pосійський KAБ вб uв однорічного хлопчика та його маму у Запоріжжі – від квартири залишилось тільки одне їхнє фото

Коментарі Вимкнено до pосійський KAБ вб uв однорічного хлопчика та його маму у Запоріжжі – від квартири залишилось тільки одне їхнє фото

Дива не сталось – у Запоріжжі російський КАБ відібрав життя однорічного Адамчика, його мами і прабабусі

На жаль, кількість жертв та постраждалих від вчорашньої ворожої атаки Запоріжжя КАБами, як ми писали, сьогодні збільшилась і стало відомо про загибель однорічної дитини, хлопчика.

Як нещодавно повідомив начальник ЗОВА Іван Федоров, тіло ще одного загиблого мешканця обласного центру дістали з-під завалів зруйнованого будинку – усього загинуло 10 людей. Поранення отримала 41 людина.

За цифрами сумної статистики про загиблих стоїть велика трагедія їх рідних і близьких. Однорічного малюка, у якого російські військові відібрали життя, звали Адам – з фото, на якому він живий, дивиться світлий сонячний хлопчик. Разом з ним загинули його 27-річна мама Софія та його прабабуся Тетяна Василівна. Про трагедію цієї сім’ї з болем розповіла на своїй сторінці в інстаграмі сестра Софії, волонтерка, фотограф Анна Павлишина, це неможливо читати без сліз:

“Коли я писала про найстрашніші дні війни, я не знала, що мій ще попереду.

Це подряпане фото – єдине, що вціліло з квартири мого дядька, маминого брата, якого я обожнюю. Тільки одне фото, яке стояло на кухні. На ньому моя сестра і мій півторарічний племінник, дівчина з дитиною зліва, яких вбив вчора російський КАБ.

Пряме влучання в їхній під‘їзд. (Росйський КАБ зруйнував два під’їзди житлової чотириповерхівки. – Ред.). Наших там було троє. Окремо знайшли сестру (Софія, 27 років) і вже вночі з під завалів дістали разом тіла дитини (Адам, 1 рік) і його прабабусі Тетяни Василівни.

Ми були там майже до ранку, сподівались до останнього, але дива не трапилось. Вони всі загинули. Всіх впізнали. Скажу чесно, сестру бачила, впізнала, а на дитину подивитись не змогла. Просто не наважилась.

Люблю тебе, мій Білобрисик. Вибач, що так мало приділяла тобі уваги. Менше, набагато менше ніж ти на те заслуговував”.

На допомогу сім’ї загиблих збирають гроші

Знайома загиблих Аліна Водоп’ян збирає гроші для родичів. Вона згадує на своїй сторінці у фейсбуці:

“Рік тому я фотографувала це янголятко з мамою. Соня і Адамчик, а також бабуся Соні вчора були там.

Тиждень тому я бавилась з ним машинками, обіцяла з дачі привезти великий трактор.

Вчора … забрали життя цієї родини. Три найрідніші людини моєї знайомої. Слів немає, щоб зарадити горю. Вічна і світла памʼять”.

Аліна Водоп’ян звернулась до усіх небайдужих з проханням зібрати фінансову допомогу.

“Конверт і банка на моє імʼя. Всі кошти передам особисто”, – написала вона.

Конверт Приват https://www.privat24.ua/send/dx9m6

Монобанка https://send.monobank.ua/jar/3Lhu1gnNq2

Ми писали, що у Запоріжжі відкрили збір на допомогу постраждалих від обстрілу – як підтримати.

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!