Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Ти будеш найголовнішою людиною в моєму житті, – сказала я, обіймаючи сина на руках. І ніхто ніколи не дізнається, хто твій батько. – У тебе є тільки мама, – тихо додала я. Хоча я була рада, що стала матір’ю, – так довго чекала цього, але відчувала, що моє щастя – це грубість по відношенню до рідної людини

Ти будеш найголовнішою людиною в моєму житті, – сказала я, обіймаючи сина на руках. І ніхто ніколи не дізнається, хто твій батько. – У тебе є тільки мама, – тихо додала я. Хоча я була рада, що стала матір’ю, – так довго чекала цього, але відчувала, що моє щастя – це грубість по відношенню до рідної людини

admin
23 Вересня, 202023 Вересня, 2020 Коментарі Вимкнено до Ти будеш найголовнішою людиною в моєму житті, – сказала я, обіймаючи сина на руках. І ніхто ніколи не дізнається, хто твій батько. – У тебе є тільки мама, – тихо додала я. Хоча я була рада, що стала матір’ю, – так довго чекала цього, але відчувала, що моє щастя – це грубість по відношенню до рідної людини

Кілька днів тому здійснилась моя найбільша мрія – я стала мамою. У мене гарний, здоровий син. Завтра їдемо додому. До нашої затишної квартири, з підготовленою мною дитячою кімнатою. Буде тихо і спокійно. Ніхто нам не заважатиме, бо ми маємо лише… самих себе.

– Ти будеш найголовнішою людиною в моєму житті, – сказала я, обіймаючи сина на руках. І ніхто ніколи не дізнається, хто твій батько.

– У тебе є тільки мама, – тихо додала я.

Хоча я була рада, що стала матір’ю, – так довго чекала цього, але відчувала, що моє щастя – це грубість по відношенню до рідної людини.

Мій шлюб розпався майже два роки тому. Одного вересневого обіду мій чоловік просто заявив, що не хоче бути з дефектною, як він зневажливо висловився, жінкою. Як мені тоді було боляче, один Бог знає.

Пізніше того ж дня він зібрав речі та пішов до іншої жінки. Я давно підозрювала, що у нього хтось є, але боялася навіть запитати його. Я вважала за краще робити вигляд, що нічого не бачу, нічого не відчуваю.

Я залишилася одна. Я не плакала за ним. Я плакала від приниження, що він назвав мене “неповноцінною жінкою”. Я плакала, бо хотіла дитину і щасливу сім’ю, як моя улюблена сестра. І я довгий час наївно вірила, що ми створимо таку сім’ю.

У той день, коли він пішов, я зрозуміла, що ми не можемо мати у своєму житті все, і що іноді доводиться приймати невдачі. Я не хотіла і не мала сили боротися за нього… У будь-якому разі, як виявилося пізніше – за моїми почуттями – він бачився з іншою жінкою рік. Тепер вони нарешті вирішили бути разом.

Мій світ за ніч завалився, але не через від’їзд мого чоловіка. Мене налякали дві думки: що я, мабуть, ніколи більше не матиму дитини (коли ми були разом, я сподівався, що колись стану мамою) і що я буду все життя на самоті, бо ніхто не захоче такої “неповноцінної” жінки.

Останні два роки нашого шлюбу ми намагалися народити дитину, і теоретично все було добре. Ми обидва провели дослідження і, сподівались, чекали дива народження. Але дива не було. Лікарі сказали, що ніяких медичних перешкод не було і що у всьому винен стрес. Наше, чи лише моє бажання мати дитину було просто надто великим.

Через пів року після його від’їзду ми розлучились – у залі суду не було сварок і миття сімейного бруду. Після оголошення вироку ми вийшли з суду як двоє незнайомців. І хоча з тих пір минуло більше року, ми так і не зустрілися. Наші друзі тактовно уникали запрошень на одні і ті ж вечірки, і ми також намагалися не знаходитись у тих самих місцях.

Найбільшою підтримкою для мене в ці важкі дні була моя сестра Анна. Вона приходила до мене майже щодня.

– Не турбуйся. Ти побачиш, ти все одно будеш щасливою, треба лише вірити. І я вам у цьому допоможу, – втішала вона.

– Тобі легко це сказати. У тебе є чоловік, який тебе любить, і двоє дітей, за яких я б все віддала, – плакала я.

– Ти знаєш, може й добре. Те, що ти ще не стала матір’ю, ще не означає, що ніколи не станеш. Потрібно нарешті подумати про себе. Будь доброю до себе. Бережіть себе, вирушай у відпустку, перестань хвилюватися, починай нове життя і все вийде.

– Звичайно… Іди у відпустку. Ти думаєш, це все так просто? Ти коли-небудь їздила у відпустку одна?

– Чи можеш ти уявити собі, що це таке? Всі вказують на тебе пальцем, ніби ти якась прокажена. Можливо, не буквально, але все-таки. Ти проведеш всі дні та вечори наодинці. Я волію сидіти вдома. Принаймні мені є чим зайнятися, – відповіла я знаючи, що ніщо не може переконати мене їхати кудись одну.

– Гаразд. Тоді ми всі підемо разом. Наближаються довгі вихідні, у нас з Тарасом все одно є свої особисті свята, а дітям також буде корисно свіже повітря. Може, ми поїдемо до моря? Я перевірю, чи є у них ще доступне житло, де ми завжди залишаємось під час канікул – Анна не здалася.

Нарешті, я дозволила себе переконати. Правда, я трохи боялася, що провести вихідні з веселою юрбою може змусити мене почуватись ще гірше. Але з іншого боку, ця щаслива сім’я – це сім’я моєї сестри. Нехай так буде. Я можу спробувати. Можливо, зміна обстановки зробить чудеса і допоможе мені побачити світ у більш яскравих кольорах.

Через два тижні, у суботу вранці, я чекала їх. Чемодан був зложений. Тим часом телефон несподівано задзвонив. Це була Анна, хоча я ледве впізнала її хриплий голос:

– Люба, ви їдете без мене. Тарас із дітьми буде у тебе через десять хвилин. Я захворіла і мені краще залишитися вдома.

– Аня припини. Я нікуди не піду в цій ситуації… – почала я.

– Ні, поїдеш, – твердо сказала вона, – я буду дуже засмучена, і діти були б дуже розчаровані тим, що змушені залишитися вдома. Вони так чекали цю поїздку. У будь-якому випадку, проживання вже оплачено.

– Гаразд, але обіцяй, що ти телефонуватимеш. І якщо ти одужаєш, то прийдеш до нас, – вимагала я.

– Обіцяю, – сказала вона.

І ми поїхали. Я почувався дивно без сестри , але з її чоловіком та дітьми, хоча ми дуже добре знали одне одного. Ми були друзями до того, як вони стали парою, а потім і чоловіком та дружиною.

Поїздка виявилася чудовим засобом для мого розбитого серця та всіх турбот. Слухаючи шум моря, я переконалася, що моє життя не закінчилося.

Ми з Тарасом вирішили відсвяткувати останній вечір перед від’їздом у сусідньому ресторані.

Після фантастичної вечері ми поклали дітей спати в кімнаті Тараса, а потім переїхали до мене, щоб посидіти і поговорити.

Можливо, ми випили занадто багато вина, а може, ми просто розчулилися тієї ночі. Сьогодні я більше не хочу про це думати. Це все одно не має сенсу. Я прокинулася о третій ночі в обіймах Тараса. З дивом я роздумувала про те, що сталося. Що ми зробили? Що відбувається зараз? Як я буду дивитись Тарасу в очі? Як мені зустріти очі сестри? Я навіть уявити не могла.

Я розбудила Тараса. Він сонно подивився на мене, посміхнувся.

– Тарас. Будемо вважати, що цього не сталося. Повернись до своєї кімнати і забудь, що ти був тут. Ти з дітками поїдеш завтра на світанку. Я повернусь пізніше. Поодинці. Потягом. Я ніколи не скажу Анні, що сталося, і я сподіваюся, що ти теж цього не зробиш. І що ми обоє більше ніколи не будемо про це говорити, я випалила на одному диханні. “Гаразд”, – коротко відповів він, одягнувся і пішов.

Я приїхала додому через два дні.

Я збрехала Анні, що зустріла подругу з коледжу, яку давно не бачила, і вирішила залишитися з нею одного дня на березі моря. Насправді я залишилася переосмислити своє життя. І я дійшла висновку, що лише від мене залежить, яким воно буде.

Через кілька тижнів я зрозумів, що ця одна ніч подарувала мені найбільше щастя в житті – сина. Тоді я зустрічалася зі своїм колегою з роботи. Це не було нічого важливого, але перед тим, як ми розлучились, Анна побачила мене на вулиці разом із ним. Завдяки цьому, коли вона дізналася, що я вагітна, вона сприйняла як даність, що він і є батько цієї дитини.

Я знаю, що я нашкодила їй, але це був нещасний випадок, одна шалена мить. І вона ніколи не дізнається. Тарас теж не здогадується. А у сина є лише я. І він ніколи не дізнається хто його батько.

Навігація записів

Звільнити Україну від ЗСУ? 13 тис загuблих героїв повбuвали себе самі… Послухайте що ця ісtота несе! (ВІДЕО)
Коли ви прочитаєте це, ви більше ніколи не будете викидати горіхову шкаралупу. Таємниця, яку вам варто знати!

Related Articles

“Герой із Прикарпаття загuнув на фронті: молоде життя обірвалося на Запорізькому напрямку. Фото”.

Viktor
15 Червня, 202515 Червня, 2025 Коментарі Вимкнено до “Герой із Прикарпаття загuнув на фронті: молоде життя обірвалося на Запорізькому напрямку. Фото”.

CБУ зaтримала коригувальницю, яка нaводила удари pф по Хмeльниччині та виготовляла вuбухівку для тeрактів

Viktor
15 Червня, 202515 Червня, 2025 Коментарі Вимкнено до CБУ зaтримала коригувальницю, яка нaводила удари pф по Хмeльниччині та виготовляла вuбухівку для тeрактів

Пoвeдінка Тpампа пiд час паpaду здивyвала свiт! Що цe бyло? Вiдео

Viktor
15 Червня, 202515 Червня, 2025 Коментарі Вимкнено до Пoвeдінка Тpампа пiд час паpaду здивyвала свiт! Що цe бyло? Вiдео

Цікаве за сьогодні

  • Топ-6 рецептів смачної домашньої шаурми
  • “Герой із Прикарпаття загuнув на фронті: молоде життя обірвалося на Запорізькому напрямку. Фото”.
  • CБУ зaтримала коригувальницю, яка нaводила удари pф по Хмeльниччині та виготовляла вuбухівку для тeрактів
  • Пoвeдінка Тpампа пiд час паpaду здивyвала свiт! Що цe бyло? Вiдео
  • Пентaгон пpивітав амеpиканців з Днем пpапора США “роciйським тpиколором”. Фото…
  • В0p0г з@вдав м@c0ван0го уд@ру по Кpeменчуку. Били однoчасно кpuлатuми і баліcтuчнимu p@кетамu. Стaли вiдомі стpашні наcлідки…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes