Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Віктoрія Гончaрук вирушила на фронт, залишивши омріяну роботу у США. “Любити Україну з-за кордону — легко…”

Віктoрія Гончaрук вирушила на фронт, залишивши омріяну роботу у США. “Любити Україну з-за кордону — легко…”

Viktor
9 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Віктoрія Гончaрук вирушила на фронт, залишивши омріяну роботу у США. “Любити Україну з-за кордону — легко…”

Дівчина стала бойовою парамедикинею і вже більше ніж два роки рятує життя військових на передовій.

На цей крок Вікторія зважилась на початку повномасштабного вторгнення. Вона родом із села Баранівка, що на Житомирщині. Каже: батьки ніколи не виїжджали за межі України. Натомість Вікторія з дитинства мріяла подорожувати світом. У 12 років почала підзаробляти, аби здобути вищу освіту за кордоном.

“Коли мені було 15 років, я отримала свій перший грант на навчання за кордоном. І це був рік в американській школі, — каже 24-річна Вікторія. — Хотіла побачити, як люди живуть та навчаються в Америці, перейняти їхній досвід. Потім отримала грант на навчання в університеті Литви, а після нього вступила в омріяний інноваційний університет Minerva (Сан-Франциско, Каліфорнія). У цьому закладі немає лекцій та іспитів. Усі заняття відбуваються винятково в режимі онлайн, а студенти щороку переїжджають у нову країну. Я жила в Південній Кореї, Індії, Великій Британії, Німеччині, Аргентині, Тайвані”.

Вікторія здобувала освіту за двома спеціальностями: комп’ютерні науки та статистика й бізнес та фінанси. Після навчання їй вдалося отримати роботу в одному з найбільших банків США.

“Цей банк містився у Нью-Йорку на Волл-стріт. Я собі так запланувала, що два роки пропрацюю аналітикинею, далі перейду у ваучерні інвестиції, а потім відкрию власну справу в Україні. Однак усі плани змінилися, коли почалася повномасштабна війна. Моя сестра та батьки пішли до війська. Спершу я збирала кошти й займалася постачанням засобів з тактичної медицини для ЗСУ. Але спостерігала за новинами й не змогла далі залишатися в Америці — вирішила повернутися в Україну. Пригадую, у нас якраз була велика урочиста подія з клієнтами, а наступного дня я вже сиділа в літаку”, — розповідає дівчина.

Після повернення додому Вікторія записалася на курси з тактичної медицини й остаточно вирішила стати медикинею, щоб рятувати життя військових. Пройшла вишкіл у медичному добровольчому батальйоні “Госпітальєри”, а далі поїхала на фронт.

“Раніше я боялася голок та крові. Але тепер до всього призвичаєна. Працюю безпосередньо в екіпажі медичної евакуації. Забираємо поранених з броньованої машини й відвозимо до стабілізаційного пункту. Побувала на різних напрямках — Запорізькому, Авдіївському, Бахмутському, Харківському. Ворог обстрілює машини медиків, точки евакуації. Доводилося потрапляти під обстріли. На щастя, відбулася лише легкими контузіями”, — додає Вікторія.

Дівчина має позивний “Тора”. Каже, що ніколи не шкодувала про своє рішення покинути кар’єру в Америці. Цього року, щоправда, вступила до Гарвардського університету. Але вирішила відкласти навчання до перемоги. Мовляв, наука почекає. Зізнається: мріє ще поїхати в село найкращого друга, який загинув на війні, та поспілкуватись з його рідними, підтримати їх.

“Любити Україну з-за кордону — легко. Але, на мою думку, якщо ти вважаєш себе патріотом своєї Батьківщини, то діяти треба тут і вже. Адже Росія хоче знищити нашу націю, нашу землю”, — зауважує “Тора”.

Навігація записів

Батьки зіпсували мені життя. Через ім’я, яке вони дали, наді мною насміхались всі шкільні роки.
Щойно! Вся Укpаїна на вуxах. До складу організованого злочинного угруповання входило 29! чоловік. Багато поcадовців. Пoгляньте що витвoряли. Фото

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes