Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – То я у власній хаті не можу робити те, що хочу! – Коли я розповіла невістці, як планую святкувати свій ювілей, вона обурилась

– То я у власній хаті не можу робити те, що хочу! – Коли я розповіла невістці, як планую святкувати свій ювілей, вона обурилась

Viktor
3 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – То я у власній хаті не можу робити те, що хочу! – Коли я розповіла невістці, як планую святкувати свій ювілей, вона обурилась

Рік тому невістка з дітьми до мене переїхала. Вони з сином так вирішили, адже його мобілізували, а я сама у двокімнатній квартирі. Сенсу їм надалі винаймати житло не було. Та й я зовсім не проти, мені лишень в радість. 

Таміла – невістка не найдобріша. Звісно, вдома вона мені допомагає, та постійно скаржиться, що щось їй не так. Вже стараюсь просто не звертати на це уваги. Крім того, мене обурює те, що невістка зовсім мені не вдячна. Врешті, я їх прихистила і терплю. Онуки увесь час бешкетують, вони зовсім не виховані. А коли я намагаюсь їх приструнити – Таміла ще й ображається.

 – Свої радянські методи виховання залишіть при собі!

Та найбільша сварка сталася між нами нещодавно. Я готувалась до святкування ювілею. І вирішила робити свято дома, аби зекономити. Та невістці це не сподобалось.

 – У нас місця нема. Де ви це робитимете?

 – У великій кімнаті. Стіл великий поставимо. Людей буде не багато, осіб 20.

 – Але ж там я з дітьми живу.

 – Ну, нічого, це ж всього один вечір. 

 – Я проти. Краще ресторан замовити і не мати клопоту.

 – Ну, мені не краще. Зараз ресторани дуже дорогі, а я лише найближчих людей запрошую. Крім того, не лежить мені душа в ресторанах гуляти, коли син на війні!

Таміла усім своїм виглядом демонструвала невдоволення. А коли за кілька днів до свята я почала готуватись, вона просто пішла кудись, аби мені не допомагати. Лише уявіть, зовсім нічого не робила, ледве погодилась на стіл накрити. За столом сиділа, як статуя. Слова доброго мені не сказала. І не дочекавшись, коли розійдуться гості, пішла в іншу кімнату і лягла відпочивати.

Я зі столу сама збирала і посуд потім пів ночі мила. Зранку вирішила їй висловити все:

 – Як ти могла відпочивати, доки я прибираю.

 – Ну, ви ж самі вдома схотіли гуляти. Так ми посиділи в кафе і спокійно б собі розійшлися.

Відтоді я з нею не говорю. Не розумію, як нам далі разом бути. І взагалі, невже я у власній хаті не можу робити те, що хочу? От скажіть мені? Ви б пробачили таку поведінку? Бо мої подруги радять вигнати цю нахабу!

Навігація записів

Я останні 15 років працювала в Італії, все старалась для єдиного сина, щоб він не знав ні в чому потреби. Але те, що отримала натомість як подяку – розбило мені серце
– Як невизначений? Я ж сказала – це тимчасово! Кілька місяців максимум. У Наташки чоловік працює, вони накопичать на заставу і з’їдуть. Оля, у них восьмирічний хлопчик. Дитина на вулиці залишиться, якщо ти не допоможеш! – Хай винаймуть кімнату. Хостел. Готель. Що завгодно! – На що? Вони без грошей! Їх же виганяють, розумієш? Викидають на вулицю!

Related Articles

“Я що, в 50 років не заслужила на свято?!” – нарікала свекруха. Бачте, пані Ольга хоче влаштувати розкішну гулянку за 25 тисяч гривень в кафе. А знаєте, хто повинен це все щастя оплатити? Ми! І я не уявляла, що таке прохання переросте у великий скандал та піде поміж родичів.

Viktor
1 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до “Я що, в 50 років не заслужила на свято?!” – нарікала свекруха. Бачте, пані Ольга хоче влаштувати розкішну гулянку за 25 тисяч гривень в кафе. А знаєте, хто повинен це все щастя оплатити? Ми! І я не уявляла, що таке прохання переросте у великий скандал та піде поміж родичів.

Ти ж хотіла, аби я щасливою була? Ну от з’їдь з квартири. Чи в подруги поживи, чи кімнату орендуй собі. А ми вже з Назаром тут удвох жити будемо, як молода сім’я! – одного разу заявила мені єдина донька. Такого від неї я не очікувала…

Viktor
1 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Ти ж хотіла, аби я щасливою була? Ну от з’їдь з квартири. Чи в подруги поживи, чи кімнату орендуй собі. А ми вже з Назаром тут удвох жити будемо, як молода сім’я! – одного разу заявила мені єдина донька. Такого від неї я не очікувала…

Ми з чоловіком страшенно нервували, я приготувала чимало страв, ще й торт спекла, “Наполеон”. І ось нарешті молоді прийшли. Ми відчинили двері і я побачила, як мій Петро зблід, здавалося, що він зараз знепритомніє. Це не дивно, адже Стасюня виявився приблизно нашим ровесником.

Viktor
1 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Ми з чоловіком страшенно нервували, я приготувала чимало страв, ще й торт спекла, “Наполеон”. І ось нарешті молоді прийшли. Ми відчинили двері і я побачила, як мій Петро зблід, здавалося, що він зараз знепритомніє. Це не дивно, адже Стасюня виявився приблизно нашим ровесником.

Цікаве за сьогодні

  • “Я що, в 50 років не заслужила на свято?!” – нарікала свекруха. Бачте, пані Ольга хоче влаштувати розкішну гулянку за 25 тисяч гривень в кафе. А знаєте, хто повинен це все щастя оплатити? Ми! І я не уявляла, що таке прохання переросте у великий скандал та піде поміж родичів.
  • Ти ж хотіла, аби я щасливою була? Ну от з’їдь з квартири. Чи в подруги поживи, чи кімнату орендуй собі. А ми вже з Назаром тут удвох жити будемо, як молода сім’я! – одного разу заявила мені єдина донька. Такого від неї я не очікувала…
  • Ми з чоловіком страшенно нервували, я приготувала чимало страв, ще й торт спекла, “Наполеон”. І ось нарешті молоді прийшли. Ми відчинили двері і я побачила, як мій Петро зблід, здавалося, що він зараз знепритомніє. Це не дивно, адже Стасюня виявився приблизно нашим ровесником.
  • З цим планом він ознайомив Наталку ще на першому побаченні. — Два роки живемо для себе, потім — діти. Думаю, двоє цілком достатньо. Хлопчик і дівчинка. Бажано саме в такому порядку. Але природа може внести свої корективи, так і бути, з цим я змирюся. — А що далі? — здивовано запитала тоді Наталя. — Далі теж усе розписано. Але це обговоримо пізніше, коли виконаємо перші пункти. Чому вона тоді погодилася?
  • Мами моєї не стало в березні. Тато пішов майже за два місяці. Він ніби поспішав наздогнати її якоюсь небесною електричкою… Батьківська хата дісталася мені, єдиній і пізній їхній дитині. Перші тижні я просто приїжджала туди. І то сиділа на веранді, то безцільно тинялася по хаті, не в змозі розібрати батьківські речі та навести лад. Тому питання-пропозиція свекрухи застала мене зненацька. – Галино Борисівно, я… поки що не готова. Мені потрібен час. Там ще мамині речі, батькова бібліотека…
  • Так, собаки дуже вірні! Але вони вірні тим, хто їх любить, – а зрадників не прощають…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes