Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Жінка прийшла на ринок і очманіла від того що побачила на військовій формі: “Пишу сьогодні, поки не сxолонула, бо завтра буде…”

Жінка прийшла на ринок і очманіла від того що побачила на військовій формі: “Пишу сьогодні, поки не сxолонула, бо завтра буде…”

Viktor
16 Жовтня, 202416 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Жінка прийшла на ринок і очманіла від того що побачила на військовій формі: “Пишу сьогодні, поки не сxолонула, бо завтра буде…”

У Ковелі на території Привокзального ринку жінка продає одяг для військовослужбовців, на якому є маркування: «Власність ЗСУ. Не для продажу!».

Про цей факт група активістів повідомила правоохоронні органи та журналістів.

Мешканка нашого району Наталія Ілюшик звернулася з письмовою заявою до начальника Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, підполковника поліції Андрія Литвина, щоб поліцейські перевірили правомірність продажу майна, яке належить Збройним силам України. У заяві говориться, що продавалося приблизно півсотні військових футболок. Керівництво управління доручило займатися даною справою дільничному інспектору.

За словами активістів, військовий одяг на ринку продавала Віра Киданова, яку свого часу нагородив грамотою депутат Ковельської міської ради, голова депутатської фракції політичної партії «Сила і честь» Ігор Пініс, як підприємицю, активістку та волонтерку.

Керівництво управління доручило займатися даною справою дільничному інспектору.

Подаємо мовою оригіналу:

Ви блін не люди, ви всі хто заробляє на цій війні, в мене для вас нема слів!!!!Але як виявилось сьогодні, це нормально, захищати тих хто краде ЗСУшне це правильно, це нормально!!!Вже ми привикли що крадуть гуманітарку, скільки вам її треба, хєр вас знає, але коли це крадуть в військових, це вже задовбало!!!!

І на все є в вас оправдовування, то солдатам не треба, вони самі віддають, то просять продати,бо їм гроші на інше треба, то забагато волонтери привезли, а тут телефон розривають треба все від трусів, шкарпеток, тенісок штанів до тепловізорів і всього решта!Саме блін бісить,що всі роблять вигляд,що нічого не бачать,хочуть бути всім добрими,а під носом продають,не в Львові,Харкові, Запоріжжі,а в Ковелі!!!Не позорьте слово волонтер,волонтери не продають,вони віддають безкоштовно,останнє часто з хати виносять!!!

Це що по кругу гуляє, ми туда, ви сюда?!

І ви будите казати , що влада погана?!

Та ви в цій корупції виросли, ви її вибирали, ви всі ці роки прекрасно жили ,бо влада крала і вам дозволяла,ви так привикли,ви не можете не красти!

Ваші діти ростуть такі як ви, при баблі, де все схвачено, молодь, яка була проти цього половина виїхала, половина після майдану вже загинула, а решта жили рве щоб закінчити скоріше цю війну, а решта хоче її продовження, бо золота жила, все схвачено, війна там, а тут бабло гребемо!!!

Якщо заблокуєте, відкрию десять сторінок зразу, задовбетеся, знаю, що може 5 хв пост протримається, але я вас зроблю відомими, кожного!!!!

Прошу максимального поширення!!!

Навігація записів

Терміново! Нa 8:30 стaлo відoмo… 140 paкeт і дpoнів y нeбі… Пoтyжні yдapи  Укpaїнців шoкyвaли дeтaлями…
“Зуби дракона”в Курськiй облаcті за добу ліkвідувалu 40 російських військoвих.

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Мамо, посунься, бо хлопці зараз шафу виноситимуть, — сказав мені син, навіть не дивлячись у вічі. Я стояла в коридорі власної квартири, де прожила сорок років, і не вірила власним вухам. У дверях стояли двоє міцних чоловіків, які вже придивлялися до моїх меблів, а за ними маячила невістка Галина. Вона тримала в руках телефон і щось швидко там занотовувала, оглядаючи стелю та стіни. Жодного «добрий день», жодного погляду в мій бік. — Тарасе, що це означає? — мій голос тремтів, і я намагалася вхопитися за одвірок, щоб не втратити рівновагу. Син нарешті глянув на мене, але в його погляді не було ні жалю, ні любові. Лише якесь дивне роздратування. — Ми ж обговорювали це минулого тижня, — відмахнувся він, кивнувши вантажникам, щоб ті заходили. — Мені треба десь відкрити офіс. Ти сама казала, що тобі важко прибирати таку велику квартиру. Три кімнати на одну пенсіонерку — це занадто. От ми й вирішили: ти переїдеш у будиночок за містом, там спокійно, повітря чисте, город є. А тут ми зробимо ремонт під робочий простір. Я мовчала, намагаючись згадати хоч слово з того «обговорення». Ми нічого такого не вирішували. Була лише коротка розмова за чаєм про те, що в нього справи в бізнесі йдуть не дуже добре. Я тоді ще запропонувала йому трохи грошей зі своїх заощаджень, щоб підтримати, бо серце краялося за рідну дитину. А він прийшов забирати все
  • Софіє! Невдячна ти така! — закричала мати в телефон. — Ти куди зникла? Де гроші? Гроші де, я питаю?! — Добрий день, мамо. Я ж сказала: грошей більше не буде. Раз десяти тисяч вам було замало — я більше не дам ні копійки. — Нема на неї ради! — репетувала Ірина Олегівна. — Сашко, Борисе, йдіть сюди! Більше цукерок не буде — сестриця ваша жадібна відмовилася давати кошти! Чоловіче, ти був правий — вона невдячна дитина! Гроші переказуй, нам їсти нічого! — Ні, — твердо відрізала Софія. Мати миттєво змінила тон на плаксивий: — Сонечко, ну невже тобі малих, братів своїх, не шкода? Вони фруктів тижнями не бачать. Ну хоча б по п’ять тисяч надсилай, ми вже якось проживемо. Соню? Ти чуєш? Софія просто скинула виклик і заблокувала номер матері назавжди
  • — І уяви собі, заходжу я, а вона у вечірній сукні! Вдома! Зустрічає гостей свого чоловіка! — Лаврентій захоплено розмахнувся руками. — Накритий стіл, свічки, музика… І все це у звичайний вівторок!
  • Я, наприклад, на будинок претендую. У мене дітей четверо, нам у нашій хатинці тісно, – сказала Світлана. -Ну, а мені тоді все господарство. Корову з теличкою, поросят і гусей з качками. Ніхто не проти, я сподіваюся, – ствердно підсумувала Ганна. -Я проти, – пролунав тоненький голосок
  • І от та «нагорода».. Новосілля, перша власна квартира.. Я тоді щиро хотіла, щоб у них було красиво й по-родинному тепло. хай у них буде сервіз не просто як посуд, а як символ. Як благословення на щасливе життя.
  • Мої свекри давно поїхали на заробітки. Коли я тільки почала зустрічатися із Сашком, вони вже облаштувалися в Португалії
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes