Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • OЦE ТAК! Ви знали? Брат Руслана Стефанчука депутат ВР Микола Стефанчук отримав 86 тисяч гривень пенсії … Xтo йoмy дoзвoлuв?

OЦE ТAК! Ви знали? Брат Руслана Стефанчука депутат ВР Микола Стефанчук отримав 86 тисяч гривень пенсії … Xтo йoмy дoзвoлuв?

Viktor
22 Жовтня, 202422 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до OЦE ТAК! Ви знали? Брат Руслана Стефанчука депутат ВР Микола Стефанчук отримав 86 тисяч гривень пенсії … Xтo йoмy дoзвoлuв?

Народний депутат з Хмельницького від партії «Слуга народу» Микола Стефанчук, молодший брат голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, подав декларацію про доходи за 2022 рік. Як зазначається на сайті Національного антикорупційного бюро, він подав її у середу, 10 січня.

Як йдеться у декларації, за 2022 рік Микола Стефанчук заробив у Верховній Раді 544 тис. грн. У середньому це по 45,3 тис. грн щомісяця. Але це не всі доходи чоловіка – також він задекларував 120 тис. грн зарплати, отриманої в Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва. Ще чоловік отримав 86 тис. грн пенсії.

Дружина нардепа, Оксана Музика-Стефанчук, заробила 40 тис. грн в цьому ж інституті приватного права, а також 539 тис. грн у Київському національному університеті імені Т. Шевченка. Ще жінка отримала 50 тис. грн страхових виплат та 6,9 тис. грн доходу від надання майна в оренду.

Подружжя зберігає 58 тис. доларів та 37 тис. євро у готівці. Водночас рахунках у банку суттєво менші суми: у Миколи Стефанчука сумарно 32 долари, 38 тис. грн та 723 злотих, а у дружини – сумарно 42 тис. грн.

Серед об’єктів нерухомості Микола Стефанчук вказав квартиру в Хмельницькому площею 81 м2, придбану в 2014 році. Дружина чоловіка володіє квартирою в Києві площею 156 м2, право власності на яку набула в 2015 році. На той час помешкання вартувало 4 млн грн. Також у жінки є дві земельні ділянки у селах Копистин та Олешин.

У декларації нардеп вказав три автомобілі, зокрема, Mitsubishi Outlander 2018 року випуску, придбаний в 2019 році за 741 тис. грн. Ним користується і нардеп, і його дружина. А от повністю у власності Оксани Музики-Стефанчук є ще два авто: Opel Crossland X 2019 році випуску та автомобіль Mercedes-Benz 1995 року випуску. Обидва автомобілі жінка отримала у власність в 2022 році.

Окрім цього, нардеп задекларував чимало іншого цінного майна: йдеться про бібліотеку наукової літератури з близько трьома тисячами примірників книг на тему права, а також колекцію монет і купюр на 2 тисячі екземплярів. Його дружині також належать чотири картини та гобелен.

Судячи з декларації, Микола Стефанчук у 2009 році взяв 336 тис. грн кредиту, який виплачує й досі. За 2022 рік він сплатив за цим кредитом 12 тис. грн.

Додамо, що Микола Стефанчук був обраний народним депутатом в 2019 році від партії «Слуга народу». До обрання працював адвокатом, викладав в університетах. Його рідний брат – голова Верховної Ради Руслан Стефанчук.

Навігація записів

“Взялa в бopг мaйжe 3 мiльйoни гpивeнь у свoгo 12-piчнoгo синa”: щo пpиxoвує oчiльниця Сумськoї oблaснoї пoдaткoвoї
Якe гope… Пpямe влyчaння в бyдuнoк! Знaйшлu мermвuмu… 0kyпaнтu в6uлu цiлy ciм’ю! Дuтuнi бyлo вcьoгo… Дeтaлi…

Related Articles

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Цікаве за сьогодні

  • Дзвонив братові — той слухавку не бере. Тоді набрав матір. А свекруха лише зітхнула: «Так, синку, все правда. А що я могла зробити? Батько так вирішив. Виявляється, він тоді зовсім не жартував». Чоловік спершу лютував на батька. Минуло ще два тижні, він поїхав до батьків сам, бо Оксана навідріз відмовилася переступати їхній поріг.
  • Ніна Андріївна не любила Юлію з першої зустрічі
  • Ой, приїхала матуся! Як ти себе почуваєш, після лікарні, Аллочко? — сказала незнайомка на порозі її квартири, коли Алла повернулася додому. — З поверненням вас, дорогенька. Проходьте швидше, не стійте на протязі. Алла заклякла, кліпаючи віями. Вона перевела погляд на чоловіка. Той стояв, переминаючись з ноги на ногу. — Дімо, а хто це? — ледь мовила дружина. — І де Олена Іванівна? Де твоя мама? Чому вона не сидить з нашою дитиною? Дмитро зітхнув, заносячи сумки в коридор. — Заходь, Аню, роздягайся. Мама, мама не змогла. — Що значить «не змогла»? Вона захворіла? Тиск? Серце? — Та ні, — Дмитро почухав потилицю, виглядаючи максимально незручно. — Вона приїхала, як і обіцяла. Пробула тут години три. Потім Михайлик почав вередувати — ну, знаєш, коліки ці кляті. Він розплакався, розчервонівся, а вона подзвонила мені на роботу, кричала, що в неї піднявся тиск, що діти зараз «не такі», як ми були. Мовляв, ми лежали тихенько, а цей — як вогник. Сказала, що не може за ним доглядати. Коротше, зібрала речі й поїхала до себе додому
  • — Пожила тут гостею, і вистачить! Тепер у цьому домі будуть господарями рідні люди
  • На порозі тулився ексчоловік. Тільки вона його насилу впізнала. Паша постарів за рік, виглядав блідим, змарнілим, розгубленим. Від колишнього лиску і сліду не лишилося. Поруч стояли сумки. – Тобі чого? – Запитала Клава.
  • Та хоч розлучайся, Юро, але на той город я більше не ступлю ні ногою! — Марта вимкнула воду і різко розвернулася до чоловіка, даючи йому зрозуміти, що вона не жартує. Ці слова прозвучали якось неочікувано. Юрій, який уже почав складати в кутку коридору старі кросівки та робочий одяг, завмер. — Мартусь, ну що ти таке кажеш? Яке розлучення? Мама ж чекає. Вона вже й насіння перебрала, і сусідів попросила допомогти з оранкою на завтра. — Ось нехай сусіди й допомагають! — Марта відчула, як усередині все закипає. — Юро, ми одружені п’ять років. І всі ці п’ять років мої вихідні минають над грядками твого дитинства. — Але ж це традиція… Родинний затишок, спільна праця, — він спробував підійти ближче, але дружина виставила руку вперед, не підпускаючи його. — Традиція — це коли всім приємно. А коли я повертаюся додому в неділю ввечері з болем у спині таким, що не можу розігнутися, а в понеділок мені треба звіти здавати — це не затишок. Юрій зітхнув. Він знав цей тон. Раніше він завжди міг її вмовити, пообіцяти «відпочинок на природі» чи смачний шашлик увечері. Але цього разу щось змінилося. — Мамі важко самій, — тихо мовив він, опустивши очі. — Вона ж для нас старається. Каже: «Діточкам своє, домашнє буде, без хімії». — Юро, та «своє» нам обходиться дорожче, ніж на ринку купити
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes