Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Аpмія PФ впpитул наблизилася до Покровська: яка відстaнь до міcта

Аpмія PФ впpитул наблизилася до Покровська: яка відстaнь до міcта

Viktor
18 Серпня, 202418 Серпня, 2024 Коментарі Вимкнено до Аpмія PФ впpитул наблизилася до Покровська: яка відстaнь до міcта

У місті залишаються десятки тисяч людей.

Російська окупаційна армія перебуває за 11 кілометрів до околиць Покровська Донецької області. Наразі у з місті залишається понад 59 тис. жителів, а до повномасштабного вторгнення там мешкало 86 тис. людей. 

Про це повідомив під час телемарафону керівник Покровської міської військової адміністрації Сергій Добряк.

“До околиць міста – десь до 11 кілометрів. Місто готується, як і вся решта Донецької області. У нас у Донецькій області за кожним містом закріплений підрозділ, бойова бригада. Розроблені плани оборони міста”, – наголосив чиновник.

З його слів, у Покровську триває будівництво фортифікаційних споруд. Добряк називає це “непереривним процесом”. Керівник МВА вважає, що окупанти могли націлитися на Покровськ з метою покращення логістики.

Наступ росіян на Покровськ. Мапа DeepState. / ©
Наступ росіян на Покровськ. Мапа DeepState.

Як повідомлялося, народна депутатка Мар’яна Безугла розкритикувала оборону Мирнограда. Адже росіяни вже за 5 км. За її даними, у місті залишається близько 30 тисяч населення та всередині немає “жодних фортифікаційних споруд”.

Навігація записів

Релігійні лідери – “за”: Зеленський поговорив з главами церков про заборону УПЦ МП
“Вuстежuв російськuй дрон. Знову не було прuкриття з повітря”: “слуга народу” Бeзугла про знuщення росіянамu МiГ-29 та HІMARS 

Related Articles

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

— Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Viktor
16 Лютого, 202616 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до — Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Цікаве за сьогодні

  • Серйозно? Ти серйозно хочеш одружитися з ним? – зневажливо спитала у сестри Оля. – За людину, яка старша за тебе на п’ятнадцять років? Ти що робиш? – А що в цьому такого? Я не розумію, якщо чесно. Я його люблю, він любить мене – що ще потрібне для щасливого шлюбу? Соня байдуже знизала плечима і продовжила збирати речі. Сьогодні вона переїжджає жити до свого нареченого, подалі від родичів, що “хвилюються”. Ні, ну серйозно, вона вже не маленька дівчинка! Їй двадцять два, вона відучилася, працює, повністю себе забезпечує. І не розумних вчинків не помічено! На відміну від тієї самої сестри.
  • — Що б ти без мене робила, Анюто? Пропала б зовсім. Я притулилася до нього. П’ять років. П’ять років я жила подвійним життям. Перші три — це вечірній інженерний інститут, куди я ходила нібито на «курси з макраме». А потім ще два роки — нічні замовлення з проєктування, завдяки яким вдалося зібрати стартовий капітал
  • Іван насмажив картоплі, відкрив баночку огірочків. Сьогодні рік, як не стало його Олени. Раптом у двері постукали. – Ти прийшла, – усміхнувся чоловік, побачивши на порозі сусідку Віру, і запросив до столу. Посиділі, помовчали, згадали Олену. Раптом Іван дістав з кишені якийсь конверт. – Віро, цей конверт дала мені Олена перед тим, як її не стало, – пояснив Іван і простягнув конверт Вірі. – Але це ж тобі, – здивувалася Віра. – Ти читай, і все зрозумієш, – тихо сказав Іван. Віра відкрила конверт, прочитала  і ахнула
  • Дівчата, збирайтеся! Я відкриваю свою справу! Центр міста, панорамні вікна, я вже майже господиня!» Того ж вечора вона забігла до мами. Мама, жінка, яка пережила не одну кризу й виростила двох дітей у непрості часи, лише зітхнула, розливаючи борщ по тарілках. — Любаню, ти б не поспішала так усім розказувати. Радість любить тишу. Не кажи «гоп», поки не перескочиш. — Ой, мамо, вічно ти зі своїми приказками! — відмахнулася Люба. — Там усе схвалено. Я вже й назву придумала, і навіть штори пригледіла в інтернеті. Весь наступний тиждень Люба жила як у тумані. Вона вже бачила себе в красивому фартусі, як вона з усмішкою подає капучино сусідам, як місцеві блогери роблять селфі біля її вітрини. Вона навіть встигла натякнути начальнику на роботі, що скоро він шукатиме нову бухгалтерку
  • Батько час від часу цікавився, чи знайшла дочка нормальну роботу, на що отримував завжди одну і ту ж відповідь — у мене нормальна робота. — Наталя, сьогодні ввечері приїжджай до матері. Я теж під’їду. Є серйозна розмова, — зателефонував Анатолій дочці. — Розмова буде про тебе, тому захоче, — суворо продовжував Анатолій. «Ну і добре. Я, власне, і чекав такої відповіді», — подумав Анатолій, у якого мета була зовсім інша.
  • — Тільки без своєї Олени, ясно? Це мій ювілей, і мені не хотілося б її бачити за святковим столом! ..— Мамо, ти серйозно? Вона моя дружина. Як я їй це скажу? Ми разом вже п’ять років! За що ти її так ненаивидиш? — спробував заперечити Ігор, розгублено притискаючи трубку до вуха.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes