Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Укрaїнці можуть зaробити на власних генераторах: скiльки та що для цього потрібно

Укрaїнці можуть зaробити на власних генераторах: скiльки та що для цього потрібно

Viktor
10 Листопада, 202510 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Укрaїнці можуть зaробити на власних генераторах: скiльки та що для цього потрібно

Українців і бізнес закликають оплачувано надавати власні генератори для підтримки мобільного зв’язку під час блекаутів – за живлення базової станції можна отримувати 110-140 грн за годину. Для участі достатньо мати генератор від 7,2 кВт.

Про це повідомляє Міністерство цифрової трансформації. Через регулярні ракетні удари по енергетичній інфраструктурі та ризики тривалих відключень світла базові станції мобільних операторів знову опиняються під загрозою зупинки.

А разом з ними – можливість зателефонувати швидкій, отримати сигнал “Повітряна тривога” або просто дізнатися, чи все гаразд з близькими. Щоб посилити стійкість мобільної мережі, Мінцифри запустило проєкт “Генератор зв’язку”. Його суть проста: якщо у підприємства або приватної особи є генератор достатньої потужності, вони можуть тимчасово заживити ним базову станцію оператора та отримувати оплату за кожну годину роботи. Умови проєкту прозорі й однакові по всій країні:

потрібен генератор потужністю від 7,2 кВт;
оплата становить приблизно 110–140 грн за годину роботи.
Приклади розрахунку
12 годин роботи генератора фізичної особи → близько 1 320 грн;
12 годин роботи генератора юрособи → близько 1 720 грн.
Сума може коливатися залежно від конкретної локації та технічних параметрів базової станції. Процедура максимально спрощена:

зателефонуйте на гарячу лінію: 0 800 33 63 28 (пн-пт – з 9:00 до 18:00).
оператор визначить найближчу базову станцію та попередньо розрахує орієнтовну оплату.
контакти передаються мобільному оператору – він зв’яжеться, перевірить технічні можливості та укладе угоду.
власник генератора самостійно заправляє та обслуговує його, підключення до базової станції забезпечують фахівці оператора.
Тобто ніяких складних робіт чи “лазити під напругою” не потрібно – все роблять технічні служби. Під час блекаутів зв’язок стає критичною інфраструктурою нарівні з лікарнями та водоканалами. Саме через мобільну мережу українці:

викликають швидку, поліцію чи ДСНС;
отримують сигнали про ракетні загрози;
підтримують зв’язок із сім’єю;
можуть працювати та передавати дані.

Джерело

Навігація записів

Суд Англії зобов’язав екcвлаcників ПривaтБанку сплатити понад 3 млрд дoларів у короткий термін
Мені шкода ваших чоловіків. На вас вони покластися точно не зможуть…

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Моїм батькам вже за 60, і я їхня єдина дочка. Я була впевнена, що у скрутну хвилину вони мене підтримають, але все виявилося зовсім не так, як я думала. Вийшла заміж я в 30 років, і відразу після весілля почалися розмови: «Коли вже онуки?», «Час нам бабусями та дідусями стати!». Перша вагітність далася мені тяжко, адже я носила двійню. Наші хлопчики народилися здоровими, і зараз їм уже два роки. Але батьки, які так чекали на онуків, за цей час відвідали нас лише три рази, хоча ми живемо в одному місті. Ні допомоги, ні підтримки я так і не отримала..
  • – Доню, не переймайся. Незручно вийшло, звичайно. – Незручно, тату? Ти три роки дивився мені у вічі й подавав надію. – Ну… ми думали, що ти зрозумієш. Ти ж у нас самостійна.
  • – Я знаю, що ти мене не пробачиш ніколи, – Павло нарешті зустрівся з дочкою поглядом. – А Олена тим паче. Але мене всі ці роки гризло сумління, розумієш? – П’ятнадцять років – довгий термін для докорів совісті, – Ірина відставила каву убік. – Так, – Павло кивнув. – Надто довгий. Тож ось. Павло дістав із кишені куртки маленьку коробочку і поклав її на стіл перед Іриною. Темно-синій оксамит, трохи потертий на кутах. Ірина подивилася на батька з подивом.
  • Приходити треба о шостій ранку. Я ще сплю в цей час – пізно повертаюся… Вас впустить охоронець і проведе до дитини, і вам тут же принесуть сніданок. Влаштовує така робота? Тим більше, що крім догляду за дитиною вам нічого робити не доведеться. – Найкраща рекомендація – моя Оленка. Вона мовчить, а це головне. Тільки не дуже привчайте її до рук. Вона почне вимагати, щоб і я брала її на руки… Розумієте?
  • – Це Коля, – сказала я. – Артеме, ти що? Я ж тобі показувала його фотки… Він просто бороду зараз відпустив… Ти не впізнав його, чи що? Артем мовчав. – Хто тобі це надіслав? – Запитала я. – Ні, має! – Закричала я. – Це твоя мати надіслала, так? Вона у нас що, тепер у приватні детективи подалася?
  • У тебе хтось є? — запитав він нарешті. — Так. Є людина, яка бачить мене. Яка розмовляє зі мною. Яка знає, яку музику я люблю і чому я сумую вечорами. Олег відсунув тарілку. Їжа раптом стала гіркою. — Я не думав, що все настільки погано, — тихо сказав він, дивлячись у стіл. — Ось у цьому і проблема, Олеже. Ти не думав. Ти просто жив за інерцією. Ти думав, що якщо в хаті чисто і є гроші, то цього достатньо. Але любов — це не тільки відсутність проблем. Це увага. Тепло. Присутність. Без цього стіни стають кліткою. Він підвів голову. У його очах вперше за довгі роки промайнуло щось схоже на живий біль. — І що тепер? — Тепер я забираю частину речей і їду до Андрія. Софія знає. Вона залишається тут, поки закінчить навчання, а там побачимо. Я не забороняю вам спілкуватися, навпаки… Ти гарний батько, Олеже. Але ти перестав бути моїм чоловіком дуже давно. Олег спостерігав, як вона збирає сумку. Він хотів щось сказати, затримати її, пообіцяти, що все зміниться. Але слова застрягали в горлі. Він раптом зрозумів, що навіть не знає, які квіти вона любить зараз. Колись це були ромашки… чи тюльпани? Він не пам’ятав
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes