Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  •  Я в хатні робітниці не наймався. А якщо хочеш, щоб я готував, то плати мені, – єхидно озвався чоловік. – Апетити зменши! Сидиш на моїй шиї і вважаєш це нормою, – сердито вигукнула Юля. За готуванням вона зловила себе на думці, що необачно вчинила, вийшовши за Максима три роки тому.

 Я в хатні робітниці не наймався. А якщо хочеш, щоб я готував, то плати мені, – єхидно озвався чоловік. – Апетити зменши! Сидиш на моїй шиї і вважаєш це нормою, – сердито вигукнула Юля. За готуванням вона зловила себе на думці, що необачно вчинила, вийшовши за Максима три роки тому.

Viktor
22 Січня, 202622 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до  Я в хатні робітниці не наймався. А якщо хочеш, щоб я готував, то плати мені, – єхидно озвався чоловік. – Апетити зменши! Сидиш на моїй шиї і вважаєш це нормою, – сердито вигукнула Юля. За готуванням вона зловила себе на думці, що необачно вчинила, вийшовши за Максима три роки тому.

Юля та Максим перебували у шлюбі вже майже три роки. Познайомились вони на роботі.

Чоловік був рядовим безперспективним співробітником у великій компанії, а жінка – новим заступником.

Харизма Максима затуманила Юлі розум, і після п’яти місяців побачень вона, не роздумуючи, вискочила за нього заміж.

Одруження вкрай розслабило чоловіка і він, вирішивши, що можна нічого не робити, швидко, вилетів зі свого місця.

Навіть Юля не змогла нічого зробити, та й не стала б, бачачи, як Максим останнім часом нахабнів.

– Могла б і замовити за мене слівце, – ображено кинув він докір дружині в обличчя.

– Я ж не директор. Хто мене слухатиме? – Награно зітхнула Юля і розвела руками.

Насправді вона була рада тому, що чоловік тепер не працює разом з нею в одній компанії.

Бо він любив користуватися цією перевагою і часто йшов з роботи, говорячи, що Юлія Вікторівна його відпустила.

У результаті Максим залишився без роботи і засів удома, не надто бажаючи шукати собі нове місце.

Його й так усе влаштовувало. ТБ, комп’ютер і диван – ось усе, чому він присвячував свій день.

– Максиме, ти знайшов би собі роботу, – з осудом промовила Юля, – все-таки вже цілий місяць стирчиш вдома.

– Об’їдаю? – пробурчав чоловік, якого сильно зачепили слова дружини. – Я шукаю роботу, ніби ти не знаєш.

– Погано шукаєш, – жінка відчинила каструлю і зазирнула всередину. – Сидиш удома, міг би й поїсти приготувати.

– А ти навіщо? – лускаючи насіння, поцікавився Максим. – Могла б з вечора приготувати.

– Я працюю, якщо ти не помітив, – грубо відповіла Юля. – Коли влаштуєшся на роботу, тоді я знову готуватиму.

– Я в хатні робітниці не наймався. А якщо хочеш, щоб я готував, то плати мені, – єхидно озвався чоловік.

– Апетити зменши! Сидиш на моїй шиї і вважаєш це нормою, – сердито вигукнула Юля.

Чоловік у відповідь ображено пирхнув і пішов у кімнату. Жінці довелося залишок вечора стирчати на кухні.

За готуванням вона зловила себе на думці, що необачно вчинила, вийшовши за Максима три роки тому.

У результаті отримала не сильне плече, як мріяла колись, а важкий тягар.

Ех, якби можна було все повернути назад…

З цими гіркими думками жінка поїхала зранку на роботу. Однак увечері на Юлю чекав великий сюрприз.

Переступивши поріг квартири, вона відразу зрозуміла, що чоловік, на її подив, щось приготував.

У повітрі стояв запах смаженого м’яса, від якого зрадливо забурчав живіт.

Жінка розпливлася в посмішці, вирішивши, що вчора вона сильно погарячкувала, насваривши на нього.

Юля пройшла на кухню та застала там чоловіка, який смажив котлети.

– Що приготував? – жінка зазирнула за спину Максимові.

– Котлети та пюре, – сухо промовив чоловік, який досі був ображений на дружину.

– Який же ти в мене молодець! – Юля ніжно обняла чоловіка за шию. – Дякую!

– Не дякую, а клади двісті гривень на стіл, – зневажливо відповів Максим.

Жінка від подиву розкрила рота і, відскочила від чоловіка. Вона не могла зрозуміти, жартує він чи говорить серйозно.

Однак через те, що на його обличчі не здригнувся жодний м’яз, Юля зрозуміла, що його слова не жарт.

Жінка в змішаних почуттях покинула кухню і за кілька секунд повернулася з купюрою в руках.

Роздратовано жбурнувши банкноту на стіл, вона пішла.

Близько години Юля не заходила на кухню, але, коли знову переступила її, то побачила, що Максим забрав гроші.

Чоловік тріумфував, тепер він міг заробляти, не виходячи з дому, на власній дружині.

З цього дня Максим став пред’являти Юлі рахунок не лише за приготування їжі, а й за прибирання та винесення сміття.

При чому тарифи у нього були такі надхмарні, що у жінки волосся вставили дибки.

Однак вона терпляче щоразу оплачувала чоловікові його послуги. Чоловік дбайливо складав гроші собі в гаманець.

– Юля, треба купити продукти, – Максим простяг дружині великий список.

– Я маю купувати? – Жінка ковзнула поглядом по довгому набору продуктів.

– А хто?

– Ти! Я ж оплачую їжу, тому все для її приготування маєш купувати ти, – відповіла Юля і, голосно гримнувши дверима, пішла.

Звісно, Максим не захотів вкладати зароблені гроші у покупку їжі, тому просто перестав готувати.

Увечері жінка повернулася додому і з порога заявила чоловікові, що виставляє йому власний рахунок.

– Я винен тобі п’ять тисяч гривень? – щиро здивувався Максим. – За що це?

– Комунальні послуги. Чи ти думав, що світло, вода та опалення надаються нам безкоштовно? – насмішкувато поцікавилася Юля.

Чоловік змінився на обличчі. Його нижня губа зрадливо засмикалася. Ще хвилина, і він би заплакав.

– Ти дуже жадібна, – образливо промовив він. – Повірити не можу, що живу з такою людиною.

– Ти це почав, коли вирішив брати з мене гроші за їжу та прибирання! – Юля рішуче тицьнула в чоловіка пальцем.

Максим закотив очі і, схлипнувшись, втік від неї до ванної кімнати. Що він там робив, жінка не знала.

Проте повернувся чоловік за півгодини і заявив, що збирається влаштовуватися на роботу.

Його марна ідея оббирати власну дружину і на цьому заробляти – зруйнувалася.

За тиждень Максим повідомив Юлі, що його прийняли кур’єром у будівельну компанію.

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі! 

Навігація записів

Їй було вже 37 років, а вона так і не завела свою родину. Брат і сестра вирішили, що якщо вона живе з їхніми батьками, то повинна бути їх опікуном у старості. Незважаючи на своє бажання жити самостійно, Аліна була пов’язана боргом та любов’ю до матері. Після смерті батька за два роки до цього Аліна взяла на себе всю турботу про стареньку. Іноді Аліні важко було впоратися з поведінкою своєї матері. Наприклад, якось мати зайшла на кухню, коли Аліна готувала запіканку, і поскаржилася, що телевізор сам по собі перемикає канали. Бабуся вважала, що таким чином їхній покійний батько кличе її до себе. В іншому випадку мати Аліни отримала загадкове текстове повідомлення з порадою спостерігати за небом у сутінках. Ці дивні події у поєднанні з нічними блуканнями матері та проблемами зі здоров’ям значно посилили проблеми Аліни. У розпал цих труднощів життя Аліни набуло несподіваного обороту, коли до її жіночого колективу на роботі приєднався колега-чоловік Руслан…
– Алло, це останній етап, зрозумій. Потрібно пройти повний курс реабілітації, щоб потім нормально жити. Ти не сумуй. Час пролетить швидко, і ми знову будемо разом. Тримайся, моя хороша. А за нас не хвилюйся, ми впораємося.І Алла поїхала… У перші дні вона нікого не помічала, крім медперсоналу. А потім побачила його…

Related Articles

— Микитo, — я зaйшла до нього в кiмнату, де він сидів за кoмп’ютером. — Мoжеш позичити мені грошей? На пoхід Ані з класом. Я через три дні поверну, як тільки зарплату отримаю. — Знову гроші? На примхи твоєї доньки? — Які примхи? — я розгубилася. — Там весь клас іде, всі батьки скидаються… — Ось нехай інші батьки й скидаються! — голос Микити підвищився. — Я що, повинен оплачувати всі її розваги? — Але ж ми домовлялися про спільний бюджет…

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Микитo, — я зaйшла до нього в кiмнату, де він сидів за кoмп’ютером. — Мoжеш позичити мені грошей? На пoхід Ані з класом. Я через три дні поверну, як тільки зарплату отримаю. — Знову гроші? На примхи твоєї доньки? — Які примхи? — я розгубилася. — Там весь клас іде, всі батьки скидаються… — Ось нехай інші батьки й скидаються! — голос Микити підвищився. — Я що, повинен оплачувати всі її розваги? — Але ж ми домовлялися про спільний бюджет…

«Я всього на пару тижнів, поки не знайду квартиру». Пустив жінку (43 роки) пожити. Але через місяць вона таке утнула що мусіла піти тієї ж миті…

Viktor
17 Травня, 202617 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до «Я всього на пару тижнів, поки не знайду квартиру». Пустив жінку (43 роки) пожити. Але через місяць вона таке утнула що мусіла піти тієї ж миті…

Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…

Viktor
17 Травня, 202617 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…

Цікаве за сьогодні

  • — Микитo, — я зaйшла до нього в кiмнату, де він сидів за кoмп’ютером. — Мoжеш позичити мені грошей? На пoхід Ані з класом. Я через три дні поверну, як тільки зарплату отримаю. — Знову гроші? На примхи твоєї доньки? — Які примхи? — я розгубилася. — Там весь клас іде, всі батьки скидаються… — Ось нехай інші батьки й скидаються! — голос Микити підвищився. — Я що, повинен оплачувати всі її розваги? — Але ж ми домовлялися про спільний бюджет…
  • «Я всього на пару тижнів, поки не знайду квартиру». Пустив жінку (43 роки) пожити. Але через місяць вона таке утнула що мусіла піти тієї ж миті…
  • Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…
  • Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини
  • Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.
  • Ключі від хати давай швидше, Аліно, діти змерзли, а в нас ще м’ясо на вогні не дійшло! — дядько Степан сказав це таким буденним тоном, ніби я була не господаркою садиби, а випадковою людиною, яка просто завадила його планам.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes