Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Потап пішов на інтерв’ю до росіянина Юрія Дудя та заявив, що в Україні всі гoворять роcійcькою. Після такого кроку повернути репутацію Олексію буде, ймовірніше, просто неможливо..

Потап пішов на інтерв’ю до росіянина Юрія Дудя та заявив, що в Україні всі гoворять роcійcькою. Після такого кроку повернути репутацію Олексію буде, ймовірніше, просто неможливо..

Viktor
11 Лютого, 202511 Лютого, 2025 Коментарі Вимкнено до Потап пішов на інтерв’ю до росіянина Юрія Дудя та заявив, що в Україні всі гoворять роcійcькою. Після такого кроку повернути репутацію Олексію буде, ймовірніше, просто неможливо..

Потап пішов на інтерв’ю до росіянина Юрія Дудя та заявив, що в Україні всі говорять російською. Після такого кроку повернути репутацію Олексію буде, ймовірніше, просто неможливо.

Потап дав інтервʼю та заявив, що в Україні всі говорять російською

Останнім часом репутація Потапа нагадує старий носок – вся в дірках і вже не придатна до використання. Колись його слухали, любили, співали пісні, а тепер від цієї прихильності залишилися лише хлібні крихти. І замість того, щоб якось загладити ситуацію, Потап робить усе, щоб добити свій імідж остаточно.

Не так давно він вирішив, що бути просто Потапом йому вже нудно і придумав собі нове ім’я – Славік Балаган. Чому саме так? У його уявленні це означає щось слов’янське і водночас кумедне. Правда, звучить це більше як псевдонім артиста з весілля в Броварах, але кого це хвилює? До речі, він навіть не називає себе українцем, а “старшим братом зі Східної Європи”. Ну, і тут вже можна починати панікувати.

Але найцікавіше сталося, коли Потап вирішив піти на інтерв’ю до Юрія Дудя – росіянина, який час від часу намагається корчити з себе “хорошого руського”. На початку розмови Дудь навіть зазначив, що для багатьох українців цей випуск буде неприйнятним, бо російські ракети все ще летять по Україні, знищують міста та забирають життя.

І що ж ви думаєте? Потап міг би скористатися чудовим шансом і просто відмовитися від інтерв’ю, тим самим продемонструвавши, що хоч трохи розуміє ситуацію. Але ні! Він вирішив ще більше загострити конфлікт і заявив, що міг би прикинутися патріотом, сказати, що не розуміє російської та гордо відмовитися. Але навіщо? Адже він – проста людина, яка просто “працює”. Читайте між рядків – хоче заробити грошенят на російській аудиторії, раз українці поставили на ньому хрест.

Далі – ще цікавіше. Потап наголосив, що йому цікава російська аудиторія, а Дудь – крутий співрозмовник. Ну так, а те, що ця сама аудиторія сидить під портретами путіна і час від часу підписує листівки з погрозами Україні, його не дуже хвилює.

Але справжнім ударом нижче пояса стала його заява, що в Україні артисти та політики насправді говорять російською в побуті та на роботі і взагалі не соромляться цього.

До речі, це інтерв’ю записувалося в Каталонії, бо саме там зараз живе Потап. Українці, які ще до цього намагалися знайти хоч якийсь аргумент на його захист, просто вибухнули обуренням. Вони чекали, що Потап принаймні зробить вигляд, що йому не байдуже, а він натомість просто взяв і зробив ще гірше.

Навігація записів

Вбuвство українок зaрадu вuкрадення нeмовляти: німeцькoму пoдружжю прuсудuлu дoвічне ув’язнeння
СБУ зaтpимaлa aгeнтiв РФ, якi нaмaгaлиcя вcтaнoвити GPS-мaячoк нa cпeцтpaнcпopт, щo cупpoвoджує кoлoни ЗСУ нa фpoнт

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Вона уважно оглянула мене, зробила ковток кави й граціозно поправила шовковий комір на своїй шиї, немов цей жест був її природним правом. — Ви, напевно, Наталія Миколаївна? — м’яким оксамитовим голосом, трохи хрипкуватим, промовила вона. — Максим казав, що ви іноді приходите прибирати. Я — Жанна. У цей момент у моїй голові зіткнулися два потоки думок: «що, в біса, тут відбувається» і «вона що, назвала мене прибиральницею?»
  • Що це, доню? — прошепотіла бабуся. — Полуниця? Зараз? На Великдень? Її очі округлилися від подиву…
  • Стефцю, — сказав якось Василь, коли ми сиділи так, — може, вже не будемо мучити одне одного цим «кум-кума»? Ми ж знаємо одне одного все життя. Хіба погано нам разом? Я подивилася на нього. Його очі світилися теплотою і надією. Я знала, що він має на увазі. Я теж відчувала, що між нами з’являється щось більше, ніж просто дружба. — Не погано, Василю. Зовсім не погано, — тихо відповіла я. — Мені з тобою спокійно. Але ти знаєш, що скажуть діти… І люди в селі… — Скажуть, — кивнув він. — Пліткуватимуть. Але вони далеко. А ми тут. І старість у нас теж тут. І кому, як не нам, знати, яка вона — самотня. Нам не треба питати дозволу ні в кого. Ми маємо право на щастя. Навіть тепер. Навіть на схилі літ. Його слова прозвучали так переконливо, що я не могла не погодитися. Ми вирішили спробувати. Просто бути разом. Не оформляти ніяких паперів, не робити гучних заяв. Просто жити поруч і підтримувати одне одного. Новина про наше «зближення» пішла по селі, як вітер по стерні. Я бачила, як сусіди шепочуться за моєю спиною, як вони дивляться на нас з Василем, коли ми йдемо разом вулицею. Хтось засуджував, хтось просто дивувався. Але мені було байдуже. Мені було добре з Василем. І не минуло й тижня, як пролунав дзвінок від Наталки. Я побачила її ім’я на екрані телефону, і моє серце стиснулося. Я знала, що цей розмова буде важкою
  • Я виростила немовля, яке знайшла покинутим у під’їзді. Через сімнадцять років повернулася його біологічна мати — заможна мільйонерка. У суді він заговорив, і ніхто не міг повірити в те, що почув.
  • — Яка частка? Квартира моя. — А твій чоловік де живе? Тут. Значить, має право на частку. І я теж маю право відвідувати сина. Розмова закінчилася нічим. Свекруха пішла пізно ввечері, грюкнувши дверима. Ольга сиділа на кухні, дивлячись у вікно. Коли чоловік повернувся, Ольга розповіла про розмову. Сподівалася, що він підтримає її, скаже матері, щоб та рідше з’являлася. — Допомогти? — Ольга не стрималася. — Вона тут живе, а не допомагає!
  • Ірина більше не готувала запас, але щовечора зустрічала сина та невістку свіжою вечерею, намагаючись усім догодити. Ромці вона готувала сніданок, синові з невісткою намагалася збирати з собою обід, а ввечері вважала своїм обов’язком смачно їх нагодувати. Євген все поїдав з великим апетитом, невістка носом крутила і не висловлювала прямо, поки Ірина не просила, чому вона так погано їсть.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes