Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Ведучий Пeдaн різко звернувся до Пoлякової та Єфрoсініної: Не позортеся, в країні війна, англійську ви вивчити можeте, а українську – ні?

Ведучий Пeдaн різко звернувся до Пoлякової та Єфрoсініної: Не позортеся, в країні війна, англійську ви вивчити можeте, а українську – ні?

admin
13 Липня, 2022 Коментарі Вимкнено до Ведучий Пeдaн різко звернувся до Пoлякової та Єфрoсініної: Не позортеся, в країні війна, англійську ви вивчити можeте, а українську – ні?

Відомий український телеведучий Олександр Педан розкритикував свою колегу Машу Єфросініну та співачку Олю Полякову через їхній неповноцінний перехід на українську мову. Знаменитості продовжили вести свій спільний YouTube-проект російською мовою, аргументуючи це тим, що так їм легше доносити свою думку. Шоумен тим часом згадав старт своєї кар’єри, коли йому довелося вчити рідну мову, аби залишатися на телебаченні.

Педан не розуміє, як артистки можуть вивчити англійську, але при цьому не знати своєї рідної мови. Своїми роздумами він поділився в інтерв’ю програмі “Вікна-Новини” на СТБ.

Телеведучий пояснив, що зараз Україна нарешті повністю починає себе ідентифікувати як незалежну, суверенну державу. Саме тому кожен українець має усвідомити та прийняти важливість переходу на українську мову.

“Про колег чи добре, чи нічого, але я не до кінця вірю в цю тезу. Англійську ви вивчити можете, а українську – ні? Тут у мене щось не сходиться. Питання в чому? Важко?! Так, важко. А нам не важко зараз буде відбудовувати, воювати? Ця трансформація України в Україну нарешті відбувається. Вона складна, так не буває, що легко… Це ваш складний крок, який дуже важливий для України”, – прокоментував шоумен.


Навігація записів

“Спoчивaй з миpoм, мiй дpужe, твiй кiт у бeзпeцi!” Кoтa вiйcькoвoгo, який зaгuнув в Маріупoлі, вивeзли з oкупaцiї. Цe булo йoгo пpoxaння пepeд cмepтю
Чoтиpи тижнi з HIMARS. Пiдcумки: знищeнo пoнaд 50 вeликиx цiлeй: кoмaнднi цeнтpи, apceнaли, нaфтoбaзи, cклaди paкeт…

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • – Навіть “дякую” не сказали! Прикро. Не до сліз, звичайно, але неприємно, це точно, – подумала Валя. Але її життя було набагато ширшим і насиченішим, ніж ця кімната у висотній будівлі. Валя помітила четвертого, хлопця в піджаку та блакитній сорочці. Той сидів і судомно щось друкував, доки друзі наказували йому, що писати.
  • Що саме порожньо? — Наталя намагалася, щоб її голос не тремтів. — Смаку немає, дитино. Ти цукор клала? — Я не кладу цукор у борщ, Віро Павлівно. Це ж не десерт. У мене мама ніколи не клала, і бабуся теж. Свекруха зітхнула так глибоко, наче їй щойно повідомили про кінець світу. Вона підійшла до вікна, де на підвіконні стояв горщик із геранню. — Ось тому він у тебе такий… незавершений. Буряк любить ласку, а ласка для нього — це дрібка цукру. Але то твоя справа. Олексій у мене з дитинства звик до справжньої їжі, а тепер мусить звикати до дієтичної порожнечі. Наталя відвернулася до вікна. Надворі, на металевому паркані, сидів сусідський рудий кіт. Він мружився на сонце, і йому було абсолютно байдуже до того, скільки цукру має бути в каструлі. «Щасливий ти, пухнастий», — подумала Наталя
  • Приїхали! Мої золоті, приїхали! — прошепотіла Олена, притискаючи руки до грудей. Першим із машини вистрибнув Василь, старший зять. Він підійшов до тещі, обійняв її так міцно, що вона відчула запах міських парфумів та далекої дороги. — Оленко, де великі миски? Ті, що ти на горище ховала? — гукав він, розминаючи затерплі від керма руки. — Час до роботи братися, бо день короткий! — Та тут вони, синку, в літній кухні, я вже все окропом обдала, почистила, чекають на вас, — лагідно відповідала старенька, дріботячи до порога. Враз на подвір’ї стало дуже шумно. Старші й молодші бабині зяті — Василь, Петро та Андрій — почали свою чоловічу справу. Вони готували місце під великим навісом. Робота була злагодженою: один носив дрова, інший гострив інструменти, третій розкладав великі дерев’яні дошки. Чоловіки жартували, обговорювали останні новини з міста, політику та ціни на бензин, але рук не зупиняли ні на мить. — Петро, ти дивись, який кабан виріс! — дивувався Андрій. — Баба Олена його, мабуть, пирогами годувала. — Та вона для нас нічого не шкодує, — відповів Петро. — Ви бачили, скільки вона мішків зерна за зиму згодувала? А на кухні панувала зовсім інша атмосфера. Там господарювали дочки — Марія та Світлана. Вони відразу перевдяглися в домашні халати, пов’язали хустки й почали розкладати на столах численні пакунки з міста
  • Валентина поверталася з дачі пізно ввечері. Вона спеціально вирушила в дорогу, коли на вулиці стало темніти, і машину не гнала, як зазвичай, а їхала не поспішаючи, найдовшим – окружним шляхом. Якби завтра не потрібно було на роботу, вона б, взагалі, залишилася на дачі ночувати.
  • Я їхала на стару батьківську дачу з одним бажанням — швидше здихатися цього тягаря. Шість соток вогкої землі, перехняблений літній будиночок, напханий старим мотлохом, який колись здавався “корисним”. Колись ми з чоловіком смажили тут м’ясо і сміялися. Поки він не зібрав речі і не проміняв мене на молоду коханку чотири роки тому.
  • — Ось ще не вистачало нам тіток різних… На скільки вона приїхала? І взагалі, навіщо? — Та я звідки знаю… Зараз розповість, сподіваюсь…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes