Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • У місті, де я живу часто можна зустріти бабусь, які продають щось біля людних місць: пошти, банку чи просто десь на тротуарі. Я думаю, що таке спостерігається майже по всій країні. Переважно це пенсіонери, яким зрозуміло чому бракує грошей. От вони і намагаються продати овочі зі своєї грядки, то якісь квіти чи навіть закрутки, чи одяг.

У місті, де я живу часто можна зустріти бабусь, які продають щось біля людних місць: пошти, банку чи просто десь на тротуарі. Я думаю, що таке спостерігається майже по всій країні. Переважно це пенсіонери, яким зрозуміло чому бракує грошей. От вони і намагаються продати овочі зі своєї грядки, то якісь квіти чи навіть закрутки, чи одяг.

Viktor
15 Січня, 202615 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до У місті, де я живу часто можна зустріти бабусь, які продають щось біля людних місць: пошти, банку чи просто десь на тротуарі. Я думаю, що таке спостерігається майже по всій країні. Переважно це пенсіонери, яким зрозуміло чому бракує грошей. От вони і намагаються продати овочі зі своєї грядки, то якісь квіти чи навіть закрутки, чи одяг.

У місті, де я живу часто можна зустріти бабусь, які продають щось біля людних місць: пошти, банку чи просто десь на тротуарі. Я думаю, що таке спостерігається майже по всій країні.

Переважно це пенсіонери, яким зрозуміло чому бракує грошей. От вони і намагаються продати овочі зі своєї грядки, то якісь квіти чи навіть закрутки, чи одяг.

Я ніколи не звертав на таке уваги, ніколи не купував, бо ми з дружиною не їмо консервації. А просто так бабусі гроші не хочуть брати, не вважають себе жебрачками! Але одного дня я кардинально змінив свою думку.

Тоді моросив дощ. Я поїхав з дружиною у справах і кінцевою точкою була пошта. Люда хотіла відправити доньці посилку. Я чекав на неї у машині. Коли дощ перестав мені захотілось подихати і я з неї вийшов. “Напевно всередині черга”, подумав я.

І тут я помітив, що навпроти за метрів 15 сидить закутана у пальто бабуся з хустиною на голові. Перед нею коробка на якій акуратно розкладені банки маринованих огірків, кріп та часник. І ніхто до неї не підходить, усі йдуть по своїх справах. А вона бідна тре руками, щоб хоч трохи зігрітися.

– Може хоч того часнику у неї взяти? Все одно ж брати його на базарі чи тут. І я поволі, перейшовши дорогу підходжу і питаю по чому часник. А вона не реагує!

– Бабцю, добрий день! Скільки коштує часник?

– Ой! – похапцем підвелась та. – Гривень 20, прошу пана! Скільки вам покласти?

– Та давайте увесь! – радісно кажу їй. Як ззаду мене чую голос.

– Так, по чому у вас огірочки? – розважливо спитав чоловік у дорогому пальті.

– Ну скільки не жалко! Я сама закручувала, дуже смачні!

– Точно смачні? Тоді беру! А що тут у вас ще є! Беру все! – і підіймає усю ту коробку та розвертається в бік дороги, натискає на ключі і в його дорогій іномарці відкривається багажник. 

– Куди ж він поніс це все, Боженько! – переживала бабуся.

– Не хвилюйтесь! Зараз повернеться. – а за мить чоловік вже простягав бабусі купюру номіналом в тисячу гривень.

– Синку, я не буду мати, як тобі дати решту! Це дуже великі гроші!

– Ну якщо решти нема, то мені вона й не потрібна. Ну, подякував, будь здорові! – обернувся і пішов.

Так я залишився без часнику, але мене це не засмутило. Я радів, що ми з тим чоловіком просто вирішили допомогти бабусі в межах своїх можливостей!

А ви купуєте щось на отак на вулиці?

Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Навігація записів

– Віктор далеко, йому важче, бо не винен, що така ситуація в країні, і не може приїхати. А ти тут, могла б і частіше приїжджати та допомагати, – дорікає мама
Залишену в пологовому будинку Юлю хотіли забрати відразу три родини. Тільки ось одного разу Юлі стало погано. Лікарі почали обстеження — і ці люди як крізь землю провалилися — жодна з трьох сімей не захотіла її бачити у себе вдома. Весь персонал плакав, коли дізналися, що вже готуються документи … Від неї відмовилися прямо в пологовому будинку. Від цієї дівчинки мати відмовилася відразу ж — прямо в пологовому будинку. Молода, сама ще майже дівчинка — їй дитина була не потрібен. Але ми були впевнені, що надовго Юля — так назвали дівчинку — в пологовому будинку не затримається.

Related Articles

Рік я повільно згасала від невідомої хвороби, а вчора побачила, як невістка підсипає білий порошок у мою цукорницю.

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Рік я повільно згасала від невідомої хвороби, а вчора побачила, як невістка підсипає білий порошок у мою цукорницю.

«Ти без мене й цвяха не заб’єш!» — сміявся чоловік. Він і гадки не мав, що я таємно від нього збудувала двоповерховий будинок на продаж.

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до «Ти без мене й цвяха не заб’єш!» — сміявся чоловік. Він і гадки не мав, що я таємно від нього збудувала двоповерховий будинок на продаж.

– З твоєю мамою треба розмовляти її мовою. Вона тисне, а ти факти. Вона кричить, а ти говори голосно та чітко. – Вона звикла все тримати у своїх руках, але ти вже не на її території. Живеш ти не за її гроші, сама працюєш. У нас є факти. – Ти у всьому маєш рацію. Але якось я не звикла проти мами висловлюватись, сперечатися з нею. Настав час починати.

Viktor
24 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – З твоєю мамою треба розмовляти її мовою. Вона тисне, а ти факти. Вона кричить, а ти говори голосно та чітко. – Вона звикла все тримати у своїх руках, але ти вже не на її території. Живеш ти не за її гроші, сама працюєш. У нас є факти. – Ти у всьому маєш рацію. Але якось я не звикла проти мами висловлюватись, сперечатися з нею. Настав час починати.

Цікаве за сьогодні

  • Рік я повільно згасала від невідомої хвороби, а вчора побачила, як невістка підсипає білий порошок у мою цукорницю.
  • «Ти без мене й цвяха не заб’єш!» — сміявся чоловік. Він і гадки не мав, що я таємно від нього збудувала двоповерховий будинок на продаж.
  • – З твоєю мамою треба розмовляти її мовою. Вона тисне, а ти факти. Вона кричить, а ти говори голосно та чітко. – Вона звикла все тримати у своїх руках, але ти вже не на її території. Живеш ти не за її гроші, сама працюєш. У нас є факти. – Ти у всьому маєш рацію. Але якось я не звикла проти мами висловлюватись, сперечатися з нею. Настав час починати.
  • Заспокоївши маму й брата, Оля зачинилася у ванній, увімкнула воду і тільки там дала собі волю. Плакала навзрид, до болю в грудях. Як? Як таке могло статися? Татко? Її найкращий у світі татко? Він же… Але ж у них завжди все було добре! Татко ніколи «наліво» не ходив. Оля завжди подругам хвалилася, що знає єдиного в світі чоловіка, який вірний своїй дружині. Виходить, помилялася…
  • Оля задавала ці питання, можна сказати, в порожнечу, розуміючи, що відповідь чоловіка вже нічого не змінить. І в думках знову виникала ця зовсім юна дівчина, і слова її врізалися в пам’ять. – Та годі тобі, в сучасному світі живемо. Ну, розлюбив я тебе і що? І взагалі, все це було великою помилкою.
  • Я вдова вже багато років. Але нещодавно пішла на побачення, обранцеві 42 роки. Наче симпатичний, доволі успішний, має власний бізнес та житло в центрі міста. Однак, вже через 30 хвилин я пожаліла, що взагалі погодилася з ним зустрітися. Тому мій висновок один – краще бути самою, ніж з таким “кавалером”.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes