Тепер, паняночки-читачки, маємо науковий дозвіл з чистою совістю уникати “любих родичів”. А якщо якісь особливо активні закидатимуть “А що це ти навіть не приїдеш, не поможеш викопати картоплю рідній тітці?” або “Теж мені братова називається, навіть в гості не запрошуєш”, скидаєте їм у вайбер дослідження нідерландських вчених. Опубліковане, до речі, у впливовому журналі Social Psychological and Personality Science.

Так от, згідно з дослідженням, яке проводили психологи Ольга Ставрова і Доннінг Рен з Тілбургського університету, щоденне тісне спілкування з родиною… погіршує самопочуття і підвищує ризик смертності.

Такий “веселий2 висновок вони зробили, аналізуючи опитування і спостереження з 1984 року за 50 000 респондентів Європейського соціального опитування. З’ясувалося, що учасники опитування, які звели спілкування з родичами до 1-2 разів на місяць, значно покращили своє психічне самопочуття. А ті, хто жив з родичами і вимушено спілкувався з ними частіше, в рази частіше й страждали заниженою самооцінкою, незадоволеністю життям, роздратованістю, депресивними настроями і нервозністю.

При цьому неможливість взагалі бачитися з родичами так само згубно впливала на психологічний стан, як і необхідність бачити їх щодня.

В ідеалі, зазначається у згаданій статті психологів, спілкуватися з родичами треба раз у місяць, з дуже близькими – раз в тиждень. Це дозволяє людині уникати «низькоякісного» спілкування, яке сприймається як обов’язок, а не задоволення, викликає стрес і збільшує ризик передчасної смерті.

Тому наше “Ви смерті моєї хочете на тих картоплях?” у відповідь тітці – звичайно, жарт, але лише частково жарт