Сьогодні найстрашніший день у моєму житті, найчорніше свято у календарі, бо я втратила найдорожче: єдиного коханого сина, мою єдину дитину.
Богданчику, ти завжди був сенсом мого життя, моєю надією і опорою, моїм мудрим порадником і захисником. Я була найщасливіша мати в світі. Тепер тебе немає. Тобі навіки, сину, 24.
Пам’ятаю твій останній день народження, 7 червня, коли ти, будучи на війні, привітав мене квітами і це був неперевершений сюрприз!
Пам’ятаю, як приїздив на декілька днів додому, а Я готувала твої улюблені страви. Як ти ділився планами на майбутнє і як вірив у Перемогу.
Синочок мій, Я пам’ятаю кожне твоє слоао, кожен твій рух, кожну посмішку і жарт.
Ти був оптимістом, любив життя, і професію обрав по душі, ту, про яку мріяв з дитинства.
Богданчику, любий мій, спочивай з Богом. Ти навіки у моєму сумуючому серці, бо безглузда смерть розлучила нас.
Ти – мій Герой. Не можу собі уявити життя без тебе. Як далі жити – не знаю…
