Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • В Укpaїні лiквiдyвaлu командuра взвoду pоcійських снaйпepів

В Укpaїні лiквiдyвaлu командuра взвoду pоcійських снaйпepів

admin
17 Липня, 202217 Липня, 2022 Коментарі Вимкнено до В Укpaїні лiквiдyвaлu командuра взвoду pоcійських снaйпepів

Іван Дьяков, старший лейтенант окупаційної армії РФ, загинув на війні в Україні. Він був командиром ворожого взводу снайперів.

Про ліквідацію чергового окупанта розповів у своєму Telegram-каналі полковник Збройних сил України, блогер Анатолій Штефан (Штірліц). Він також показав фото загиблого військового РФ (щоб подивитися, доскрольте новину до кінця).

“Командир взводу снайперів старший лейтенант Дьяков Іван зробив “крок доброї волі” – офіційно денацифікувався та демілітаризувався”, – йдеться в публікації.

За неофіційними даними російських користувачів соцмереж, Івану Дьякову було 25 років. Загинув він ще у травні, а посмертно був представлений в РФ до державної нагороди. Восени військовий країни-агресора мав одружитися.

В Україні ліквідували командира взводу російських снайперів
В Україні ліквідували командира взводу російських снайперів
В Україні ліквідували командира взводу російських снайперів
В Україні ліквідували командира взводу російських снайперів

Джерело: Obozrevatel

Навігація записів

Бoї не вщухaють ні на хвилину: У Нaцгвapдії показали будні військових на Луганщині (відео)
У Віннuці розпочaлося прощaння із 4-річною Лізoю, яка загинyла під час рaкетного обстрілу. Фото

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes