Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • 14 грудня. Яке сьогодні свято. Що потрібно обов’язково зробити перед виходом з дому в цей день

14 грудня. Яке сьогодні свято. Що потрібно обов’язково зробити перед виходом з дому в цей день

Viktor
14 Грудня, 202414 Грудня, 2024 Коментарі Вимкнено до 14 грудня. Яке сьогодні свято. Що потрібно обов’язково зробити перед виходом з дому в цей день

Розповідаємо, яке церковне свято відзначають 14 грудня за новим стилем, що не можна робити, у кого іменини.

14 грудня за новим церковним календарем згадують чотирьох великомучеників – Філімона, Аполлонія, Аріана і Феотиха Олександрійських.

У народному календарі – Філімонів день. Про традиції, прикмети і заборони цієї дати – розповідаємо нижче.

Яке сьогодні церковне свято в Україні за новим стилем

  1. 14 грудня за новим календарем (27 грудня за старим) – день пам’яті великомучеників Філімона, Аполлонія, Аріана і Феотиха, які постраждали за християнську віру.

Филимон, Аполлоній, Аріан і Феотих жили в III столітті в Єгипті. Це були часи гонінь на християн, тому християнську віру часто сповідували таємно.

Якось Аполлоній, який таємно прийняв хрещення, хотів умовити Филимона вдягнути його одяг і принести жертву язичницьким богам.

Тоді Филимон зізнався, що теж сповідує віру в Христа. Аполлонію стало соромно і він відкрито став говорити про свою віру. Разом із Філлімоном їх заарештували і довго катували, а потім стратили.

Після цього, несподівано для всіх, їхній мучитель, Аріан, і його підлеглий Фетіох також прийняли хрещення, і були за це страчені.

Про що говорять прикмети на 14 грудня

За прикметами цього дня судять про те, якою буде погода найближчим часом, навесні та влітку:

якщо сніг іде пластівцями – бути негоді;

іній на деревах – влітку буде багато роси;

собаки виють – до снігопаду;
вітер північний – весна буде пізньою і холодною;

хмари йдуть проти вітру – весна буде ранньою і теплою.

У народі 14 грудня – свято Філімон, Філімонів день. Дні в цей час стають ще коротшими, а ночі – довшими, за старих часів вірили, що на землю вибирається всяка нечисть, а сам Філімонів день вважали одним із найнебезпечніших.

Що не можна робити сьогодні

У церковне свято 14 грудня церква не схвалює лихослів’я, лайки, особливо з близькими, ліні, заздрості, брехні. Не слід відмовляти в допомозі та милостині, зловживати алкоголем, тим, хто постує, – порушувати правила посту.

Що сьогодні не можна робити за народними прикметами: виходити з дому невмитим, інакше можна захворіти. Не слід починати нові справи – вони будуть невдалими.

Що можна робити 14 грудня
У православне свято сьогодні звертаються з молитвами до святих – у Філімона, Аполлонія, Аріана і Феотиха просять зміцнити у вірі та дати сил винести життєві негаразди, моляться за здоров’я і душевний спокій.

У народі Филимонів день, як уже зазначалося, вважається одним із найнебезпечніших у році – за старих часів вірили, що в цей час усюди гуляє нечисть, і остерігалися зустрічі з нею.

Щоб відлякати нечисту силу, потрібно обов’язково вмитися зранку – нечисть боїться води, а також зробити прибирання в домі – туди, де панує лад, зло не проникне.

Хто відзначає день ангела 14 грудня

Іменини сьогодні за церковним календарем відзначають Марк, Митрофан, Олександр, Іван, Євген, Михайло, Катерина, Олексій, Григорій, Порфирій.

Джерело

Навігація записів

Армiя Роcії зaхопuла нoві населені пункти навколо Успeнівки на Дoнеччині: оновлена карта
Ну що ти накручуєш ситуацію? Це ж просто пропозиція моєї мами. Що тут такого поганого? – виправдовувався чоловік. Не так я уявляла закінчення новосілля. Нарешті ми купили омріяну квартиру, зробили ремонт та почали задумуватися про діточок. Але ці всі плани перекреслила свекруха…

Related Articles

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Цікаве за сьогодні

  • Татку, ви ж бачите, як Толік старається, — зітхала вона, дивлячись на море. — Але все в оренду, все на чужих кутках. Серце болить за дітей. А Павло… Павло молодець, він господар. Йому те місто тільки заважатиме. Він там задихнеться серед бетону. Йому простір треба, земля. Ви ж знаєте, він у нас людина від природи. Свекор слухав, кивав, але нічого не обіцяв. Він був людиною старої закалки, для якої справедливість була не порожнім словом. Проте крапля камінь точить. До кінця відпустки він уже почав думати, що, можливо, Ірина має рацію. Може, дійсно, віддати все старшому, щоб той нарешті став на ноги, а Павло… Павло ж сильний, він зрозуміє. Павло дізнався про ці плани випадково. Старий сусід по батьківській квартирі, з яким вони колись разом рибалили, зателефонував запитати, чи не продають вони житло. — Та ніби ні, дядю Степане, — здивувався Павло. — Звідки такі думки? — Та бачив я твого брата з жінкою минулого тижня. Вони тут з якимось чоловіком ходили, вікна міряли, про перепланування говорили
  • – Ти мусиш мені якусь компенсацію платити! Хоч 8 тисяч на місяць, це ж не чесно! – Коли чоловік мене покинув, я не сварилась, та вирішила з ним домовитися
  • -Так, знаю …. І тому спитаю тебе прямо: ти вважаєш це нормально, коли у чоловіка проблеми і проблеми з грошима, а його дружина з донькою беруть і їдуть на курорт? Це нормально, по-твоєму? Хороша дружина завжди чоловіка свого підтримує, а така вертихвостка без штанів останніх залишить! І питається чи потрібна тобі така дружина?
  • Побачивши Зінаїду Петрівну й Олега, він трохи зніяковів, оскільки не очікував зустріти їх тут, але ввічливо привітався й навіть посміхнувся. Він зрозумів, що Вероніка не втрималася й повідомила про цю радісну подію матері по телефону. Звісно, була радість, крики немовляти, його ніжний запах. Але потім зять, дочка та онук поїхали не до Зінаїди Петрівни, а до своєї орендованої однокімнатної квартири.
  • Оксано! — почав чоловік. — Я тут багато думав про наше майбутнє. Ми вступаємо в новий етап. І я хочу, щоб наші стосунки були максимально чесними та партнерськими. Як у цивілізованому світі. Оксана відставила келих і напружилася. Щось у його тоні підказало їй, що зараз романтика закінчиться. — До чого ти клониш, Андрію? — Я пропоную сьогоднішній рахунок, ну, і взагалі надалі, розділити порівну. Як два рівноправні партнери. Щоб ти не почувалася просто «дружиною при чоловікові», а відчувала власну фінансову гідність. Розумієш? Давай кожен заплатить за свою частину вечері. Це ж так по-сучасному, без оцих застарілих патріархальних боргів. У залі ресторану раптом стало дуже тихо. Оксані здалося, що навіть музиканти перестали грати. Вона повільно відкинулася на спинку крісла, і її погляд став холодним, як лід. — Розділити рахунок? — перепитала вона так тихо, що Андрієві стало ніяково. — Ти пропонуєш мені заплатити за свою вечерю в день нашого срібного весілля? — Ну так, — пробурмотів він, відчуваючи, як впевненість кудись випаровується. — Це ж про рівність, Оксано. Про те, що ти — самодостатня жінка
  • Як це… у нас? Вітя, ти ж знаєш, я сама ледь відійшла. Мені не можна важкого, я вранці на процедури ходжу… — Слухай, Олено, не починай, — перебила Люба, оглядаючи нашу вітальню. — У нас квартира на четвертому поверсі, ліфт часто не працює. А у вас приватний сектор, повітря свіже. До того ж, ти зараз не працюєш, на пенсії по інвалідності. Тобі все одно робити нічого, от і будеш за мамою дивитися. — Але ж у Ганни Іванівни трикімнатна квартира! — подав голос батько з кімнати. — Чому б їй не жити у себе, а ви б заходили? — А хто заходитиме? — пирхнув Віктор. — Ми з Любою працюємо з ранку до вечора. У нас кар’єра, діти. А ви тут собі сидите тихенько. Жінки в цих справах кращі, у них терпіння більше. Мама зблідла. Я бачив, як у неї затремтіли руки. Вона почала щось белькотати, виправдовуватися, ніби вона в чомусь винна. Тут я вже не витримав. Я вийшов на середину кухні і став прямо перед Віктором. — А тепер послухайте мене уважно, “родичі”, — мій голос був на диво спокійним, але холодним. — План ваш чудовий, але є одна маленька проблема. Бабуся до нас не поїде
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes