Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Хлопець з бабусею загuнули біля під’їзду. Що відомо про жерtв роcійського удaру по Кpивому Рoгу

Хлопець з бабусею загuнули біля під’їзду. Що відомо про жерtв роcійського удaру по Кpивому Рoгу

Viktor
17 Січня, 202517 Січня, 2025 Коментарі Вимкнено до Хлопець з бабусею загuнули біля під’їзду. Що відомо про жерtв роcійського удaру по Кpивому Рoгу

Росіяни вбили 20-річного Олексія разом з бабусею Альоною балістичною ракетою

Сьогодні, 17 січня, Росія атакувала Кривий Ріг. Внаслідок ворожого удару пошкоджені навчальний заклад та житлова забудова, є загиблі та поранені.

Як повідомляє місцеве медіа «Свої», внаслідок удару окупантів загинув 20-річний Олексій Якименко. Юнака росіяни вбили ракетою біля під’їзду разом з бабусею Альоною.

Хлопець з бабусею загинули біля під'їзду. Що відомо про жертв російського удару по Кривому Рогу фото 1
Хлопець з бабусею загинули біля під'їзду. Що відомо про жертв російського удару по Кривому Рогу фото 2

Хлопець навчався у педагогічному університеті. Він мав стати вчителем географії.

Після першого вибуху Олексій побіг до навчального закладу, де працює його тітка. З нею було все добре. Вони зустрілися і рушили додому. Бабуся вийшла назустріч, аби відкрити під’їзд. Тоді пролунав другий вибух.

Ще однією жертвою стала 45-річна Оксана. Вона була вчителькою музичного мистецтва в одній з криворізьких гімназій. Її вбили уламки в авто. Чоловік Ігор був поруч та встиг зреагувати, у 2022 році він поховав свою першу дружину в окупованому Херсоні.

Хлопець з бабусею загинули біля під'їзду. Що відомо про жертв російського удару по Кривому Рогу фото 3

Зазначимо, що 20 січня у Кривому розі буде Днем жалоби. 

Джерело

Навігація записів

Відомuй астpoлог Влад Росс впeвнено назвав дві дaти можлuвого закiнчeння вiйнu.
“Починають nанікувати”: через атаку дронів по нафтобазі в Людинoво у Калузькій області сталася потужна пожежа. Відео

Related Articles

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

— Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Viktor
16 Лютого, 202616 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до — Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Цікаве за сьогодні

  • Ігор пішов відкривати. Через хвилину в коридорі пролунав голос, від якого у Марини зводило зуби. — Ігорю! Не зачинено? А ми до вас! Є розмова, серйозна. Свекруха Галина Петрівна, професійна страждальниця і заслужений маніпулятор. Марина вимкнула праску, глибоко зітхнула, натягнула на обличчя чергову посмішку і вийшла в передпокій. Свекруха вже роззувалася, крекчучи і спираючись на плече сина. — Ой, спина… Ой, ноги… Марино, завари чай з лимоном і знайди…
  • Марія все життя прожила у селі і от на старості змушена була жити в квартирі сина й невістки. Вона переживала, думала, що всім заважає. Якось вона попросила сина відвезти її в село до сусідки Ганни. – Синку, ми будемо удвох з нею жити, ми подруги. – Мамо, бабусі Ганни не стало… Вже два місяці як. Марія заплакала. А згодом вона помітила, що син з невісткою щовечора шепочуться на кухні
  • Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?
  • – Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.
  • – Я своє не віддам. Двадцять років – це моє, розумієш? Двадцять років… А ти… ти просто зіскочила на чужий поїзд. Але це не твій маршрут. Не твоя станція
  • – Я поїду до батьків на тиждень. Чоловік навіть не запитав, чому. Лише знизав плечима: – Як хочеш. Я не тримаю. Вона поїхала. І не повернулась за тиждень. І не за два. Василь не скучав, але він почав помічати, що хата порожня. Що чай сам не заварюється. Що сорочки лежать брудні. Що тиша ріже вуха.  Василь уперше в житті прибирав сам, варив щось примітивне, пробував полагодити праску. А ще – сидів на лавці й мовчки дивився на захід сонця. І згадував
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes