Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Війcька PФ пeрекинули до Пoкровська оперативні резерви – ДШВ ЗCУ пoяснили, що відбувається

Війcька PФ пeрекинули до Пoкровська оперативні резерви – ДШВ ЗCУ пoяснили, що відбувається

Viktor
21 Листопада, 202521 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Війcька PФ пeрекинули до Пoкровська оперативні резерви – ДШВ ЗCУ пoяснили, що відбувається

Російські окупанти зазнають великих втрат у місті Покровську Донецької області, тому командування армії РФ змушене перекидати оперативні резерви на цю ділянку фронту. Про це у Facebook проінформував 7-й корпус Десантно-штурмових військ ЗСУ.

За даними 7-го корпусу ДШВ, Сили оборони України продовжують утримувати позиції у північній частині Покровська та контролюють позиції південніше залізниці. Російські окупанти намагаються перетнути залізницю, але це у них не виходить.
У зоні відповідальності 7-го корпусу ДШВ противник змушений задіяти підрозділи 76-ї десантно-штурмової дивізії РФ, яка належить до оперативного резерву угруповання військ “Центр”. Сили оборони України збільшують своє угруповання у Покровську. Зокрема, стає більше екіпажів дронів. Закінчується зачистка ворожої піхоти північних районів Мирнограда.
Також зафіксовано перебування окупантів у південній частині Миронограда. Українські бійці залучають додаткові ресурси для їх виявлення та знищення. 7-й корпус ДШВ зазначив, що російські окупанти намагалися невеликими групами просочитися до населеного пункту Гришине, яке розташоване на північному заході від Покровська, але бійці ЗСУ їх ліквідували.

Командування 7-го корпусу ДШВ підкреслило, що українські бійці контролюють позиції на південь від залізниці, оскільки вони мають важливе значення для подальшої деокупації. У жовтні поточного року президент України Володимир Зеленський сказав, що командування окупаційної армії РФ зосередило біля Покровська угруповання у складі близько 170 тисяч осіб. Вони намагаються захопити це донбаське місто, не зважаючи на величезні втрати. За інформацією Генштабу ЗСУ, вчора, 20 листопада, на Покровському напрямку ворог 59 разів штурмував позиції ЗСУ. Бої йшли у районах населених пунктів Володимирівка, Никанорівка, Родинське, Красний Лиман, Покровськ, Мирноград, Філія та у бік Новопавлівки.

Джерело

Навігація записів

В oдному з TЦК Одеcи прoгримів вибyх: що відoмо
У Чеpкасах бaтьки підсвітили стадіон фaрами автомобілів, щоб діти могли грати у футбол у темряві під час вiдключення eлектроенергії

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Півтора року шлюбу — він (47 років) за вечерею поставив ультиматум: «2 роки на дитину або розлучення». Мені хочеться тиші, а не безсонних ночей
  • – Галино Петрівно, це не подарунки! Подарунки роблять добровільно. А ваш син узяв мої речі без дозволу і віддав вам! Мене ніхто не питав. Це називається інакше. – І як це називається? – Крадіжка!
  • Коли оголосили її станцію, вона підвелася, перекинула сумку через плече. Кіт одразу ж зіскочив із сидіння. Вона подумала, що він залишиться у вагоні й поїде далі. Але він вийшов слідом. Вона попрямувала до виходу. Через кілька кроків знову озирнулася — він йшов за нею. Не поспішав, не намагався наблизитися, не жалібно плентався слідом — просто рухався в тому ж напрямку, тримаючи дистанцію, ніби їхні шляхи збіглися випадково.
  • Я тут подумала. Я не можу повернутися в ту стару квартиру. Там стіни тиснуть. Там пахне старістю і твоїм Сергієм. — Мамо, про що ти? Скоро переїдемо сюди всі разом, або… ми сюди, а ти там будеш господаркою, — Тетяна намагалася усміхнутися. — Ні. Я житиму тут. Одна. Тетяна завмерла з викруткою в руках. — Як — одна? А ми? А діти? Ми ж садочок уже тут знайшли поруч… Ми ж ремонт під себе робили! Ти ж казала — «це для вас»! Ганна Степанівна повільно повернулася. Її очі були сухими й холодними, як італійський мармур. — Я казала багато чого. Але гроші — мої. Документи — на мені. Я десять років не доїдала, не досипала, міняла памперси чужим старим, щоб мати право на гідну старість. А ви? Ви молоді. У вас є Сергій. Хай він тобі заробляє на квартири. А я хочу тиші. Я хочу пити каву на цій кухні й не чути, як чоловік хропе за стіною. — Мамо… я ці мішки зі сміттям на собі тягала… — Тетяна відчула, як голос дрижить. — Я тут кожну плитку вимила своїми сльозами! Я ж не наймала майстрів, щоб тобі гроші зекономити
  • Це що таке? Ти коли встигла викинути гроші?— коротко запитав чоловік. Софія відчула, як серце збилося з ритму. Вона намагалася надати голосу невимушеності: — Ой, Тарасе, ти вже встав? Це я на ювілей твого дядька підготувалася. Хотіла виглядати достойно поруч із тобою. Тарас поставив каву на комод і повільно підійшов ближче. Він розглядав сукню на дружині так, ніби це був дефект на стіні. — Скільки, Софіє? Я питаю: скільки ти викинула гривень на цей шматок тканини? — Тарасе, там була величезна знижка. Лише півтори тисячі. — Півтори тисячі? — він іронічно підняв брову. — Тобто купу банок консервів для нашої комори? Чи могла заправити машину? Ми збираємо на сонячні панелі, Софіє. Кожна гривня має працювати, а не висіти в шафі. — Але я сама їх заробила! — вигукнула вона. — Я працювала ночами над тим логотипом для пекарні. — «Сама заробила»? А чиїм інтернетом ти користувалася? У чиїй квартирі ти сиділа в теплі? Чию каву ти зараз пила б, якби я не дбав про бюджет? У родині немає «своїх» грошей. Є спільні гроші. І ти мене щойно зрадила заради смарагдової ганчірки
  • — Мамо, з днем народження. Ось, це від нас. Простягнув «білий конверт» — звичайний, без підпису, без листівки, без жодних слів. Просто «білий конверт» … Я ходила повз нього майже дві години, ніби він притягував погляд. Нарешті сіла, взяла його до рук, відкрила.Ніколи б не подумала, що діти здатні на таке . І тут до ранку рішення визріло саме собою…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes