«Так, у Херсоні все настільки серйозно, що ЗСУ херсонці чекають щохвилини. Я не перебільшую і не жартую.
Коли кажуть, що Херсон наче опинився у 90-х, не вірте. Це брехня. У 90-х Херсон не був напічканий агресивними росіянами з автоматами, а стаціонарний телефонний зв’язок був. І хоча б фізично, але можна було безпечно виїхати з міста куди хочеш. Людей не викрадали з такою силою за проукраїнську позицію – хіба для бізнесових розбірок, не більше.
Зараз херсонці не в 90-х – вони у стані війни. В Херсоні не стріляють? Та ну! Так кажуть тільки ті, хто точно не в Херсоні і навіть не цікавиться, що в місті. В Херсоні стріляють – ще й як: то артилерійські обстріли, то автоматні черги. Скільки людей не доїхали, куди хотіли, скільки волонтерів загинyли по дорозі, — на жаль, перелік може зростати.
В Херсоні зникнути може кожен і кожна. Причина? Будь-яка: від української мови до кольору волосся, який не сподобався. А можуть просто позбавити життя – просто так. Ви мабуть чули перехоплення СБУ: як росіянам на блокпостах “дали добро” стріляти в усіх підозрілих. Так от це про Херсон.
А далі – кому як. Хто обійшовся “розмовою”, а у кого були допити із катyваннями. Різними. І на тлі цього противно читати “поради” з безпеки від тих, хто навіть Ремарка не читав, аби дізнатись, що таке війна. Я вже не кажу про практичні кейси.
Херсонці не можуть зараз користуватись мобільним зв’язком майже ніяк. Українські оператори відключені і “спіймати” можна лише ненадовго і в певних місцях. З інтернетом трошки легше, але не набагато. Російські сімки не працюють нормально, а поповнити їх можна лише одним дуже хитромудрим способом – якщо у вас є добрі друзі в певній місцевості і точно знають, як це робити. Ці сімкарти навіть у Криму і росії не належить жодному з операторів. Це вселяє радість, бо таке і росіянам не надто потрібно.
Херсонці не можуть просто піти в аптеку і придбати щось від головного болю чи краплі для носа. Не можуть замовити щось із доставкою поштою. Ну замовити можуть, але не доставлять їм.
Робота в Херсоні є, але вкрай мало. Так само, як чимало роботодавців або виявились недобросовісними, або просто не можуть платити. Херсонці живуть в очікуванні звільнення. Не уявного зеленого коридору, яким його уявляє влада, а звільнення. Херсонці ненавидять ідіотів, які теоретизують і повчають.
Ненавидять тих посадовців, які втекли у перші дні, схоронились на пару місяців, а тепер розумничають із теплих бункерів під дупами, абсолютно не розуміючи, що відбувається в місті та області. Херсонці пам’ятають кожне з цих імен, можете не сумніватись.
А головне – херсонці чекають ЗСУ. Щохвилини. Чесно. Дійсно облік іде на хвилини”.
Андрій Федотов ©
