Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • CБУ зaтримала роcійcьких агeнтів, які підіpвали зaлізничну колію перед потягом

CБУ зaтримала роcійcьких агeнтів, які підіpвали зaлізничну колію перед потягом

Viktor
8 Січня, 2025 Коментарі Вимкнено до CБУ зaтримала роcійcьких агeнтів, які підіpвали зaлізничну колію перед потягом

Поплічниками агресора виявилося двоє мешканців Хмельниччини віком 28 та 29 років

Служба безпеки та Національна поліція нейтралізували на Хмельниччині диверсійну групу російських спецслужб. Двоє зловмисників підірвали колію на місцевому залізничному перегоні, по якому рухався вантажний потяг. Про це повідомляє СБУ та Офіс генерального прокурора.

Як зазначають правоохоронці, для вчинення диверсії фігуранти виготовили саморобний вибуховий пристрій, який начинили тротилом та пластидом. Наприкінці грудня 2024 року вночі спільники встановили вибухівку з дистанційним керуванням на залізничній колії у Хмельницькому районі.

Агенти РФ встановили вибухівку з дистанційним керуванням на залізничній колії у Хмельницькому районі
фото: ssu.gov.ua/СБУ

Зловмисники зафіксували підрив колії на камеру телефону
фото: ssu.gov.ua/СБУ

«Для «звітності» перед окупантами їхні поплічники зафіксували підрив колії на камеру телефону. Унаслідок події ніхто не постраждав. Машиністу вдалося вчасно зупинити потяг, а після ремонту залізничного полотна ешелон із вантажем продовжив рух до пункту призначення», – йдеться в повідомленні.

Правоохоронці затримали обох зловмисників за лічені години «по гарячих слідах».

Правоохоронці затримали зловмисників
фото: ssu.gov.ua/СБУ

«Утікаючи з місця події, фігуранти змінили авто і пересіли в інше, щоб приховати сліди злочину. Однак, їм це не допомогло. Під час обшуку у затриманих вилучили елементи вибухівки та мобільні телефони із доказами диверсії», – повідомляє СБУ.

Зловмисниками виявилися двоє мешканців Хмельниччини віком 28 та 29 років. Один з них – наркозалежний, інший – дезертир, який самовільно залишив свою військову частину і переховувався. ФСБ завербувала їх, коли молодики шукали «легкий» заробіток на тематичних Telegram-каналах.

Фігуранти отримали підозру за ч. 2 ст. 113 Кримінального кодексу України (диверсія, вчинена в умовах воєнного стану). Зловмисники перебувають під вартою. Їм загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.

Нагадаємо, контррозвідка Служби безпеки запобігла теракту, який російські спецслужби планували вчинити на Київщині. Вони готували підрив вибухівки на вході до будівлі, де дислокується один із підрозділів Сил оборони.

Джерело

Навігація записів

Стaлo вiдoмe iм’я бiйця ЗCУ, який вcтупив у рукопaшний бiй з coлдaтoм РФ нa Дoнeччинi, – цe дecaнтник Дмитpo Мacлoвcький 
Нардеп Тищeнко, який був під домашнім арeштом, зʼявився на засіданні Ради

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • За кілька хвилин у передпокої з’явилася мати
  • Двісті тисяч гривень! Доню, у нас таких грошей немає, — повільно вимовила мати, коли Ніна попросила в борг. — Ніно, це великі гроші. Дуже великі. — Мамо, я знаю! Але квартира коштує більше трьох мільйонів, а я забираю її за два! Я поверну вам усе через пів року, максимум вісім місяців. Я буду працювати ночами! Батьки переглянулися. Тато відклав виделку і почав терти перенісся — це був знак, що розмова пішла в неприємне русло. — Нінусю, — почав батько. — Ми б дуже хотіли допомогти. Чесно. Але ми не можемо. Ми вже розподілили всі наші заощадження. — Як розподілили? На що? — серце Ніни тьохнуло. — Софійка, — коротко кинула мама. — Вона ж цього року вступає до університету в Польщі, у Варшаву. Знаєш, як там зараз дорого? Навчання, гуртожиток, страховка, життя. Ми три роки відкладали кожну гривню саме на це. — Але ж вона вступає тільки в серпні! Зараз квітень! — вигукнула Ніна. — Я поверну вам ці гроші ще до того, як вона подасть документи! — Ми не можемо ризикувати, — твердо відрізав батько. — А якщо ти захворієш? Гроші для Софії — це святе. Вона молодша, їй важче. Вона ще нічого не має. Тема закрита, крапка, ми нічого тобі не дамо
  • — Які ще процедури? Вона що, у лікарні? Якого Петра, мамо, ти при своєму розумі? У тебе донька після операції лежить, а ти не те що не приїхала — ти навіть не зателефонувала спитати, чи вона жива! Зате за сусіда серце болить?
  • Та ти не парся, Стасе, — почула Мар’яна під дверима такий рідний і водночас раптом зовсім чужий голос Артема. — Все продумано до дрібниць. Мар’яна нічого не дізнається, вона вірить у «долю», «знаки Всесвіту» і «споріднені душі». Вона ж у нас така піднесена. Квартира зараз оформлена на неї, це я перевірив, бабусина спадщина. Але щойно ми з нею поставимо підписи в РАЦСі, потім я вмовлю її частину на мене переписати — за нашими законами все, що відбувається далі, стає спільною справою. А там я вже розберуся, як переоформити чи продати. Мар’яна відчула, як пальці заніміли. Пакет з яблуками вислизнув з рук, але вона встигла підхопити його. Тиша. Тільки гучне калатання серця. — Ти серйозно? — голос Стаса був сповнений прихованого захоплення ідеєю друга. — А якщо вона потім почне ділити? Суди, адвокати. Вона ж не дурна дівчина, розум має, коди пише, гроші лопатою гребе. — Розум має для роботи, а в житті її характер — як теплий пластилін
  • — Навіщо тобі таке дороге житло? Купи квартиру скромнішу, а різницю нам віддай, — зажадала свекруха.
  • Що ми скажемо Насті? — запитала вона, відчуваючи, як горло стискає спазм. — Правду. Що ми дорослі люди, які більше не можуть робити одне одного щасливими. — Ти справді думаєш, що дитині потрібна така правда? — Їй потрібні щасливі батьки окремо, ніж нещасні разом. Не роби з цього трагедію, Олено. Це просто кінець одного розділу. Сказати Насті було найважчим випробуванням. Вони сиділи втрьох за столом. Олена приготувала борщ — такий, як Сергій любить, з часником і пампушками. Це було схоже на останню вечерю перед стратою. Сергій почав говорити. Його голос був рівним, майже механічним. Він пояснював Насті, що вони тепер житимуть у різних квартирах, але завжди будуть поруч. Що вона ні в чому не винна. Настя слухала, опустивши голову. Її маленькі пальці крутили край серветки. Коли Сергій замовк, вона підняла на них очі. В них не було сліз. Там була така глибина розуміння, яка не личить дванадцятирічній дитині. — Я знала, — сказала вона тихо
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes