Зоя вирішила зайти в кафе пообідати, як раптом на вулиці зустріла свого однокласника. – Зоя? Прекрасно виглядаєш! А ти це… лотерею виграла, чи що? Ти ж… це…, – сказав Олег і зупинився. – Що з тобою? Ти дар мови втратив? Яка я маю бути? Якщо хочеш поговорити, ходімо в кафе, – здивувалася Зоя такій реакції. – А ти бачу ділова. Як і вибратися спромоглася, зазвичай звідти не повертаються, – Олег підозріло глянув на жінку. – Ти про що? Звідки не повертаються? – Зоя здивовано дивилася на Олега, не розуміючи, що відбувається
– Зоя? Прекрасно виглядаєш! А ти це… лотерею виграла? Ти ж… це…
Олег дивився на жінку здивовано. Як, зрештою, і Зоя слухаючи його слова.
Колишні однокласники випадково зустрілися через двадцять років просто на вулиці. Це звичайно і не дивно, адже містечко невелике.
***
Колись Олег був закоханий у Зою, Зоя в нього. А ще око на гарного спортивного хлопця поклала Лариса, також їхня однокласниця. Із Зоєю вони були суперницями з першого класу. Зоя спочатку цього не підозрювала, але згодом зрозуміла, що Лариса намагається бути кращою за неї. Іноді це було навіть не чесно. То на змаганнях підштовхне, то чай чи суп у їдальні перекине прямо на Зою. Іноді у Зої пропадали й зошити із домашнім завданням. Лариса потім сміється, а Зоя виправдовується перед усіма. Коли між Зоєю та Олегом почалася дружба, Лариса всіляко намагалася очорнити суперницю та здобути увагу Олега. Олег не піддавався, але Лариса придумала як його спокусити, і щоб дізналася про це Зоя. Сварка сталася перед випускним.
На випускний Зоя вже не пішла. Батьки здивувалися, але не надали цьому значення. Сім’я збиралася переїжджати до іншого міста, батька підвищили. Зоя вступила до університету, але ніхто з колишніх однокласників цього вже не знав. Вона обірвала всі зв’язки, та й близьких подруг у неї не було.
Ніхто не знав, як склалося життя дівчини.
Тільки Лариса знала і всім розповідала про невдачі Зої, про її непросте життя. За її словами, Зоя у великому місті опустилася, а потім і взагалі стала займатися найдавнішою професією і врешті-решт скотилася. Зараз вона нібито перебивається збиранням пляшок на звалищах. Батьки від неї відмовилися і не допомагають їй зовсім.
Сама ж Лариса після випускного виявилася вагітною. Сказала, що дитина від Олега.. Тільки щастя у родині не було.Олег дуже любив доньку, але за дванадцять років з’ясувалося, що вона йому не рідна. Він від доньки не відмовився, спілкується, а з дружиною розлучився. Лариса вже втретє вийшла заміж. Своїх нових чоловіків вона забирала з сімей.
***
– Ти така…
– Що з тобою? Ти дар мови втратив? Яка я маю бути? Якщо хочеш поговорити, ходімо до кафе. Де у вас пристойно можна випити кави?
– Каву? А може просто по келиху ігристого?
– У мене ще справи. Але якщо хочеш, то ввечері. Я тут ще два дні. Проблем із сім’єю не буде?
– А ти ділова. Як і вибратися спромоглася, зазвичай звідти не повертаються.
– Ти про що?
– Про те! Може одразу в готель?
– І що ти мені пропонуєш? Себе? За що така честь?
– Це сарказм? Що ти робиш, адже про тебе все всім відомо. Тільки не розумію, як ти після всього цього так виглядаєш.
– А що не так? Може, я про себе чогось не знаю. Розкажи про моє життя. Мені навіть цікаво. Ходімо у кафе. Раніше тут було непогано.
Олег все розповів про Зою, як розповідала це Лариса. Жінка сміялася. Вона виявляється знаменита, тільки Лариса і знати про неї нічого не могла. Контактів із нею не було, та й навіть якби були, то Лариса остання людина з ким вона хотіла б спілкуватися.
– Ти знаєш, я нічого доводити не буду. Вона сама себе покарає. Хіба я досягла б того, що маю якби жила, як сказала Лариса? У мене є бізнес, сім’я, діти. Все добре, просто чудово. Прощай, дякую, що відкрив мені очі. Мені час, у мене справи.
За збігом обставин Зоя побачила і Ларису.
Весілля двоюрідного племінника Зої було в ресторані, де Лариса працювала офіціанткою та посудомийкою одночасно. Коли Лариса побачила Зою, то втратила мову. Піднос із закусками вислизнув у неї з рук.
– Ларисо, що ж ти така неакуратна. Привид побачила? Сама вигадала, сама запереживала?
‐ Поспішай, прибери все швидше. Тут таки весілля. – сказав хтось із гостей. – І взагалі, могли б поставити когось і молодше, швидше. Давайте, швидше робіть все і йдіть.
Лариси більше не було видно. Її попросили не виходити, а зайнятися посудом.
Вона тихо спостерігала, як веселиться Зоя. Виглядала вона просто чудово, чого не скажеш про Ларису. Лариса знову заздрила, але тепер уже не допоможе нічого. Усі побачили іншу Зою, успішну, гарну, багату. Зовсім не таку, про яку казала Лариса.
Зоя поїхала. А ось з Лариси всі почали сміятися. Всім було зрозуміло, що Лариса від заздрощів наговорила про людину.
