Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Економічне бронювання: скільки коштуватиме бронь від мобілізації і хто зможе її “купити”

Економічне бронювання: скільки коштуватиме бронь від мобілізації і хто зможе її “купити”

Viktor
14 Червня, 2024 Коментарі Вимкнено до Економічне бронювання: скільки коштуватиме бронь від мобілізації і хто зможе її “купити”

Думки стосовно принципу “воюй або плати” розділились.

У середу, 12 червня, у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт про економічне бронювання. Одні називають такий підхід несправедливим, адже він дозволятиме багатшим громадянам “відкупитися” від служби у війську. Інші вказують на невідворотність таких змін, враховуючи складну ситуацію з грішми для армії.

Як в Раді пропонують вирішити питання і чи реально це, розповіли журналісти в ексклюзиві TSN.UA.

Економічне бронювання

У Раді зареєстрували законопроєкт про “економічне бронювання“. Про це повідомив нардеп від партії “Слуга народу”, голова комітету Ради з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха, який є одним із авторів законопроєкту. Проєкт №11331 отримав назву “Про  промислову політику та прогнозованість реального сектору економіки”. Наталуха розповів у фейсбуці, що у законі автори “заклали концепцію “економічного бронювання”, яка дозволить зберегти для економіки важкозамінних спеціалістів”.

“Справжній український інтерес — це підтримувати економіку України, розвивати українські бізнеси, це державною кишенею, власною кишенею спонсорувати виробництво в Україні, щоб наші громадяни отримували зарплати, а підприємці розвивалися тут, в Україні. Виробляй українське, споживай українське, плати українцям, інвестуй в Україну. Це не пусті слова, а філософія, яку ми намагаємось заклади у рішення і політики, які примайємо. На днях ми зробили ще один критичний крок, який захищає інтереси українських виробників. В пʼятницю ми разом з колегами зареєстрували Проект Закону №11331 “Про промислову політику та прогнозованість реального сектору економіки. Він має допомогти долати ті виклики, які виникли в українських виробників через повномасштабне вторгнення”.

Нардеп зазначив, що роками українська промисловість жила без власного закону. Як сирота перекидувалася між міністерствами, забута та нецікава нікому. У новому законі “Про промислову політику” буде вичерпний перелік інструментів та механізмів, за якими держава зможе підтримувати українського виробника:

“Нарешті визначатиметься перелік стратегічних галузей промисловості України.

  • Створюється Державний фонд розвитку промисловості, який надаватиме позики, гранти та іншу допомогу перспективним проектам.
  • Запроваджується система спеціальних інноваційних та інвестиційних контрактів між Кабінетом Міністрів України та інвесторами.
  • Для критичних технологій впроваджується програма співфінансування проєктів на пільгових умовах.”

На думку нардепа, в умовах війни економіка — це зброя. Він зазначив, що українці можуть боротись за власну свободи лише до тих пір, поки у нас є для цього ресурси. Це дуже проста формула, яку озвучив президент Зеленський. Наприкінці 2023-го на підсумковій пресконференції він пояснив, як може виглядати “новий справедливий механізм бронювання” для бізнесу. За його словами, формулою такого бронювання має бути “ти воюєш або працюєш на державу”. Все це випливло з того, що з’явився запит на мобілізацію ще на 450-500 тисяч військових. Одночасно Зеленський дав і свою оцінку того, скільки це може коштувати – 500 мільярдів гривень. Сума – просто не підйомна для України в сучасних військових реаліях, тож президент також зазначив, що чекає від Міністерства фінансів відповіді на запитання, де знайти ці кошти.

Примітно, що бронювання поширюється на кожен субʼєкт господарювання. Це має нівелювати проблему з неможливістю броні для представництв міжнародних компаній чи ФОПів. Останні можуть забронюватися, якщо підтвердять реальне ведення діяльності протягом останнього року.
“Кожен субʼєкт господарювання, який сплачує підвищений військовий збір у 20 000 гривень на місяць за працівника — має можливість його забронювати.
Сплата підвищеного збору відбувається не працівником, а самим бізнесом. Він сам визначає, хто для нього найбільш критичний і підтверджує це відповідними податками.
Бронювання поширюється на кожен суб’єкт господарювання, що нівелює проблему, наприклад, з неможливістю броні для представництв міжнародних компаній чи ФОПів. Останні можуть забронюватися, якщо підтвердять реальне ведення діяльності протягом останнього року.
Відсоткову межу заброньованих та процедуру визначатиме Кабмін. Механіка сплати підвищеного військового збору окреслена у пов’язаному законопроєкті № 11332 “щодо особливостей сплати воєнного збору за бронювання військовозобов’язаних”.
Нардеп від “Слуг народу” зазначив, що над законопроєктами команда працювала пів року. Вони проводили консультації, моделювали різні сценарії та вели діалог, як з урядовцями, так і з бізнесом. Він пообіцяв, що невдовзі він сам та його команда подадуть ще альтернативні законопроєкти.
“Незабаром ми подамо два альтернативних законопроєкти, що будуть включати:
модель із бронюванням за рівнем зарплати у понад 35 тис грн,
також змішану модель — 35 тис грн зарплати для найманого працівника, 20 тис грн військового збору для ФОП.”
Наталуха вже назвав законопроєкти “амбітним” кроком, який, втім здатен забезпечити безперервну та прогнозовану роботу українських підприємств. Нагадаю, що раніше цього приводу висловлювався і голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Він допустив можливість зміни системи бронювання громадян від мобілізації таким чином, щоб це бронювання залежало від рівня доходів особи. Хоч сам він ставиться до такої ідеї скептично. Про це Стефанчук сказав в інтерв’ю “Суспільному”.

Нардеп Давид Арахамія наголосив, що у питанні бронювання вивчався досвід інших країн, однак яке б рішення не було обрано, “є багато людей, які “за”, а є ті, хто “проти”.

Примітно, що навіть міжнародна преса також зазначила про те, що «Зарплатне бронювання» поділить українське суспільство на бідних та багатих». У статті Financial Times, з посиланням на слова голови парламентського комітету з питань оборони Олександра Завітневича, зазначається, що навіть українська влада визнає, що підхід до бронювання на основі зарплат негативно сприймається у суспільстві.

Навігація записів

На кoрдоні з Мoлдовою зaтримали вaнтажівку з 41 чoловіком у пpичепі
Глава МЗС Польщі закликав українську владу не відкладати боротьбу з корупцією на “після війнu”

Related Articles

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Цікаве за сьогодні

  • Друзі, сьогодні ми святкуємо не тільки чверть століття нашого шлюбу. Ми святкуємо диво. Через кілька місяців нас стане троє. Марія чекала на аплодисменти. Вона чекала, що хтось підійде і обійме її. Але замість цього вона почула тихий стукіт виделки об тарілку. Це Ганна Степанівна повільно опустила руку. — Ви з глузду з’їхали? — голос матері пролунав на весь зал, холодний і гострий. — Тобі сорок п’ять, Маріє. Тобі про вічне думати час, про здоров’я, а ти вирішила в дитсадок гратися? Хто цю дитину на ноги ставити буде? Андрій? Чи ти в свої шістдесят будеш на батьківських зборах серед двадцятирічних сидіти як бабця? — Мамо, це наше рішення, — спробувала вставити Марія, відчуваючи, як обличчя починає палати. — Це не рішення, це егоїзм! — втрутилася дружина брата Андрія, Світлана. Вона завжди заздрила їхнім статкам. — Ви про дитину подумали? Які ризики в такому віці? Ви хочете народити і покинути його сиротою в підлітковому віці? Це просто безвідповідально
  • Я знаю, що ти мене заблокувала. Але я маю сказати: ти пошкодуєш про це. Усе, що я робив – заради нас. Заради сім’ї
  • — Розумію, що прохання незвичне, — продовжила Віра Олексіївна, помітивши розгубленість невістки. — Але родина має допомагати одне одному в складні часи. Настуся в скрутному становищі, діти потерпають від тісноти, а у вас є можливість подати руку допомоги. — Але чому саме я маю виїжджати? — запитала Оля. — Це ж мій дім.— Люба, ти ж доросла жінка, тобі легше пристосуватись до нових умов, — пояснила свекруха. — А дітям потрібна стабільність, знайоме оточення. До того ж ти весь день на роботі, додому тільки ввечері приходиш. А Насті з малими дім потрібен на цілий день.
  • Місяць тому до 56-річної Лідії прийшов свататись сусід. – Ліда, я говорити гарно не вмію. Скажу, як є. Я тебе люблю.
  • – І куди мені тепер? – Розгублено запитала мати
  • Мене чоловік і такою кохає! — вигукнула я, відчуваючи, як до горла підступає клубок. — Кохає, — спокійно відповіла вона. — Але чи хоче він бачити поруч із собою дружину чи втомлену тітку, яка захекується після першого поверху? Того вечора ми зі злістю з’їли з Сергієм цілу піцу. Я плакала, він заспокоював. Але зерно сумніву вже було посіяне. Я почала помічати, як важко мені зав’язувати шнурки. Як я уникаю дзеркал у повний зріст. Переломний момент стався випадково. Я зустріла Наталю, однокласницю. Ми не бачилися років п’ять. Вона завжди була «в тілі», навіть більшою за мене. Але того дня переді мною стояла жінка з обкладинки. Вона не просто схудла — вона сяяла. Кожна лінія її обличчя була чіткою, очі горіли. Ми розговорилися. Наталя чесно показала фото «до». — Ти знаєш, Оксанко, — сказала вона, — я просто в один день зрозуміла: я не хочу вмирати в 40 років від задишки. Я хочу бачити, як мої діти ростуть, не з вікна квартири, а бігаючи разом з ними в парку. Я прийшла додому і вперше за довгий час роздяглася перед дзеркалом. Я дивилася на себе і не відчувала любові. Тільки жаль і злість. Злість за те, що я дозволила собі стати «невидимкою
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes