Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • В одному з міст України чоловік перетворює вулицю в казку за допомогою вітряків!

В одному з міст України чоловік перетворює вулицю в казку за допомогою вітряків!

admin
24 Вересня, 202024 Вересня, 2020 Коментарі Вимкнено до В одному з міст України чоловік перетворює вулицю в казку за допомогою вітряків!

Борис Шевченко – уродженець Ігрені, якого місцеві жителі вважають справжнім «майстром вітряків». І це звання заслужене: у дворі пенсіонера знаходиться близько двох десятків найрізноманітніших металевих вітряних млинів. Всі ці оригінальні і дивовижні вироби химерних форм Борис змайстрував своїми руками.

Вітряки, що знаходяться на ділянці Бориса Шевченка, називаються «арт-вітряками»: вони є декоративними і не виконують ніяких корисних функцій, але зате радують око і вражають уяву. А ще всю цю пишність приносить справжнє задоволення місцевим жителям, а самого Бориса перетворює в місцеву знаменитість.

Захоплення Бориса почалося з вітрового генератора після виходу на пенсію (все життя чоловік пропрацював інженером-електромеханіком). Тоді з’явилася щогла з ротором, що приводиться в рух силою вітру і запускає генератор. Але так як сім’я Шевченко проживає в низині серед дерев, то вітру тут несильні і постійно змінюють напрямок, тому висвітлювати будинок вітровим генератором не вдалося.

Тоді Борис вирішив споруджувати вітряки не заради вироблення енергії, а для краси і естетичного задоволення. Сам він розповідає, що дуже радий тому, що його вироби приносять людям радість. Так, до двору часто ходять гуляти пацієнти місцевої лікарні, щоб отримувати позитивні емоції. А відвідувачі стоматологічного кабінету, вікна якого виходять на володіння Шевченко, навіть іноді відмовляються від анестезії, захоплено спостерігаючи за «арт-вітряками». Сусідка Бориса краще засинає, адже млини, обертаючись, немов співають пісні вітру.

Свої вітряки Шевченко майструє сам, але купувати на невелику пенсію метал проблематично і накладно. Тому всі рідні і друзі всіляко допомагають талановитому майстру: приносять листи алюмінію і старі алюмінієві відра, каструлі. Борис радий всьому: посуд і металеві шматочки він обробляє в майстерні, перетворюючи в химерні фігури: молекули, планети, кулі та багато іншого. Двох однакових млинів у дворі немає: умілець шукає ідеї в інтернеті і допрацьовує їх самостійно.

Батько Шевченко був електриком і теж майстрував для сина дивовижні іграшки. Хлопчик пишався ними і, ймовірно, саме завдяки унікальним подарункам батька теж вирішив займатися чимось особливим, що радує людей. І це чудово виходить у Бориса.

Джерело

Навігація записів

Секретний рецепт еліксиру здоров’я! П’ю щоранку!
Готуйте відразу 2 порції! Супер смакота з курки! Краща шинка за копійки!

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • — Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?
  • Ганно! Добрий день! Я щойно оформила велике замовлення продуктів з доставкою на вашу адресу. Там на шістсот вісімдесят гривень. Оплати кур’єру готівкою, бо в мене на картці зараз нуль, пенсію затримують. Увечері забіжу до вас, заберу пакунки. Будь вдома, не вештайся ніде, бо кур’єр приїде між другою та третьою! Ганна повільно опустилася на край матраца, стискаючи смартфон. Жодного «привіт», жодного «як справи?», жодного натяку на запитання, чи зручно їй це. Просто констатація факту, з яким вона мусила змиритися. — Олеже, йди сюди зараз. Це терміново. Твоя мама знову «ощасливила» нас новинами, — крикнула Ганна чоловікові. — Що знову? Знову тиск? Чи вона знову вирішила пересадити наші квіти, поки нас немає? — Гірше, Олеже. Вона замовила продукти. На нашу адресу. І я маю їх оплатити сама
  • Дверцята дорогого позашляховика відчинилися, і в салон увірвався крижаний вітер з дощем.
  • – Я тобі швидку викликала, тільки не надумай нікому розповідати, що тебе чоловік розфарбував! Скажеш, що впала, – суворо сказала Емма Рустамівна своїй невістці.
  • — Ну що ти як малий, чесне слово! — роздратовано форкнула дівчина. — Ну яка зараз може бути дитина?! У нас же весілля на носі! Я не збираюся з пузом до РАЦСу пертися! Та й путівки у весільну подорож уже викуплені. Мучитися токсикозом увесь медовий місяць? Ні вже, красно дякую…
  • На моє весілля він не прийшов, нічого не подарував. Коли ми з сестрами збирали гроші мамі на лікування, він купував Олесі машину. Коли мама по мирала від раку, Танька пів року доглядала за нею, я й Люда прилітали з різних міст. На похорон мами він не приїхав. Дізнався й сказав: «Шкода. Олена була хороша жінка». І не приїхав.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes