зрозуміло. Він пояснив, що помилився і що його місце — в сім’ї. Він не став виправдовуватися чи просити пробачення за те, що подарував надію. Він просто зачинив ці двері назавжди. На душі стало так легко, ніби він скинув важкий рюкзак, який ніс багато кілометрів. Він раптом зрозумів, скільки ресурсів — і моральних, і фінансових — він виносив з дому. Тепер ці кошти пішли на те, щоб його дружина знову відчула себе жінкою. Він відправив Олену до салону краси. Поки її там «чаклували», він замовив столик у їхньому улюбленому ресторані — тому самому, де він колись освідчувався. Він забронював готель на ніч, щоб вони могли побути тільки удвох, без дитячого плачу та розмов про побут
  • Йдучи від вагітної, він і не підозрював, що незабаром сам опиниться в ролі…
  • — Тобі доведеться оплатити рахунок, — зажадав наречений і сховав свою банківську картку в кишеню.
  • – І що ти вирішив? – Запитала я. Владик мовчав, і в цій мовчанці я почула відповідь. Він знову не наважився, злякався. Я встала, пішла до кімнати та дістала валізу. – Ти що робиш?
  • Її однокурсниці говорили, що простіше розлютити каміння, ніж вивести Лілю з рівноваги. І навіть у підлітковому віці вона була категорично незворушною. Саме за цю незворушність і спокій Вітя й взяв її за дружину. У нього був досвід стосунків із запальною та емоційною дівчиною.
  • Олено, зачекай. Які племінниці? Які шашлики? Чому ти не подзвонила? — Та коли мені було дзвонити? Ввечері пізно домовилися. Давай, не затримуй мене, машина внизу чекає. Вони поснідали, але обідати захочуть годині о першій. Бувай! — Ні. Олено, забирай дітей. У мене плани. Я збиралася поїхати до своїх батьків сьогодні. Я не нянька і не безкоштовний готель. Олена змінила вираз обличчя з нахабного на ображений за секунду. — Ти що, серйозно? До яких батьків? Вони ж живуть на іншому кінці міста, нікуди вони не дінуться. А у мене, може, доля вирішується! Тобі що, важко кілька годин посидіти? Ти все одно вдома сидиш, байдики б’єш, поки мій брат на роботі спину гне. — Я не «б’ю байдики», я працюю дистанційно, і сьогодні мій єдиний вихідний, коли я хотіла виспатися. Олено, я сказала — ні. Йди до мами, вона ж у вас «свята жінка», завжди виручає. — Мама на дачі, розсаду садить! — крикнула Олена. — Ти просто бездушна егоїстка! Павло мені казав, що ти складна, але щоб настільки… Відмовити дітям у притулку? Це ж гріх перед Великоднем! — Гріх — це використовувати людей і не мати жодної краплі поваги до їхнього життя, — спокійно відповіла я, хоча всередині все тремтіло. — Забирай дівчат і йди. Я зачиняю двері. Я зачинила двері прямо перед її носом. Крізь дерево я чула, як вона ще кілька хвилин кричала про те, що «Павло про це дізнається» і що я «недостойна носити їхнє прізвище»
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes