Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Зeлeнcький у Дeнь Кoнституції: для нас перемога є неминучою, для ворога нeминуче покарання. Відео

Зeлeнcький у Дeнь Кoнституції: для нас перемога є неминучою, для ворога нeминуче покарання. Відео

admin
28 Червня, 202228 Червня, 2022 Коментарі Вимкнено до Зeлeнcький у Дeнь Кoнституції: для нас перемога є неминучою, для ворога нeминуче покарання. Відео

Президент Володимир Зеленський звернувся до українців 28 червня з нагоди Дня Конституції України. Він назвав Основний закон детальним портретом українського народу та заявив, що ми обов’язково переможемо у війні проти російських окупантів.

Відео оприлюднили на офіційних сторінках глави держави у соцмережах. Він нагадав про багату історію та самобутність українців (щоб подивитися відео, доскрольте новину до кінця).

“Конституція – це точка розвитку, до якої ми прийшли за століття історії. Форма правління показує, перейшли ми на інший рівень цивілізації чи застрягли в ері тиранії та диктатури. Конституція як рентген – показує наші сильні та слабкі сторони, наші принципи та цінності, рівень свободи та права, які ми готові захищати. Рівень зрілості та зобов’язання, які ми готові виконувати”, – заявив Зеленський.

Він звернув увагу на те, що українці ухвалили Основний закон 26 років тому, й 26 років по тому захищати свою державу – наш основний закон. Адже всі головні засади нашої оборони закріплені у Конституції.

“Не ми розпочали війну, не ми перші почали стріляти і не ми перші напали. Ми захищаємо Україну, яка є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою”, – підкреслив Зеленський.

Він також зазначив, що в Конституції закріплено, що головною цінністю в Україні є життя людини, і саме за це зараз борються українці.

“Ми битимемося за кожен метр нашої землі. До останнього ковтка повітря. Тому що змінювати конституційний лад держави може лише народ. Нам добре відомий термін “демократія”, тому ми не знаємо, що таке “п’ятий термін”, – продовжив президент.

“Наш народ неможливо перемогти. Тільки знищити. Але і це неможливо. Тому що ми козацького роду!.. Для нас неминуча перемога. А для ворога неминуче покарання. І воно буде. І буде мир“, – наголосив Зеленський.

Джерело: Obozrevatel

Навігація записів

Арестович: Те, що відбулося вчора в Кременчуку ЗСУ не залишать так просто – не сьогодні завтра хлопці вже пообіцяли яскраві новини
На Львiвщинi затрuмалu колuшнього КДБешника: корeгував рaкетні удари рociян

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Марійко! Ти що, прихворіла? — Андрій занепокоєно торкнувся лоба дружини. — Чому в хаті темно і холодно? — Я здорова, Андрію. Просто я звільнилася. — Звідки? З банку? — здивувався чоловік. — З посади шеф-кухаря цієї родини. Безстроково. Настала тиша. Така гучна, що було чути, як цокає годинник у коридорі. Андрій спочатку розгубився, потім намагався жартувати, а під кінець вечора вже розсердився. Він не міг збагнути: як це — доросла жінка, мати, дружина, раптом відмовляється від свого «святого обов’язку» готувати їсти? — Але ми ж сім’я! Ми маємо їсти! — вигукував він, стоячи перед відчиненим холодильником, де самотньо сумував недоварений капусняк і шматок сиру. — Самообслуговування, любий. Або доставка. Або навчися вмикати плиту, — відгукнулася Марія, не відриваючись від книги
  • Я досі не можу змусити свої руки перестати тремтіти.
  • — Матвій Сергійович? Доброго ранку, — голос Ніки звучав спокійно й діловито. — У мене до вас термінова розмова. — Ні, справа в іншому. Ви місяць тому говорили, що ваш племінник переїхав до міста і шукає житло. — Була така історія. Хлопець мучиться в хостелі, платить подобово. А твій Денис почав викручуватися, мовляв, маємо право жити тут до кінця року.
  • — Ви мені тепер абсолютно чужі люди. Я помилилася щодо сім’ї
  • Здалеку показалися рідні ворота, і молодий чоловік раптом помітив, що трава давно не скошена. Це здалося Гриші дуже дивним, оскільки батько ніколи не допускав, щоб ділянка заростала. Підійшовши до хвіртки, хлопець штовхнув її. У дворі теж все виглядало недоглянутим, а на дверях висів замок. Схвильований Григорій позадкував і вийшов через ворота. Він підійшов до сусіднього будинку і постукав у вікно. – Гришко, це ти? – ахнула баба Рая, виглянувши з-за фіранки. – Невже з армії повернувся?
  • Через пів години, коли малюка викупали, а сама Олена теж привела себе до ладу, вона сиділа на кухні з Антоніною та її онуком, пила гарячий чай і, бажаючи виговоритися, розповідала про себе все, не приховуючи від старенької жодних подробиць. І найгірше те, що у мене не буде дітей, а я так хотіла, щоб у мене був ось такий самий синочок.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes