Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • У Рoсії бaтьки oкyпaнта похoрoнили чуже тіло, щоб отримaти за синa “грoбoві”: повeртати його з полoну не хочyть

У Рoсії бaтьки oкyпaнта похoрoнили чуже тіло, щоб отримaти за синa “грoбoві”: повeртати його з полoну не хочyть

admin
13 Серпня, 202213 Серпня, 2022 Коментарі Вимкнено до У Рoсії бaтьки oкyпaнта похoрoнили чуже тіло, щоб отримaти за синa “грoбoві”: повeртати його з полoну не хочyть

У Росії батьки військовослужбовця, котрий вирушив воювати в Україну, поховали чуже тіло, щоб отримати виплати за його “загибель”. Коли ж син знайшовся в полоні в Україні, вони відмовилися вживати будь-яких дій щодо його повернення додому, щоб не повертати отримані гроші.

Про це в ефірі телеканалу “Freedom” розповів російський журналіст Тимур Олевський. Відповідну скаргу до російської прокуратури написала сестра російського полоненого.

“Пише сестра полоненого російського солдата, який перебуває в українському полоні. Вона пише в прокуратуру – і це не схоже на скаргу, а схоже на крик про допомогу, – що батьки солдата отримали гробові гроші за те, що він загинув, за фальшивою, по суті, процедурою отримання результатів ДНК-експертизи, тому що її взагалі  ніхто не проводив. Це була просто формальність, її мали проводити, їм навіть результатів не дали”, – розповідає журналіст.

Незважаючи на відсутність доказів смерті російського окупанта, його батьки влаштували похорон та вже отримали обіцяні “гробові” виплати.

“Їм привезли чиєсь тіло, вони його поховали, отримали гроші, а потім солдат знайшовся. Він виявився живим і перебуває в полоні. А вони не намагаються зробити нічого з цим, не звертаються до міністерства оборони, щоб уточнити його долю та витягнути його з полону, тому що пояснюють, що гроші вже отримані, і назад їх повертати вони не збираються”, – говорить Олевський.

За його словами, у своїй скарзі сестра окупанта просить повернути брата з полону, адже батьки не зацікавлені у поверненні сина і не збираються робити жодних дій для того, щоб його витягнути.

“Сестра просить: врятуйте мого брата, бо батьки не збираються робити взагалі нічого. Вони вже отримали гроші, вже, мабуть, купили білу “Ладу” чи не знаю, що вони на ці гроші купили. Гроші отримані – є син, нема сина , нехай сидить. А кого ми поховали, пише вона у цій скарзі, ми не знаємо”, – констатує журналіст.

І такі випадки у Росії – не поодинокі. Видання “Медуза” днями опублікувало кілька звернень росіян до органів прокуратури, пов’язаних із так званою “спеціальною військовою операцією”. Серед них – практично ідентична скарга дівчини російського солдата.

“Я дівчина військовослужбовця. Він у серпні 2021 року уклав контракт. 14.02.2022 відбув, як передбачалося, на навчання. 23.02.2022 востаннє вийшов на зв’язок і повідомив, що їм наказано йти в наступ. Більше місяця ми дзвонили до частини, до міністерства оборони, і нам постійно повідомляли, що він живий і з ним усе гаразд. 08.04.2022 без пояснення причин у батьків у частині взяли ДНК, а 13.04.2022 в обід повідомили, що 15.04.2022 відбудеться похорон”, – пише росіянка.

За її словами, батькам запропонували поховати навіть не тіло сина, а його ноги – все, що залишилося від нього після удару українських воїнів по російській військовій техніці. Причиною смерті окупанта зазначили “термічні опіки 90 і більше відсотків тіла паливними речовинами”.

“Наприкінці березня ми побачили на українських інтернет-ресурсах двох полонених десантників. В одному із солдатів я впізнала свого хлопця і звернулася до відомства омбудсмена Москалькової. З нами зв’язалися і обіцяли допомогу в пошуку серед полонених, але попросили документ, виданий у морзі,, як підтвердження. Такий документ є у його батьків, але вони не бажають його давати, щоб спробувати розшукати сина серед полонених або тяжко поранених. Їх влаштовує грошова компенсація”, – пише росіянка.

Олевський наголошує, що подібні випадки мають змусити замислитися тих, хто зараз збирається їхати в Україну, щоб брати участь у російській агресії проти незалежної та суверенної сусідньої держави.

“І тут є важливий момент. Вони не знають, кого вони поховали, а міністерство оборони не знає, кому вони кого віддали. Вони комусь відправили якесь тіло – і сказали: ну ховайте, загинув. І скільки таких історій, як відбувається облік солдатів, які перебувають там, на війні – це дуже важливо, щоб розуміли ті люди, які на війну зараз вирушають”, – зазначив російський журналіст.

Джерело: Obozrevatel

Навігація записів

Окyпaнти атaкyють Бaхмут з боку Попaсної, тривали бої біля Білoгоpівки і Лисичaнського НПЗ – Гaйдaй
Для пeресeленців планують звoдити по 2000 квaртир у 16 облaстях протягом 5-6 місяців, – ОП

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • – А ти б у іншу спальню переїхав, синку. У вас чудова трикімнатна квартира! Ти не розумієш, чи що, що для тебе це навіть зручніше? Сам подумай, якщо ти в одній спальні з дитиною спатимеш, то малюк галасуватиме в тебе над вухом, а, якщо ти зробиш так, як я пропоную, він галасуватиме вже в іншій кімнаті. А це для твоїх нервів набагато краще. – Точно, мамо, ти маєш рацію. Але ось ліжечко Марина все одно купувати збереться, я навіть не сумніваюся!
  • — Припини грати роль дипломата. Вибери, нарешті, сторону. Або ти зі мною — і ми вдвох будуємо наше життя. Або ти з мамою і Павлом — і тоді будуйте що та як хочете. Тільки без мене. Я не збираюся жити під диктовку «рідних». — Ти ставиш ультиматум? — Ні, Діма. Це не ультиматум. Це мої межі. І я більше не дозволю їх порушувати.
  • У наступні дні подругам було не до розмов. Треба було переробити купу справ, і хоч усю підготовку до весілля взяли на себе родичі нареченого, Катерина з Анастасією теж критилися всі дні. Фотосесія, візажист, вибір атрибутів для весілля – все це потребувало чимало сил та часу. Настав момент урочистостей. 
  • Слова, які Іван Петрович щойно промовив, ніяк не вкладалися Тані в голові.— Ви, мабуть, жартуєте…— Ні, не жартую. Але даю тобі час подумати. Тому що пропозиція справді не з тих, що роблять щодня. Я навіть здогадуюсь, про що ти зараз думаєш. Зваж усе, обміркуй як слід — приїду через тиждень.В цей момент я прийняла рішення…Яке рва зило його
  • Вона роками бачила уві сні незнайому жінку і стару кав’ярню, а прокинувшись — забувала. Але одного разу, ховаючись від дощу, Віра штовхає двері саме туди де пахло корицею і дитинством, а незнайома жінка за стійкою .. Ось тут вона і все зрозуміла..І це назавжди змінило її життя.
  • Цього не може бути… — прошепотіла вона. — Мені сорок. У мене син — дорослий хлопець. Які діти? Вона вийшла з ванної і сіла на ліжко. У голові був справжній хаос. Кредит за машину ще не виплачений. Навчання сина коштує чимало. Квартира невелика. А головне — батько дитини десь там, у великому місті, і він навіть не знає про її існування. Марина була людиною віруючою. Для неї питання “залишати чи ні” не стояло в принципі. Дитина — це дар, навіть якщо він здається зараз абсолютно несвоєчасним. Але страх перед майбутнім сковував усе тіло. — Що скажуть сусіди? Що скаже син? — ці думки гризли її зсередини. — “Стара дурепа”, скажуть. “На старості років принесла в подолі”. Цілий тиждень вона ходила як у тумані. А потім зрозуміла: вона повинна знайти Бориса. Не для того, щоб вимагати грошей чи допомоги, а просто тому, що він має право знати. Знайти людину в обласному центрі — завдання не з легких, якщо в тебе немає спільних друзів у соцмережах. Марина почала діяти через колишніх колег. — Слухай, Олю, — запитала вона знайому з відділу кадрів. — Ти не знаєш, куди Борис перейшов після нашого проєкту
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes