Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Я попереджав Зеленського”: Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск висловився про корупційний скандал в Україні. Відео

“Я попереджав Зеленського”: Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск висловився про корупційний скандал в Україні. Відео

Viktor
15 Листопада, 202515 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до “Я попереджав Зеленського”: Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск висловився про корупційний скандал в Україні. Відео

Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск повідомив, що попереджав президента України Володимира Зеленського про використання країною-агресором РФ із пропагандистською метою повідомлень про корупцію в найвищих ешелонах української влади. Про це польський політик розповів на пресконференції 14 листопада, його цитує Polsat News.

Так Туск прокоментував корупційний скандал в українському “Енергоатомі”.

Він зазначив, що одним із головних наративів російських і проросійських партій у Європі є те, що “незалежна Україна – це корумпована Україна”.

За словами прем’єра Польщі, для росіян це завжди був дуже сильний аргумент, що Україна нібито “найкорумпованіша держава” й тому її не можна сприймати серйозно.

Як вказав Туск, “навіть дехто в Європі вважає, що Україна більш корумпована, ніж Росія”.

Польський прем’єр розповів, що закликав Зеленського “стежити за будь-якими, навіть найменшими симптомами корупції” навколо нього, бо “це має вирішальне значення для його репутації”.

Туск запевнив, що Польща підтримує Україну і далі це робитиме, оскільки незалежна Українська держава – в інтересах Польщі.

Однак через повідомлення про корупцію в найвищих ешелонах української влади “дедалі складніше переконувати різних партнерів у солідарності” з Україною, додав політик.

Проукраїнський ентузіазм набагато менший і в Польщі, й у світі, оскільки люди “втомилися від війни, від витрат”, і “не так легко просувати підтримку України у війні з Росією”, наголосив Туск.

“Остерігайтеся корупції, остерігайтеся російської моделі, інакше програєте війну, якщо терпітимете такі події”, – резюмував прем’єр Польщі.

Навігація записів

Гарбузові млинці для всієї родини. Смачний, дешевий і легкий рецепт
Мiністр юстиції Гeрман Галущенко таємно мeшкав у будинку, який раніше належав колишньому міністру внутрішніх справ часів Януковича

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Мамо! Кажи прямо, — запідозрив син щось недобре на дачі. — Що сталося? Знову дах потік чи Софія вирішила на курси поезії записатися? — Ми з батьком переписати дачу на твою сестру Софійку. Повністю. Їй це житло зараз потрібніше, бо вона ніяк не може влаштувати своє особисте життя через нестабільність. А ти — ти сильний, ти собі ще заробиш. Слова матері впали у тишу вечора, наче важке каміння у воду. Дмитро відчув, як у скронях почало пульсувати. — Переписати? — Дмитро перепитав тихо, наче не вірячи власним вухам. — Тобто мої п’ять років роботи, мої гроші, вкладені у цей будинок — це просто «благодійність» на користь Софії? Мамо, тату, ви серйозно? Ви хочете віддати цей дім людині, яка навіть не знає, де тут вмикається рубильник? З боку городу повільно підійшов Василь Іванович, батько. Він виглядав ще більш згорбленим, ніж зазвичай. У руках він тримав стару сапку. Він уникав дивитися синові в очі. — Дмитре, ну не кип’ятись, — прохрипів батько, витираючи чоло рукавом. — Мати правду каже. Тобі легше в житті ведеться. Ти завжди знайдеш копійку. А сестра пропаде. Останній її кавалер вигнав її з квартири. Куди їй іти? До нас у двокімнатну? Ми ж там одне в одного на головах сидітимемо
  • І в цей момент заговорив Микола, який досі мовчав
  • Хлопчики потоваришували. Дмитро, спостерігаючи за ними, відчував, як усередині все стискається. Вони були як відображення в кривих дзеркалах: один — яскравий і живий, інший — його бліда, тендітна тінь. Розговорившись із Ганною, він обережно спробував з’ясувати щось про Костика. «У якому пологовому будинку, якщо не секрет?» — запитав він.
  • Моїм батькам вже за 60, і я їхня єдина дочка. Я була впевнена, що у скрутну хвилину вони мене підтримають, але все виявилося зовсім не так, як я думала. Вийшла заміж я в 30 років, і відразу після весілля почалися розмови: «Коли вже онуки?», «Час нам бабусями та дідусями стати!». Перша вагітність далася мені тяжко, адже я носила двійню. Наші хлопчики народилися здоровими, і зараз їм уже два роки. Але батьки, які так чекали на онуків, за цей час відвідали нас лише три рази, хоча ми живемо в одному місті. Ні допомоги, ні підтримки я так і не отримала..
  • – Доню, не переймайся. Незручно вийшло, звичайно. – Незручно, тату? Ти три роки дивився мені у вічі й подавав надію. – Ну… ми думали, що ти зрозумієш. Ти ж у нас самостійна.
  • – Я знаю, що ти мене не пробачиш ніколи, – Павло нарешті зустрівся з дочкою поглядом. – А Олена тим паче. Але мене всі ці роки гризло сумління, розумієш? – П’ятнадцять років – довгий термін для докорів совісті, – Ірина відставила каву убік. – Так, – Павло кивнув. – Надто довгий. Тож ось. Павло дістав із кишені куртки маленьку коробочку і поклав її на стіл перед Іриною. Темно-синій оксамит, трохи потертий на кутах. Ірина подивилася на батька з подивом.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes