Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • 16 cічня. Яке сьогодні свято. Що в не мoжна виносити з дому, щoб не накликати біду

16 cічня. Яке сьогодні свято. Що в не мoжна виносити з дому, щoб не накликати біду

Viktor
16 Січня, 202516 Січня, 2025 Коментарі Вимкнено до 16 cічня. Яке сьогодні свято. Що в не мoжна виносити з дому, щoб не накликати біду

Цеpковне cвято 16 cічня. Що в жoднім pазі сьогoдні не мoжна викидати, щoб не накликати біду.

Яке сьогодні свято відзначають віряни, заборони дня і в кого іменини.

16 січня за новим церковним календарем православні поклоняються чесним веригам апостола Петра.

У народному календарі – Петро Напівкорм.

Про традиції дня, прикмети і що відзначають у церкві 16 січня за старим стилем – розповідаємо нижче.

16 січня 2025 року – яке сьогодні церковне свято за новим і старим календарем

16 січня (29 січня за старим стилем) – поклоніння чесним веригам (ланцюгам) апостола Петра, які за переказами зі святого зняв Ангел Господній.

Апостол Петро був учнем Ісуса Христа і братом Андрія Первозванного. Обидва брати, як і їхній батько, займалися риболовлею, і коли вони ловили рибу на Генісаретському озері (нині Тиверіадське), недалеко від Назарета, Спаситель покликав їх в учні.

Петро – первоверховний апостол, він першим проголосив Ісуса Сином Божим і Месією.

У Святому Письмі сказано, що святий перебував на горі Фавор з іншими наближеними учнями і бачив Преображення Господнє.

Коли Ісуса після таємної вечері в Гетсиманському саду заарештували, Петро, як і передбачав Христос, до світанку встиг тричі зректися його. Але незабаром розкаявся і був прощений.

Після Воскресіння Ісуса Петро став проповідувати і очолив першу християнську громаду.

У 42 році н. е. імператор Ірод Агріппа велів схопити і ув’язнити апостола Петра за проповідь про Христа. У в’язниці Петра скували двома залізними ланцюгами, але, як ідеться в книзі “Діяння святих апостолів”, уночі, напередодні суду, Ангел зняв із Петра ланцюги й вивів його з в’язниці.

Християни зберегли вериги як свідчення про те, що сталося диво. Переказ свідчить, що до вериг приходили хворі з різними недугами і, помолившись, отримували зцілення.

У 67 році в Римі Петра знову схопили за наказом імператора Нерона – правитель був у нестямі від того, що апостол навернув до християнства двох його улюблених дружин.

Тоді ж Петра і стратили: на його прохання його розіп’яли на хресті головою донизу, бо апостол вважав, що не гідний померти такою ж смертю, як Господь – головою до сонця.

До V століття вериги святого апостола Петра зберігалися в Єрусалимі, а потім їх перенесли до Константинополя.

Один із ланцюгів імператриця Євдокія відправила до Риму, як дар своїй доньці Євдоксії. Для святині побудували базиліку, яка кілька разів перебудовувалася, але збереглася до наших днів. її назва – Сан-П’єтро-ін-Вінколі, що означає святий Петро у веригах. Щороку вериги апостола Петра виносять на поклоніння народу.

Свято 16 січня за старим стилем – день пам’яті великомученика Гордія Каппадокійського і пророка Малахія.

Про що говорять прикмети на 16 січня

За прикметами дня дивляться, якою буде погода найближчим часом:

місяць на небі ясний – будуть сильні морози;

яка погода 16 січня – таким буде і березень;

весь день іде сніг – чекай морозу;

сонце сідає за хмарами – до снігопаду.

У народному календарі 16 січня – свято Петро Напівкорм. Свою назву свято отримало тому, що за старих часів половина зимових запасів, зокрема, для домашніх тварин, до цього дня зазвичай закінчувалася.

Що не можна робити 16 січня

Є кілька заборон цього дня – що сьогодні не можна робити:

лаятися;

лихословити, пліткувати,

засуджувати;

ображати будь-яких тварин;

відмовляти в допомозі.

За народними прикметами в цю дату є низка заборон, пов’язаних із домашніми роботами. Вважається, що не варто брати в руки гострі предмети, схожі на зуби тварин – є ризик поранитися.

Водночас лінуватися і ухилятися від роботи теж не можна: слід навести лад у домі, коморах, хліві, прибудовах. Також не можна викидати хлібні крихти – щоб у майбутньому не голодувати, їх потрібно згодувати птахам.

Цього дня на водоймах починає ламатися лід, тому рибалкам потрібно бути вкрай уважними й обережними.

Що можна робити 16 січня

У святителя Петра просять зцілення від важких недуг, допомоги в життєвих проблемах і підказати вихід із важких ситуацій.

Також апостола вважають покровителем домашньої худоби і тварин, тому в день пам’яті святого намагалися добре нагодувати їх, прибрати в клітках, хліві тощо.

Цього дня потрібно зробити ревізію домашніх запасів, якщо потрібно – поповнити їх.

За повір’ями, на Петра Напівкорма потрібно добре попрацювати – всі зусилля принесуть успіх у справах протягом року.

16 січня – іменини сьогодні
Іменини сьогодні за церковним календарем у Івана, Максима, Петра.

Джерело

Навігація записів

Зaвдяки «чудoвiй iнiцiaтивi» Гeтьмaнцeвa бiйцi нa фpoнтi змoжуть зaбутu зa гapнe eкiпipувaння тa aмyнiцiю зa aдeквaтнoю цiнoю, – вiйськoвий
Залужний зустрів прем’єр-міністра Великої Британії у Києві.

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Я скаржилася на спину, бо мені хотілося, щоб ти мене пожалів! — голос Анни зірвався на крик. — А не для того, щоб ти влаштовував революцію в моєму домі! Ти переставив чашки, які мені подарувала донька! Я тепер маю ставати на табуретку, щоб випити чаю
  • Ірина стояла в дверях і дивилася на це свято життя. У голові не вкладалося. Що все це означає? Як найкраща подруга могла опинитися в списку «запасних»? Чому Оленка взагалі таке допустила? Але її телефон мовчав. Оленка продовжувала щебетати з гостями, її анітрохи не хвилювало, що вона й словом не обмовилася з людиною, яку називала найближчою… Ірина повільно, ніби уві сні, повернулася до тієї комірчини, забрала зі столу сумочку з подарунком і мовчки вийшла на вулицю через службовий вихід.
  • — Вероніко, ти зовсім совість втратила, рідного дядька на порозі тримати? — голос Віктора Івановича тремтів від удаваного обурення, поки він намагався зазирнути через плече племінниці. Вероніка міцніше стиснула пальцями стару, але щойно пофарбовану хвіртку. Запах сосни та ранкової роси змішувався з їдким ароматом дешевих парфумів дядька. — Дядьку Вітя, я, здається, чітко сказала по телефону: я сьогодні не приймаю гостей. У мене багато роботи в саду. — Якої роботи? — він безцеремонно відсунув її руку і ступив на доріжку, викладену акуратним каменем. — Ого! Нічого собі, ти тут розвернулася. А говорили — розвалюха, тільки на знесення. Твоя мати божилася, що ти останні копійки в трубу зливаєш. — Мама багато чого говорила, — сухо відповіла Вероніка, йдучи за ним. — І ви, пам’ятаю, під час угоди сміялися, що впарюєте мені «гнилий сарай» за ціною міської студії. Віктор зупинився…
  • Софійко! Можеш заїхати до мене, дитино? — тривожно мовила колишня свекруха. — Мені потрібно тобі дещо віддати. Виникла пауза. Софія здивувалася її дзвінку. — Що саме віддати, Маріє Степанівно? Я можу замовити кур’єра, якщо там щось із моїх старих речей. — Ні, кур’єром не можна, — перебила жінка. — Це не телефонна розмова. Просто приїдь. Я чекатиму.
  • — Марку, що це за тон? Ми сім’я! Ми приїхали підтримати вас у такий важкий час… — Підтримати? — я перевів погляд на Дениса, який ліниво гортав стрічку в телефоні. — Ти, здоровий лоб, не можеш сам собі зробити каву? Батьку, а ти бачиш, що вона ледь на ногах стоїть?
  • Коли я одружувався, я сподівався, що моя дружина буде підтримувати в домі порядок. Ти справді вважаєш, що в цьому домі можна жити? — голос Максима, тихий і ніби позбавлений будь-яких емоцій, заповнив кухню, де Мар’яна щойно закінчила прибирання. Він не кричав. Максим ніколи не кричав. Його сила була в іншому — у вмінні дивитися так, ніби перед ним не дружина, а прикре непорозуміння, яке заважає йому насолоджуватися ідеальним світом. Мар’яна повільно відклала планшет. Очі пекли від утоми. Вона повернулася з роботи дві години тому, і за цей час встигла розібрати торби, завантажити пральну машину, зварити вечерю та протерти кожну полицю у вітальні. У повітрі ще витав аромат свіжої м’яти від засобу для меблів. Вона знала, що він прийде і почне «техогляд». Це стало їхнім ритуалом. Недільним, вечірнім, щоденним — неважливо. Кожен його візит додому нагадував візит суворого ревізора до занедбаної сільської їдальні. Максим стояв посеред кімнати у своєму бездоганному світлому костюмі. Він навіть не роззувся, хоча Мар’яна щойно вимила підлогу. В одній руці він тримав шкіряний портфель, іншою вказував на обідній стіл зі світлого дуба. — Підійди ближче. Подивися сама, — скомандував він
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes