Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Україна отримала фінансову безпекову гарантію на найближчі роки – Зеленський

Україна отримала фінансову безпекову гарантію на найближчі роки – Зеленський

Viktor
19 Грудня, 202519 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Україна отримала фінансову безпекову гарантію на найближчі роки – Зеленський

Зеленський зауважив про значну підтримку, яка посилює стійкість України

Президент України Володимир Зеленський подякував лідерам Європейського Союзу за фінансову підтримку України на €90 млрд. Про це повідомляється з посиланням на соцмережі глави держави.

«Дякую всім лідерам Європейського Союзу за рішення Європейської ради щодо фінансової підтримки України на €90 млрд у 2026-2027 роках. Це значна підтримка, яка справді посилює нашу стійкість», – йдеться у заяві.
Зеленський додав: «Важливо, що російські активи залишаються знерухомленими і що Україна отримала фінансову безпекову гарантію на найближчі роки. Дякую за результат і єдність. Разом ми захищаємо майбутнє нашого континенту».

Нагадаємо, Європейський Союз ухвалив рішення надати Україні фінансову допомогу в розмірі €90 млрд. «Ми досягли угоди. Прийнято рішення про надання Україні допомоги у розмірі €90 млрд на 2026-27 роки. Ми взяли на себе зобов’язання і виконали його», – повідомив президент Європейської ради Антоніу Кошта.

Напередодні глава польського уряду Дональд Туск заявив, що у справі фінансової допомоги для України із заморожених активів РФ серед країн ЄС у Брюсселі досягнуто «переломного моменту».

Навігація записів

У Києві лікар-травматолог вимагав від пораненого військового 30 000 грн за проведення безкоштовної операції зі встановлення апарату “Ілізарова”
Нaвроцький дорікнув Зеленському у невдячності за допомогу Польщі

Related Articles

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Цікаве за сьогодні

  • Татку, ви ж бачите, як Толік старається, — зітхала вона, дивлячись на море. — Але все в оренду, все на чужих кутках. Серце болить за дітей. А Павло… Павло молодець, він господар. Йому те місто тільки заважатиме. Він там задихнеться серед бетону. Йому простір треба, земля. Ви ж знаєте, він у нас людина від природи. Свекор слухав, кивав, але нічого не обіцяв. Він був людиною старої закалки, для якої справедливість була не порожнім словом. Проте крапля камінь точить. До кінця відпустки він уже почав думати, що, можливо, Ірина має рацію. Може, дійсно, віддати все старшому, щоб той нарешті став на ноги, а Павло… Павло ж сильний, він зрозуміє. Павло дізнався про ці плани випадково. Старий сусід по батьківській квартирі, з яким вони колись разом рибалили, зателефонував запитати, чи не продають вони житло. — Та ніби ні, дядю Степане, — здивувався Павло. — Звідки такі думки? — Та бачив я твого брата з жінкою минулого тижня. Вони тут з якимось чоловіком ходили, вікна міряли, про перепланування говорили
  • – Ти мусиш мені якусь компенсацію платити! Хоч 8 тисяч на місяць, це ж не чесно! – Коли чоловік мене покинув, я не сварилась, та вирішила з ним домовитися
  • -Так, знаю …. І тому спитаю тебе прямо: ти вважаєш це нормально, коли у чоловіка проблеми і проблеми з грошима, а його дружина з донькою беруть і їдуть на курорт? Це нормально, по-твоєму? Хороша дружина завжди чоловіка свого підтримує, а така вертихвостка без штанів останніх залишить! І питається чи потрібна тобі така дружина?
  • Побачивши Зінаїду Петрівну й Олега, він трохи зніяковів, оскільки не очікував зустріти їх тут, але ввічливо привітався й навіть посміхнувся. Він зрозумів, що Вероніка не втрималася й повідомила про цю радісну подію матері по телефону. Звісно, була радість, крики немовляти, його ніжний запах. Але потім зять, дочка та онук поїхали не до Зінаїди Петрівни, а до своєї орендованої однокімнатної квартири.
  • Оксано! — почав чоловік. — Я тут багато думав про наше майбутнє. Ми вступаємо в новий етап. І я хочу, щоб наші стосунки були максимально чесними та партнерськими. Як у цивілізованому світі. Оксана відставила келих і напружилася. Щось у його тоні підказало їй, що зараз романтика закінчиться. — До чого ти клониш, Андрію? — Я пропоную сьогоднішній рахунок, ну, і взагалі надалі, розділити порівну. Як два рівноправні партнери. Щоб ти не почувалася просто «дружиною при чоловікові», а відчувала власну фінансову гідність. Розумієш? Давай кожен заплатить за свою частину вечері. Це ж так по-сучасному, без оцих застарілих патріархальних боргів. У залі ресторану раптом стало дуже тихо. Оксані здалося, що навіть музиканти перестали грати. Вона повільно відкинулася на спинку крісла, і її погляд став холодним, як лід. — Розділити рахунок? — перепитала вона так тихо, що Андрієві стало ніяково. — Ти пропонуєш мені заплатити за свою вечерю в день нашого срібного весілля? — Ну так, — пробурмотів він, відчуваючи, як впевненість кудись випаровується. — Це ж про рівність, Оксано. Про те, що ти — самодостатня жінка
  • Як це… у нас? Вітя, ти ж знаєш, я сама ледь відійшла. Мені не можна важкого, я вранці на процедури ходжу… — Слухай, Олено, не починай, — перебила Люба, оглядаючи нашу вітальню. — У нас квартира на четвертому поверсі, ліфт часто не працює. А у вас приватний сектор, повітря свіже. До того ж, ти зараз не працюєш, на пенсії по інвалідності. Тобі все одно робити нічого, от і будеш за мамою дивитися. — Але ж у Ганни Іванівни трикімнатна квартира! — подав голос батько з кімнати. — Чому б їй не жити у себе, а ви б заходили? — А хто заходитиме? — пирхнув Віктор. — Ми з Любою працюємо з ранку до вечора. У нас кар’єра, діти. А ви тут собі сидите тихенько. Жінки в цих справах кращі, у них терпіння більше. Мама зблідла. Я бачив, як у неї затремтіли руки. Вона почала щось белькотати, виправдовуватися, ніби вона в чомусь винна. Тут я вже не витримав. Я вийшов на середину кухні і став прямо перед Віктором. — А тепер послухайте мене уважно, “родичі”, — мій голос був на диво спокійним, але холодним. — План ваш чудовий, але є одна маленька проблема. Бабуся до нас не поїде
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes