Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • 22-річний Денис, якого вбuв снайпер РФ, був сиротою, але нещодавно став батьком: вражаючі подробиці його життя

22-річний Денис, якого вбuв снайпер РФ, був сиротою, але нещодавно став батьком: вражаючі подробиці його життя

admin
9 Квітня, 20219 Квітня, 2021 Коментарі Вимкнено до 22-річний Денис, якого вбuв снайпер РФ, був сиротою, але нещодавно став батьком: вражаючі подробиці його життя

Майже щодня з фронту надходять трагічні новини, російсько-окупаційні війська продовжують убивати українських військових, демонструючи небажання домовлятися про мир.

У четвер, 8 квітня, життя за незалежність України віддав 22-річний морський піхотинець Денис Юшко. У хлопця залишилася дівчина і маленький син. Він був убитий пострілом снайпера в голову. 31 травня молодому захиснику України мало б виповнитися 23 роки.

Детальніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Перший, кого вбили окупанти

У маленькому селі Новобогданівка Миколаївської області траур. Денис став першим бійцем, який не повернувся живим із фронту. Прощатися з ним планують у місцевому парку Перемоги. Крім односельців провести хлопця в останню путь збираються і люди з інших сіл.

“Ми п’ять років разом із жителями будували цей парк. І Денис був одним із тих, хто брав активну участь у цьому проєкті. Він ще вчився в школі, але весь час був поруч зі мною, коли ми проводили тут роботи”, – розповідає, ледь стримуючи сльози, дядько і проєктувальник парку Максим Корнієнко.

У дитинстві втратив батьків, а на війну пішов добровільно

Денис був круглим сиротою. Коли йому було 5 років, помер батько Павло. А в 9-років хлопчик втратив маму Наталю, яка померла від важкої хвороби. Виховали його бабуся, дідусь і дядько.

“Він був дуже позитивним, безвідмовним, добрим, навіть трохи наївним. Він весь час посміхався, за це в школі вчителі називали його сонечком. Він весь час був зі мною поруч, мій найкращий помічник”, – зітхає дядько.

Ще в школі Денис хотів стати зварювальником, як його батько. Але трохи плани у нього змінилися. Приблизно за рік до свого 20-річчя, коли хлопця мали призвати в армію, він вирішив, що хоче бути військовим.

“Вони удвох із другом відправлялися в армію, пам’ятаю, ми всім селом проводжали їх у будинку культури. Причому у військкомат він пішов сам, 30 травня 2018 року, за один день до свого дня народження. Так хотів служити. З армії повернувся 2019 року, трохи побув тут, працював. Але потім сказав, що піде на контракт. Що він хоче захищати Україну, що це його покликання. Так, ми відмовляли його. Тут у селі робота для нього завжди була. У нас невеликий бізнес, ми вирощуємо рослини, є теплиці. Він хлопець працьовитий, міг би спокійно тут жити. Але переконати його було неможливо, він так вирішив, самостійний був”, – згадує Максим.

У Дениса залишився маленький син

До того, як виїхати на Донбас, Денис зустрічався з дівчиною з іншого села. Пізніше вони почали жити разом у Миколаєві, знімали квартиру. Нещодавно у пари народився син, якого назвали Павлом, на честь батька бійця.

“Буквально напередодні загибелі, увечері 7 квітня, Денис зателефонував, ми з ним розмовляли. Він тоді сказав, що на фронті ситуація дуже напружена. Навіть вимовив таку фразу: “Не знаю, чи повернуся я звідси”. А вже наступного дня вранці мені подзвонили і сказали, що Денис загинув”, – хвилюється дядько.

У 36-й бригаді ЗСУ також повідомили, що Денис почав службу в лавах морської піхоти за контрактом наприкінці 2020 року. Він із гідністю захищав рідну землю.

За матеріалами з сайту obozrevatel.com

Навігація записів

На розкішну яхту Медведчука ROMANCE 1 накладений ареш в Херсоні – другий за день “удар” для лідера ОПЗЖ
Сeкpeтap в РНБУ Дaнiлoв після двох днів на фронті зізнався: Дивлячиcь у вiчi Свiтлaні, я poзумiв, як бaгaтo ми виннi цiй 24-piчнiй дiвчинi.

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Олена пам’ятала розповіді своєї матері та назавжди засвоїла, що не можна чуже брати. Ні в кого! І своє не давати. Але донька слухати не хоче, що з нею вдієш. Постійно обмінюється один з одним. Не хотіла вона бабусі розповідати, але інакше переконати Аню не вийде. У п’ятницю ввечері Олена повезла доньку до бабусі. Аня любила стареньку і їздила до неї із задоволенням, але цього разу сиділа в машині тихо, всім своїм нещасним виглядом показуючи, що ображається.
  • “Курортниця” з третього поверху: Ціна материнського щастя
  • Соломії виповнилося тридцять, коли на світ з’явився маленький Матвій. Це була довгоочікувана, але складна дитина. Перші місяці життя сина злилися для неї в один безкінечний день, сповнений безсонних ночей і постійної тривоги.
  • – Світлано, я не хочу тобі диктувати, що робити. Це твоє рішення. Тільки нагадую: ти опинилася на вулиці в шістнадцять. І все, що маєш, – лише твоя заслуга. Ти нікому нічого не винна
  • Бабусю, а скільки коштують у вас горіхи? Жінка підняла голову. На Людмилу подивилися добрі, неймовірно втомлені очі, оточені сіткою глибоких зморшок. — Ой, добрий вечір, доню, — голос бабусі трохи тремтів від холоду. — Та небагато вони коштують. Я й дешевше віддам, аби тільки вже розійшлося все. Бо мені ще на автобус встигнути треба, а він останній через пів години. — Ви далеко живете? — Людмила відчула, як холодний вітер пробирається під її пальто, і їй стало ніяково від того, що вона стоїть тут у дорогому взутті, а ця жінка мерзне на бетоні. — У селі, дитино… Вишневе називається. Тут воно ніби й недалеко, але поки доїдеш, поки до хати дійдеш — то вже й ніч. Людмила подивилася на товар. Чотири пакети горіхів, три банки огірків і маленька баночка з чимось червоним, схожим на малину. — Я заберу все, — несподівано для самої себе сказала Людмила
  • Після розлучення я залишилася майже без усього, що вважала своїм життям. У мене лишилася тільки стара мамина хата в карпатському селі — та сама, куди я роками збиралася поїхати “якось потім”. Я приїхала туди з однією валізою, переконана, що просто сховаюся від чужих поглядів хоча б на кілька тижнів.Та я навіть уявити не змогла, який «сюрприз» на мене там чекатиме..
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes