Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • КУХНЯ
  • Улюблена заготівля на зиму! Кабачки з рисом на зиму – вже готовий обід, вечеря, або перекус на роботу

Улюблена заготівля на зиму! Кабачки з рисом на зиму – вже готовий обід, вечеря, або перекус на роботу

Viktor
3 Серпня, 20253 Серпня, 2025 Коментарі Вимкнено до Улюблена заготівля на зиму! Кабачки з рисом на зиму – вже готовий обід, вечеря, або перекус на роботу

 Салат з кабачків і рису на зиму: покроковий рецепт

Інгредієнти:

На 3 баночки по 720 мл

  • Кабачки 1 кг
  • Рис 200 г
  • Морква 200 г
  • Цибуля 200 г
  • Болгарський перець 1 шт.
  • Перетерті томати або томатний  сік 350 мл
  • Вода 350 мл
  •  Сіль 1,5 ст. ложки
  • Цукор 1,5 ст. ложки
  • Часник 3 зубчики
  • Олія 120 мл.
  • Оцет 9% 2 ст. ложки
  • Пучок петрушки

Приготування салату з кабачків та рису на зиму:

  1. Рис промиваємо та відварюємо до напівготовності.
  2. Цибулю подрібнюємо за допомогою ножа і відправляємо в каструлю з олією. Обсмажуємо 2 хвилини до прозорості.
  3. Далі моркву натираємо на тертці, відправляємо до цибулі та обсмажуємо ще 7-8 хвилин.
  4. Додаємо дрібно нарізаний болгарський перець і смажимо 3-4 хвилини.
  5. Через 4 хвилини вливаємо до овочів перетерті томати чи томатний сік. Я використовую раніше заготовлені томати.
  6. Додаємо воду 350 мл, сіль, цукор. Перемішуємо та кип’ятимо 5 хвилин.
  7. Кабачки нарізаємо дрібним кубиком, подрібнюємо ножем петрушку і натираємо часник на дрібній тертці.
  8. Додаємо все в каструлю, перемішуємо і тушимо під кришкою на середньому вогні 10-15 хвилин.
  9. Через 15 хвилин додаємо відварений до напівготовності рис, перемішуємо і залишаємо на середньому вогні на 5 хвилин, після чого додаємо оцет, готуємо ще кілька хвилин і знімаємо з вогню.
  10. Розкладаємо салат по заздалегідь стерилізованих банках, закручуємо.
  11. Ставимо кришками донизу, кутаємо в рушник і даємо охолонути.
  12. Замість гарніру, та й просто як салат на легку вечерю. Рецепт старенький, але, без сумнівів, заслуговує на увагу. Мені здається, у тих, хто робить заготовки, знайдеться місце на поличці для цього смачного  салату.

Джерело

Навігація записів

Закрила 40 кг огірків: Це найкращий рецепт хрустких огірків, які куштувала
Нoва диверсія в Єврoпі? У Румунії стaлася пожeжа на збрoйовому зaводі

Related Articles

“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?

– Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Viktor
17 Березня, 202617 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Звідки в тебе такі гроші? – голос Марини здригнувся. – Накопичувала! З платних сеансів після роботи. З кожного пацієнта. Поки хтось вважав мене за просту масажистку, я просто працювала і не витрачала зайвого

Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Viktor
25 Грудня, 202525 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки.

Цікаве за сьогодні

  • Дзвонив братові — той слухавку не бере. Тоді набрав матір. А свекруха лише зітхнула: «Так, синку, все правда. А що я могла зробити? Батько так вирішив. Виявляється, він тоді зовсім не жартував». Чоловік спершу лютував на батька. Минуло ще два тижні, він поїхав до батьків сам, бо Оксана навідріз відмовилася переступати їхній поріг.
  • Ніна Андріївна не любила Юлію з першої зустрічі
  • Ой, приїхала матуся! Як ти себе почуваєш, після лікарні, Аллочко? — сказала незнайомка на порозі її квартири, коли Алла повернулася додому. — З поверненням вас, дорогенька. Проходьте швидше, не стійте на протязі. Алла заклякла, кліпаючи віями. Вона перевела погляд на чоловіка. Той стояв, переминаючись з ноги на ногу. — Дімо, а хто це? — ледь мовила дружина. — І де Олена Іванівна? Де твоя мама? Чому вона не сидить з нашою дитиною? Дмитро зітхнув, заносячи сумки в коридор. — Заходь, Аню, роздягайся. Мама, мама не змогла. — Що значить «не змогла»? Вона захворіла? Тиск? Серце? — Та ні, — Дмитро почухав потилицю, виглядаючи максимально незручно. — Вона приїхала, як і обіцяла. Пробула тут години три. Потім Михайлик почав вередувати — ну, знаєш, коліки ці кляті. Він розплакався, розчервонівся, а вона подзвонила мені на роботу, кричала, що в неї піднявся тиск, що діти зараз «не такі», як ми були. Мовляв, ми лежали тихенько, а цей — як вогник. Сказала, що не може за ним доглядати. Коротше, зібрала речі й поїхала до себе додому
  • — Пожила тут гостею, і вистачить! Тепер у цьому домі будуть господарями рідні люди
  • На порозі тулився ексчоловік. Тільки вона його насилу впізнала. Паша постарів за рік, виглядав блідим, змарнілим, розгубленим. Від колишнього лиску і сліду не лишилося. Поруч стояли сумки. – Тобі чого? – Запитала Клава.
  • Та хоч розлучайся, Юро, але на той город я більше не ступлю ні ногою! — Марта вимкнула воду і різко розвернулася до чоловіка, даючи йому зрозуміти, що вона не жартує. Ці слова прозвучали якось неочікувано. Юрій, який уже почав складати в кутку коридору старі кросівки та робочий одяг, завмер. — Мартусь, ну що ти таке кажеш? Яке розлучення? Мама ж чекає. Вона вже й насіння перебрала, і сусідів попросила допомогти з оранкою на завтра. — Ось нехай сусіди й допомагають! — Марта відчула, як усередині все закипає. — Юро, ми одружені п’ять років. І всі ці п’ять років мої вихідні минають над грядками твого дитинства. — Але ж це традиція… Родинний затишок, спільна праця, — він спробував підійти ближче, але дружина виставила руку вперед, не підпускаючи його. — Традиція — це коли всім приємно. А коли я повертаюся додому в неділю ввечері з болем у спині таким, що не можу розігнутися, а в понеділок мені треба звіти здавати — це не затишок. Юрій зітхнув. Він знав цей тон. Раніше він завжди міг її вмовити, пообіцяти «відпочинок на природі» чи смачний шашлик увечері. Але цього разу щось змінилося. — Мамі важко самій, — тихо мовив він, опустивши очі. — Вона ж для нас старається. Каже: «Діточкам своє, домашнє буде, без хімії». — Юро, та «своє» нам обходиться дорожче, ніж на ринку купити
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes