Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Вкотре святкую свій день народження на заробітках, але діти вдома мене й не чекають – у них кредити ще не виплачені

Вкотре святкую свій день народження на заробітках, але діти вдома мене й не чекають – у них кредити ще не виплачені

Viktor
7 Вересня, 20257 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до Вкотре святкую свій день народження на заробітках, але діти вдома мене й не чекають – у них кредити ще не виплачені

Я вже 10 років у чужій країні на заробітках. І, повірте, я так втомилася, що можу лише мріяти про рідні землі. Втім, мої діти цього, на жаль, розуміти не хочуть. Я ж заради них і виїхала за кордон. Усе, що заробляла – пересилала їм. І ось нещодавно заїкнулася, що хотіла б уже завершувати з цією роботою і повертатися додому, у відповідь почула тільки невдоволення.

Ясна річ, що в Італії я опинилася не від гарного життя. Була змушена, щоб дітям було на що жити. Як і кожна мати, хотіла дати їм тільки найкраще. Тягла все сама, бо чоловіка не стало раптово. Важкий недуг забрав його із сім’ї. 

Тоді я ще жила із синами. Вони тільки закінчували шкоду. Спочатку справлялася, а потім довелося збирати на весілля дітям.  Дві невістки в домі – це важко. Старший син мене пожалів, поїхав до батьків дружини, але й там йому солодко не було – 5 людей на дві кімнати.

Молодша ж невістка тільки те й робила, що скаржилася на стан мого дому. Мовляв, зараз онуки підуть, тому треба встигнути зробити ремонт ще до вагітності. Потім де грошей стільки наберемо? Тоді діти й підкинули мені ідею про заробітки. Вони мали якісь зв’язки і обіцяли влаштувати мене в Італії. Я довго не вагалася, бо вибору не було. Полетіла.

Планувала провести там не більше, ніж 2–3 роки. А потім усе сильно затягнулося. Так і просиділа там 10 років. Діти отримували більше грошей, а отже і потреби їхні росли. Сама ж я доглядала літню жіночку, а всі гроші надсилала дітям. Собі дріб’язок на їжу залишала.  Старший син нарешті купив власну квартиру. Точніше взяв у кредит. Я допомагала їм фінансово.

Молодший синок зробив той злощасний ремонт в домі.

Я з останніх сил виконувала доручення старої італійки, бо хотіла, щоб мої діти ні в чому не відчували потреби. І ось нещодавно у мене був день народження. Уже 10, який я зустрічаю в Італії. Подзвонили діти, привітали і ми почали говорити про заробітки. Я мимоволі промовилася, що хочу повернутися додому. Діти точно не були раді. Старший син взагалі заявив, що ще рано – у нього кредит! Звідки він на нього гроші візьме? 

А я вже нічого не чула через втому. Просто дуже сильно хотілося додому. Мені 60 – я вже не та молода жінка, яка повна сил та ентузіазму. Я так хотіла примчати в рідний дім першим же рейсом, але там, очевидно ніхто мене навіть не чекав. 

Після цього через кілька днів не стало пані, за якою я доглядала. Тож я, вважайте, вільна. Але все одно мушу сидіти в Італії. Довелося їхати до  подруг. Вони обіцяли підшукати мені нову роботу. Але, що буде далі, я навіть не знаю. 

Зараз мені дуже самотньо. І неймовірно прикро через ставлення дітей.  У мене, до слова, вже навіть онуки є яких я бачила тільки по скайпу. 

Тепер не знаю, як правильно мені вчинити. Думаю, для діток я зробила все можливе. Тепер їхня черга подбати про матір. Але знаю, що скоро вони почнуть мною маніпулювати. Та й з ріднею стосунки псувати зовсім не хочеться. Як-не-як рідні діти.

Запам’ятайте собі назавжди, що теми, пов’язані із заробітком за кордоном – це дуже важко. Гроші не сиплються з неба. Тому цінуйте рідних, якщо такі у вас є і роблять все можливе, щоб вас забезпечити. вони варті поваги. Кажу з власного досвіду. 

Сама ж навіть думати не хочу, скільки грошей з мене скористали рідні діти. І тепер заявляють, що м досі мало.

Що думаєте про ситуацію?

Як жінці краще вчинити?

Ivanna

Навігація записів

Ароматні та ситні конвертики з яблуками без дріжджів. До чаю краще і не придумаєш!
Сирський заявив, що ЗСУ на Пoкровському напрямку за місяць повернули у 5 разів більше, ніж втратили

Related Articles

– Живи тут, не зaвaжай! – Дeнис грюкнyв бaгажником і гuдлuво обтрусив рyки

Viktor
17 Травня, 202617 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Живи тут, не зaвaжай! – Дeнис грюкнyв бaгажником і гuдлuво обтрусив рyки

— Микитo, — я зaйшла до нього в кiмнату, де він сидів за кoмп’ютером. — Мoжеш позичити мені грошей? На пoхід Ані з класом. Я через три дні поверну, як тільки зарплату отримаю. — Знову гроші? На примхи твоєї доньки? — Які примхи? — я розгубилася. — Там весь клас іде, всі батьки скидаються… — Ось нехай інші батьки й скидаються! — голос Микити підвищився. — Я що, повинен оплачувати всі її розваги? — Але ж ми домовлялися про спільний бюджет…

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Микитo, — я зaйшла до нього в кiмнату, де він сидів за кoмп’ютером. — Мoжеш позичити мені грошей? На пoхід Ані з класом. Я через три дні поверну, як тільки зарплату отримаю. — Знову гроші? На примхи твоєї доньки? — Які примхи? — я розгубилася. — Там весь клас іде, всі батьки скидаються… — Ось нехай інші батьки й скидаються! — голос Микити підвищився. — Я що, повинен оплачувати всі її розваги? — Але ж ми домовлялися про спільний бюджет…

«Я всього на пару тижнів, поки не знайду квартиру». Пустив жінку (43 роки) пожити. Але через місяць вона таке утнула що мусіла піти тієї ж миті…

Viktor
17 Травня, 202617 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до «Я всього на пару тижнів, поки не знайду квартиру». Пустив жінку (43 роки) пожити. Але через місяць вона таке утнула що мусіла піти тієї ж миті…

Цікаве за сьогодні

  • – Живи тут, не зaвaжай! – Дeнис грюкнyв бaгажником і гuдлuво обтрусив рyки
  • — Микитo, — я зaйшла до нього в кiмнату, де він сидів за кoмп’ютером. — Мoжеш позичити мені грошей? На пoхід Ані з класом. Я через три дні поверну, як тільки зарплату отримаю. — Знову гроші? На примхи твоєї доньки? — Які примхи? — я розгубилася. — Там весь клас іде, всі батьки скидаються… — Ось нехай інші батьки й скидаються! — голос Микити підвищився. — Я що, повинен оплачувати всі її розваги? — Але ж ми домовлялися про спільний бюджет…
  • «Я всього на пару тижнів, поки не знайду квартиру». Пустив жінку (43 роки) пожити. Але через місяць вона таке утнула що мусіла піти тієї ж миті…
  • Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…
  • Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини
  • Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes