Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Для мене це був іспum, я його склала”: Олeна Зeлeнська прo iстоpичний візит до США

“Для мене це був іспum, я його склала”: Олeна Зeлeнська прo iстоpичний візит до США

admin
22 Липня, 202222 Липня, 2022 Коментарі Вимкнено до “Для мене це був іспum, я його склала”: Олeна Зeлeнська прo iстоpичний візит до США

Перша леді України Олена Зеленська поділилась враженнями після історичного виступу перед Конгресом США та візиту до Америки. Вона розповіла про свою місію та питання, які підіймала.

Олена Зеленська днями відвідала президентське подружжя Байденів і виступила перед Конгресом. У національному телемарафоні вона розповіла про враження від поїздки, повідомляє 24 канал.

Олена Зеленська про особисті враження від поїздки

Перша леді зізналась, що сподівалась, що зможе розслабитися, коли приїде до Сполучених Штатів. Але все сталось навпаки.

Ситуація протилежна, тому що ти постійно в напрузі – як там. Коли я зійшла з літака, я вже прочитала кілька поганих новин з України. І в мене в телефоні стоять налаштування на повітряну тривогу, я чула її кілька разів. Кожного разу ти думаєш, що там дома, як діти,
– поділилась Олена Зеленська.

“Я з ними не розлучалась вже кілька місяців і зараз це для мене така нетипова ситуація, тому очікую на повернення, дуже хочу побачити їх. Насправді хтось каже, що всередині бурі, не так страшно, як зовні за цим спостерігати”.

Також Олена Зеленська розповіла, що була вражена підтримкою з боку Джо Байдена: “Мені було дуже приємно і це була велика честь. Бо перші леді не завжди навіть з президентами приходять до Білого дому, а особливо, коли перша леді одна – таких випадів взагалі, здається, не було. Він мене тепло привітав. У мене одразу з’явилось відчуття, що я приїхала до друзів”.

Перша леді про свої завдання в Америці

Олена Зеленська розповіла, які завдання ставила перед собою, і що змогла втілити в життя. На її думку, її почули, й допомога Україні продовжиться.

У мене є свої місії – емоційний вплив. Саме з цією зброєю я маю користуватися, коли спілкуюся з людьми. Це великий успіх, що стільки високопосадовців, поважних людей, зі мною радо зустрічалися, я бачила в очах кожного підтримку і кожен питав, як допомогти. Я дуже надихнулась цим візитом,
– зізналась перша леді.

Дружина президента обговорила й питання психологічного здоров’я: “Ще в Ужгороді я підняла це питання, тому що нам потрібна допомога усіх країн, в яких є досвід. Експертиза в лікуванні ПТСР-синдромів, лікуванні поранених військових, робота з сім’ями, діти – перелік проблем дуже великий. Мені дійсно приємно, що пані Байден не тільки вислухала мене, а взяла ці питання в роботу”.

“Мені здається, просити треба те, що тобі потрібно. Всі інші речі – це потім. Нам потрібна зброя, тому я нічого іншого просити не могла. Мені здалося, що я до них достукалась, тому що я говорила з ними не як з високопосадовцями або членами Конгресу. Я говорила до мам, тат, доньок та синів. Мені здається, мене почули”, – додала Зеленська.

Дружина президента також зазначила, що бачила та відчувала підтримку від усіх – це зменшувало її хвилювання.

Мені дійсно було приємно, я відчула, що мене підтримували всі, хто був у залі. Коли ти виступаєш на цій сцені перед трибуною, ти не можеш відчути цього повністю. Коли я спустилася з ними привітатися, з ними дійсно було дуже щиро і дуже приємно. Авжеж, неймовірно хвилювалась і я дуже щаслива, що я це зробила. Для мене це був іспит, здається, я його склала,
– сказала перша леді.

Чи змовилися перші леді, обираючи туфлі

На зустрічі в Білому домі взуття Джилл Байден та Олени Зеленської утворили кольори українського прапора. Та дружина президента України зізналась, що домовлятися про одяг – поза протоколом.

“Ми були з нею також здивовані, це був для нас обох приємний сюрприз. Вона, мабуть, знала, що якщо вона одягне щось з наших кольорів, це буде приємно. А я як представниця України, хотіла одягнути українські кольори. Вони хотіли зробити нам приємно”.

Навігація записів

Вся Котeльвa стoяла на кoлінах…. «Пливе кача» прoбирала до самих кістoк… Напис «Вaнтаж 200» різав так по душі, що відключaв свідoмість…
Ну, ось вaм, росіянu і “привіт”! Російські окупaнти опuнuлuся в повнoму оточeнні в смт. Високопілля в Херсонській області. Запросили “зеленuй корuдор”

Related Articles

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Цікаве за сьогодні

  • – Все ти знаєш, дівчинко, все ти маєш … – недобре подивилася на Світлану сусідка. – Мені твоя свекруха сказала так: “Ось як не стане мене, ти до моєї Світланки звернися, вона тобі цей рецепт і покаже. Він у мене записаний. А зараз я тобі нічого говорити не буду”. Пошкодувала вона для сусідки, значить, свій рецепт. Але я дочекалася.
  • У мами завжди хтось винен. То батьки, то чоловік, то співмешканець. Тепер черга дійшла і до мене. Я теж виявилася винною
  • — Моя тобі порада. Поки у вас немає спільних іпотек, дітей і зтертих до пилу нервів — тікай. Або залишайся. Тепер ти знаєш інструкцію з експлуатації. Будеш матусею, спонсором, вдячним глядачем у його театрі одного актора. Вибір за тобою
  • Коротше, мамо. Забери це кудись подалі. Якщо справді хочеш допомогти — краще додай мені на нові процедури у косметолога, мені там якраз трохи не вистачає. А своє в’язання залиш для дачі. Там тебе ніхто не бачить, крім сусідів і котів. Діана різко розвернулася, її підбори сухо зацокотіли по паркету. Двері за нею зачинилися з легким клацанням. Я залишилася у тиші, яка раптом стала занадто просторою. Я підійшла до дзеркала. У ньому я побачила жінку, яку власна дитина щойно списала в тираж. Сивина, яку я все ніяк не зберуся зафарбувати, звичайний домашній одяг — стара байкова сорочка та зручні штани. Мої руки, колись швидкі та вправні, тепер здавалися мені просто інструментом, який більше не мав замовника. А колись я керувала цілим відділом у великій проектній фірмі. Я розбиралася в таких складних схемах, що колеги за порадою в чергу ставали. Мої звіти були бездоганними, а логіка — незламною. Тоді мене поважали. Тоді я була “Катериною Петрівною”, жінкою, чия думка мала вагу. А тепер я — просто «мама», яка заважає молодій жінці будувати кар’єру своїми недоречними подарунками. Я стала «ретро»
  • Донька приїхала з дітьми. Я, як завжди, метушилася на кухні, вирішила хоч щось домашнє на стіл поставити. Зварила картопельки, запекла рибу, нарізала салатик. Стою біля мийки — і мене знову хапає так, що я просто вперлася руками в стільницю і заклякла. Внучка смикає за рукав
  • Надія Леонідівна зненацька заслабла. Жодна з її доньок не відвідали матір, поки вона лежала. Доглядала за нею тільки онучка Наталя. З’явилися ж доньки ближче до Великодня. Як завжди по смаколики сільські, які мама наготувала приїхали! Надія Леонідівна вийшла до хвіртки зустрічати дочок. – Чого приїхали? – холодно сказала вона. Старша донька Світлана застигла від здивування. – Мамо, ти чого це?! – ахнула вона. – Та нічого! Все, мої любі! Я все хазяйство продала… – Як? А ми? – дочки не розуміли, що відбувається
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes