Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Я б з таким тілом навіть до басейну б не виходила! – Зовиця при всіх мене осоромила. Та їй і цього було мало

– Я б з таким тілом навіть до басейну б не виходила! – Зовиця при всіх мене осоромила. Та їй і цього було мало

Viktor
22 Грудня, 202522 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до – Я б з таким тілом навіть до басейну б не виходила! – Зовиця при всіх мене осоромила. Та їй і цього було мало

Я ніколи особливо тепло не спілкувалася із зовицею. Ми з нею зовсім різні. Та й, крім того, в мене двоє дітей, вже інакші інтереси маю. А в  Поліни в голові самі соцмережі, фотки й салони. Та нещодавно, моя мама святкувала день народження. Ми з братом вирішили зробити їй сюрприз і винайняли будиночок в горах, з басейном та сауною.

Запросили усіх найближчих. Брата з новоспеченою дружиною, тітку з сім’єю. Все було чудово, ми посиділи, поїли, поспілкувалися. А тоді вирішили піти до сауни. Я вдягнула відкритий купальник, адже всі свої. Зазвичай я ношу закриті, такі, що живіт стягують. Адже після двох пологів в мене з’явився обвислий живіт. Я не дуже повна, трохи зайвої ваги маю, але ніколи цим не переймалась.

І ось всі зібрались. Поліна, побачивши мене, єхидно посміхнулась. Я це помітила.

 – Щось не так?

 – Просто не розумію, нащо ти з таким пузом вдягнула відкритий купальник?

 – Що ти маєш на увазі?

 – Ти молода жінка, треба ж думати головою! Почни доглядати за своїм тілом, а якщо вже маєш проблеми – приховуй їх, а не виставляй на осуд! Якщо хочеш – я тобі допоможу підібрати гарний гардероб!

 – Дякую! Я й сама впораюсь!

Після цього я демонстративно вийшла. Пішла до мами і все їй розповіла. Її таке ставлення до доньки страшенно обурило. Коли всі знову зібрались за одним столом ненька вирішила відомстити:

 – Так ми гарно посиділи. Сподіваюсь невістка поприбирає сьогодні, вона ж в нас така вправна господиня!

Усі почали сміятися, адже ні для кого не секрет, що Поляна нічого не вміє.

 – А я не створена для прибирань і приготування їжі!

 – А для чого? Для тупих фото? І безтолкових розмов!

Вона замовкла, а за пів години син сказав, що його дружині зле і вони поїхали. А тоді почав ще нас усіх звинувачувати, мовляв, бідну дівчину образили. А ви що б в цій ситуації зробили? Якою мала бути моя реакція?

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!

Навігація записів

— Аня, я склaду мeню, а ти пригoтуєш, — Валентина Петрівна простягнула список на трьох аркушах. — Я б сама, але руки болять, артрит зовсім замучив. Анна взяла список. Холодні закуски, гаряче, салати, три види десертів. На річницю їх з Дмитром свекруха покликала вісім осіб. Без запиту. — Валентина Петрівна, може, простіше замовити? — Анна підняла голову. — Замовити?!
— Знаєш, хлопче, — почав Іван. — Людина щаслива рівно на стільки, на скільки вона це сама собі дозволяє! Хочеш бути щасливим — будь! Тільки відпусти із себе всі образи на батька, усю злість, — чоловік хитро усміхнувся й нахилив голову. — Вони тобі не потрібні, якщо ти дійсно хочеш стати щасливим. Батька я тобі, звісно, замінити не зможу, але сином ти мені стати зможеш. Це точно

Related Articles

Світланко, ну вона ж рідна людина. Їй важко, самій не витягнути таку суму щомісяця. Ми ж родина, маємо підтримувати одне одного, — голос Павла звучав тихо, але в ньому відчувалися нотки маніпуляції, які він навчився використовувати за роки їхнього спільного життя. — Родина — це ти і я, Павле. А твоя мама — доросла жінка, яка сама прийняла рішення купувати той величезний будинок у передмісті, не порадившись із нами. Чому тепер ми повинні обмежувати себе в усьому?

Viktor
5 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Світланко, ну вона ж рідна людина. Їй важко, самій не витягнути таку суму щомісяця. Ми ж родина, маємо підтримувати одне одного, — голос Павла звучав тихо, але в ньому відчувалися нотки маніпуляції, які він навчився використовувати за роки їхнього спільного життя. — Родина — це ти і я, Павле. А твоя мама — доросла жінка, яка сама прийняла рішення купувати той величезний будинок у передмісті, не порадившись із нами. Чому тепер ми повинні обмежувати себе в усьому?

Якби ж вона по-людськи пояснила, що чекає нас раніше і розраховує на поміч — ми б прийшли. А так усе виглядало як підступна пастка. І я в неї втрапила обома ногами. Але це були ще квіточки. Свекруха, гордо розправивши плечі, завела свою улюблену платівку — про те, яка вона незамінна бджілка і на роботі, і вдома.

Viktor
5 Травня, 20265 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Якби ж вона по-людськи пояснила, що чекає нас раніше і розраховує на поміч — ми б прийшли. А так усе виглядало як підступна пастка. І я в неї втрапила обома ногами. Але це були ще квіточки. Свекруха, гордо розправивши плечі, завела свою улюблену платівку — про те, яка вона незамінна бджілка і на роботі, і вдома.

— Мамо, ми завтра їдемо до Європи. Я вже продала твою дачу біля моря і татову машину.. А потім додала таким рівним голосом, ніби йшлося про старий сервант:— Я залишу тобі тридцять відсотків. На якийсь час вистачить.Я лише усміхнулася.— Розумію… — Але ти забула одну річ.

Viktor
5 Травня, 20265 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Мамо, ми завтра їдемо до Європи. Я вже продала твою дачу біля моря і татову машину.. А потім додала таким рівним голосом, ніби йшлося про старий сервант:— Я залишу тобі тридцять відсотків. На якийсь час вистачить.Я лише усміхнулася.— Розумію… — Але ти забула одну річ.

Цікаве за сьогодні

  • Світланко, ну вона ж рідна людина. Їй важко, самій не витягнути таку суму щомісяця. Ми ж родина, маємо підтримувати одне одного, — голос Павла звучав тихо, але в ньому відчувалися нотки маніпуляції, які він навчився використовувати за роки їхнього спільного життя. — Родина — це ти і я, Павле. А твоя мама — доросла жінка, яка сама прийняла рішення купувати той величезний будинок у передмісті, не порадившись із нами. Чому тепер ми повинні обмежувати себе в усьому?
  • Якби ж вона по-людськи пояснила, що чекає нас раніше і розраховує на поміч — ми б прийшли. А так усе виглядало як підступна пастка. І я в неї втрапила обома ногами. Але це були ще квіточки. Свекруха, гордо розправивши плечі, завела свою улюблену платівку — про те, яка вона незамінна бджілка і на роботі, і вдома.
  • — Мамо, ми завтра їдемо до Європи. Я вже продала твою дачу біля моря і татову машину.. А потім додала таким рівним голосом, ніби йшлося про старий сервант:— Я залишу тобі тридцять відсотків. На якийсь час вистачить.Я лише усміхнулася.— Розумію… — Але ти забула одну річ.
  • Максим розцінив моє мовчання по-своєму. Він вирішив, що я пригнічена його пишністю. Він нахилився вперед, обдавши мене хвилею важкого, задушливого парфуму, і з переможною усмішкою вимовив ту саму фразу…
  • Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам!
  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes