Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Рocійська тyриcтка влаштувала скaндал на борту літака в Тypеччину: в аeропорту зустрічaли з пoліцією.

Рocійська тyриcтка влаштувала скaндал на борту літака в Тypеччину: в аeропорту зустрічaли з пoліцією.

admin
5 Вересня, 20225 Вересня, 2022 Коментарі Вимкнено до Рocійська тyриcтка влаштувала скaндал на борту літака в Тypеччину: в аeропорту зустрічaли з пoліцією.

П’яна росіянка влаштувала бешкет у літаку, який виконував рейс до Анталії (Туреччина). Вона нецензурно висловлювалася, голосно кричала і відмовлялася сідати на своє місце.

Відео скандалу публікували російські канали у Telegram у понеділок, 5 вересня. На кадрах видно, що її намагалися заспокоїти бортпровідниці і навіть одразу кілька чоловіків (щоб подивитися відео, доскрольте до кінця сторінки).

Неадекватна жінка кидалася на інших пасажирів і голосно лаялася матом. При цьому вона була настільки п’яною, що ледве вимовляла слова.

Російська туристка влаштувала скандал на борту літака в Туреччину: в аеропорту зустрічали з поліцією.  Відео
Російська туристка влаштувала скандал на борту літака в Туреччину: в аеропорту зустрічали з поліцією.  Відео

– Так, цю е***ну суку на***й звідси!

– Не кричи матом!

– Не, давай її .. у-у-бираємо!

Російська туристка влаштувала скандал на борту літака в Туреччину: в аеропорту зустрічали з поліцією.  Відео
Російська туристка влаштувала скандал на борту літака в Туреччину: в аеропорту зустрічали з поліцією.  Відео

За словами очевидців, росіянку сотні разів просили заспокоїтись, тричі зв’язували скотчем, але все безрезультатно – з нею не могли впоратися навіть чоловіки. Коли до п’яної туристки підійшли бортпровідниці, вона також почала кричати і штовхати їх.

Російська туристка влаштувала скандал на борту літака в Туреччину: в аеропорту зустрічали з поліцією.  Відео
Російська туристка влаштувала скандал на борту літака в Туреччину: в аеропорту зустрічали з поліцією.  Відео

Після прильоту до Туреччини на росіянку вже чекали правоохоронці – її забрали в дільницю відразу з літака.

Джерело: Obozrevatel

Навігація записів

Компaнія Baykar вже достaвuла в Укpаїну тpи “народні Байpaктaри”
Війнa зaбралa життя 28-рiчної військовoї з Вoлині.У неї зaлишилaся 3-річна дoнечка.

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Марина завжди знала: власна квартира — це не просто стіни, це свобода. Свобода зачинити двері й опинитись у світі, де не треба виправдовуватись, перепрошувати, догоджати. Особливо коли живеш зі свекрухою.
  • – І нащо мені такий старий? Замість меблів? – Степан дивився на мене ошелешений. Такого він точно не чекав
  • Моя мама віддала мене бабусі, коли мені було лише 4 роки. Як бабусі не стало, мама виставила мене з її будинку.
  • Олена прокинулася, як завжди, ще до світанку. Пічка давно погасла, в хаті було зимно, але вона вже звикла до такого. За ці роки вона навчилася жити без чоловіка – без тепла, без опори, без слова підтримки. Їй було всього тридцять два, коли доля вирвала в неї Івана, її чоловіка. Двоє дітей – Марічка й Андрійко – залишилися на її руках, а разом із ними – город, худоба, поле й старенька хата, яку треба було втримати.
  • Як ти можеш нас покинути в такий складний час? — плакала вона, пакуючи мені банку з варенням. — Ми ж одна сім’я! — Мамо, я не покину вас. Я буду допомагати фінансово. Але мені треба спати хоча б п’ять годин на добу, щоб мене не звільнили, — намагалася пояснити я. І я допомагала. Перші місяці самостійного життя були дивними. Я нарешті відчула, що таке тиша. Я вчилася господарювати на власній кухні, готувала смачні обіди. Оскільки я жила одна, їжі завжди залишалося забагато. Кожні вихідні я завантажувала повний багажник продуктів і їхала до них. Пам’ятаю, як перші рази Віка була мені вдячна. Вона обіймала мене, називала «найкращою сестрою у світі». Приносити пакунки з якісним дитячим харчуванням, м’яким м’ясом для мами та новими іграшками для племінника було приємно. Це давало мені відчуття того, що я — опора. Але вдячність — річ крихка. Вона швидко розчиняється в рутині. Через пів року мої візити перестали бути святом, вони стали нормою. Віка вже не чекала мене з радістю, вона чекала мене зі списком. — Ти що, не бачиш, що дитина виросла з усіх комбінезонів? — замість «привіт» казала вона
  • Ой, почалося… — вона закотила очі. — Ви, мамочки з правильними дітками, завжди знаєте, як краще. Тільки життя — воно не по книжках. Мій Денис росте вільним, а ваш — як на шнурочку. Побачимо, хто з них краще пристосується. І вони пішли. Просто пішли, залишивши нас із брудною ковдрою і зіпсованим настроєм. Я сіла назад на траву. Мої думки мимоволі повернулися в дитинство. Я згадала свою бабусю Ганну. Вона жила в селі і завжди казала: “Дитина — це чисте полотно, що ти на ньому намалюєш, те й буде світ бачити”. Пам’ятаю, як одного разу я, ще зовсім мала, зірвала яблуко в сусідському саду. Бабуся не сварила мене гучно. Вона просто взяла мене за руку, ми пішли до сусідки, тьоті Галі, і я мала сама попросити вибачення. — Сором — це не коли в тебе мало грошей, — казала тоді бабуся. — Сором — це коли в тебе мало совісті. Того дня тьотя Галя дала мені цілий кошик яблук, але я запам’ятала на все життя: чуже — це кордон, який не можна переходити без запрошення
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes