Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Через масову сmерть на фрoнті мобілізованих, чиновники в мерії Москви почали маcово звільняютися , – ISW

Через масову сmерть на фрoнті мобілізованих, чиновники в мерії Москви почали маcово звільняютися , – ISW

admin
16 Жовтня, 202216 Жовтня, 2022 Коментарі Вимкнено до Через масову сmерть на фрoнті мобілізованих, чиновники в мерії Москви почали маcово звільняютися , – ISW

По всій території Росії продовжується часткова мобілізація населення. Нещодавня гучна смерть молодого депутата, якого відправили на фронт, викликала переляк та паніку в урядовців призовного віку.

Після цього випадку вони почали масово звільнятися. Ймовірно, що провали російської мобілізації незабаром змусять Путіна згорнути її.

Мобілізація Путіна “тріщить по швах”

Провали російської мобілізації неможливо не помітити. Чоловіки готові зробити все, щоб уникнути призову і відправки на фронт в Україну.

Жорстка критика російського призову стає для росіян звичною справою. Наприклад, нещодавно депутат Держдуми Росії Максим Іванов звинуватив військкомати у Свердловській області у тому, що там “женуться не за якістю, а за кількістю”.

Комісари поспішають, адже хочуть швидше закрити призовні квоти. Через це часто “могилізують” чоловіків без бойового досвіду.

Інститут вивчення війни, посилаючись на російські ЗМІ повідомляє, що в Росії загинув 28-річний керівник департаменту уряду Москви. Його мобілізували 23 вересня, а вже 10 жовтня він загинув в Україні.

Росіян обурила ця ситуація, адже депутат не мав бойового досвіду і через це просто став “гарматним м’ясом”. Ця гучна смерть стала причиною того, що російські держпосадовці почали активно звільнятися.

Навігація записів

Укpаїнські позиції під Бaхмутoм зараз – це місце, де довкола нaших воїнів плавиться метал та гoрить земля. Відео
Пoсол Китaю та гoлова військoвого комітету НАТО влaштували словесну пeрепaлку через вiйну в Укрaїні

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Нарешті підвівся Степан Іванович. У залі стало тихо-тихо. Всі чекали: що ж подарує «найскупіший чоловік села»? Він повільно вийшов на середину залу. В руках він тримав стару, потерту шкіряну папку, перев’язану мотузкою. Його руки тремтіли. — Оленко… — почав він, і голос його, зазвичай твердий, раптом зірвався. — Я все життя щось беріг. Я жив однією думкою. Думав, що мені це дуже треба. Що без цього я не людина, а так… тінь. Він почав розв’язувати вузол. Пальці не слухалися. Нарешті він відкрив папку. Там не було конверта. Там були пачки грошей. Багато пачок. Різних років, різних номіналів, акуратно перев’язаних резинками. У залі запала така тиша, що було чути, як дзижчить муха на вікні. Марія прикрила рот долонею, Петро застиг на місці. — Я хотів машину… — продовжив Степан, дивлячись на внучку. — Ту саму, синю, яку в мене колись забрали. Я кожну копійку сюди клав. Не доїдав, не допивав. Думав, куплю її — і знову стану щасливим. Як тоді, в молодості. Він зробив крок до Оленки. — Але сидів я вчора на ґанку, дивився, як ти смієшся… І зрозумів. Машина — це залізо. Воно заіржавіє. А щастя — це не те, що стоїть у дворi
  • — Де чек? — Анатолій не вітався. Він стояв посеред кухні, як верховний суддя, і суворо дивився на Марину, яка ледь тримала важкі пакети з продуктами.
  • Синку, мені тут якось самотньо в селі… Може б я до вас на зиму перебралася? Буду онуків зі школи зустрічати, обіди варити. Назар помовчав, а потім відповів голосом, від якого Ганні захотілося плакати: — Мамо, ну ти ж знаєш, у нас квартира невелика. Дітям треба простір, невістка працює з дому… Тобі в селі краще буде, на свіжому повітрі. Ми будемо заїжджати. Того вечора Ганна довго сиділа на ґанку. Вона дивилася на дорогий ремонт, на нові вікна, які вона оплатила своїм здоров’ям, і зрозуміла страшну істину: вона купила дітям комфорт, але втратила материнство. Вона згадала всіх тих італійських стареньких, від яких діти відкуповувалися найнятими нянями. Тоді вона їх шкодувала, а тепер зрозуміла, що стала однією з них. Але Ганна не була б собою, якби опустила руки. Вона стільки років виживала серед чужих людей, то невже не виживе серед своїх? Вона перестала чекати вихідних, сподіваючись на приїзд дітей. Перестала готувати величезні порції їжі, яка потім пропадала в холодильнику. Ганна пішла до місцевої церкви. Там вона зустріла таких же «італійок», як і сама
  • І оце все? — Ганна Петрівна скривила губи так, ніби їй підсунули не іменинний торт, а шматок господарського мила. Вона обережно, двома пальчиками, підняла край подарункового паперу, наче боялася замазати свої ідеально доглянуті руки. — Знаєш, Любочко, краще б ти взагалі нічого не купувала, ніж так принижувати матір свого чоловіка перед гостями. На кухні, де ще мить тому дзвенів сміх і стукали виделки, раптом стало так тихо, що було чути, як на поверсі вище хтось соває стілець. Мій чоловік, Олег, повільно відклав серветку. Його обличчя, зазвичай м’яке і спокійне, раптом стало схожим на камінь. — Мамо, а ти зараз це мені в очі повтори, — сказав він тихим, але таким виразним голосом, що в мене по спині пробігли мурашки. — Тільки повільно. Щоб я кожне слово розібрав. Гості за столом завмерли. Дядько Степан, який саме збирався налити собі домашньої наливки, так і застиг з карафою в руці. Тітка Марія перестала жувати свій улюблений салат і втупилася в тарілку
  • Григорій зачинив вхідні двері, поставив пакет із покупками на підлогу і почав роззуватися. Потім зняв шапку та пальто, повісив їх на гачок і знову взяв пакет у руки. Цілеспрямовано прошурхотів поліетиленом.
  • Олена не знала, що відповісти. Колись вони з Машею були, як рідні сестри. Разом росли, секретами ділилися. А потім Марія вийшла заміж за бізнесмена, переїхала до столиці, – і стала чужою. – До сестри заїхали… думала, погодує хоч. А вона… Ми з п’ятої ранку не їли до пуття.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes