Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Тату, як тобі не сор0мно? – ще тільки місяць, як ми пох0вали маму. А батько привів у дім молоду к0ханку. Я була в шоці, коли дізналася, хто вона

– Тату, як тобі не сор0мно? – ще тільки місяць, як ми пох0вали маму. А батько привів у дім молоду к0ханку. Я була в шоці, коли дізналася, хто вона

Viktor
9 Грудня, 2024 Коментарі Вимкнено до – Тату, як тобі не сор0мно? – ще тільки місяць, як ми пох0вали маму. А батько привів у дім молоду к0ханку. Я була в шоці, коли дізналася, хто вона

Останні місяці були дуже важкими. У моєї мами на роботі стався інсульт. Кілька тижнів я не відходила від лікарняного ліжка. Стан був доволі важкий, почались ускладнення. Іноді здавалось, що мама не хоче боротись, я не розуміла чому, постійно була поруч. Але мама гасла на очах. Лікарі розводили руками і одного дня повідомили страшну звістку.

Я у батьків єдина дочка. Тому пережити таку втрату було важко. Тато, на диво, тримався, він завжди здавався таким мужнім і мене переконував бути сильною. Прощання з найріднішою пам’ятаю як у тумані. Кілька днів не хотілось ні їсти, ні спати, навіть на роботі взяла відпустку. 

Тато завжди мало часу проводив удома: то на роботі, то з друзями. Але зараз мені так хотілось його бачити, відчути підтримку рідної людини. Думала, що вихідні проведемо разом, згадаємо маму. Проте тато поводився так, як ні в чому не бувало, навіть на рибалку вирушив. Іноді здавалось, що він замкнувся в собі і не хоче зі мною спілкуватись або думає про щось важливе.

Минув місяць, мені було дуже складно. А одного разу зайшла в кабінет до батька і побачила, що він поховав свої сімейні фотографії, тільки зі мною залишив. Я не розуміла, чому він так себе поводить. Байдужість тата мене шокувала все більше. Ми відчужувались.

А нещодавно тато запропонував розвіятись, піти з ним на каву. Це була улюблена кав’ярня моєї мами. Я думала, що він хоче поговорити про неї. Тато поводився дуже дивно, він був знервованим і розгубленим. Ми трохи поговорили і врешті я спитала:

– Для чого ти мене сюди покликав?

– Доню, хочу познайомити тебе з однією людиною. Катя дуже добра, ви подружитесь.

Я звернула на дівчину за сусіднім столиком, вона посміхнулась. Її вигляд здався вульгарним: глибоке декольте і коротка спідниця.

– Тату, вона ж моя ровесниця. Як тобі не соромно? А давно ви знайомі?

У ту мить я все зрозуміла. Це було огидно. Тато стільки часу брехав, вдавав із себе звичайного сім’янина. Стало дуже боляче.

– Це через тебе мамі стало гірше. Тепер радієш, бо розв’язались руки? Можна більше не ховати від нас молоду коханку? Чи ти думав, що я прийму її?

– Доню, не треба реагувати так гостро. Життя продовжується.

– Ні, цього не буде. Я знати тебе не хочу.

Я вирішила не жити під одним дахом з цим зрадником. Тато каже, що з часом зрозумію і не буду його осуджувати. Але я так не думаю. Він зробив свій вибір і мені дуже боляче усвідомлювати, що рідна людина здатна на таку підлість. Тато щодня телефонує і каже, що хоче все пояснити. Навіть хитромудро переконує, що я без нього не впораюсь. Та навіть в пам’ять про маму не буду підтримувати ці стосунки. А ви як вважаєте? Я правильно вчинила?

MarichkaF

Навігація записів

– Доню, це дуже важливо! Приїдь хоч на 10 хвилин! – Мама ніяк не хотіла розуміти, що мені бракує часу. Їй увесь час щось треба
Для любителів пекінської капусти. 6 найсмачніших і ніжних салатів

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes