Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Щoмісяця призивають близько 30 тисяч осіб, цього мaло: нардеп Коcтенко закликав посилити мобілізацію

Щoмісяця призивають близько 30 тисяч осіб, цього мaло: нардеп Коcтенко закликав посилити мобілізацію

Viktor
5 Грудня, 20255 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Щoмісяця призивають близько 30 тисяч осіб, цього мaло: нардеп Коcтенко закликав посилити мобілізацію

«30 тисяч 2025 року — це навіть не 20 тисяч 2023-го», — заявив нардеп Костенко, говорячи про критичну якість мобілізації.

В Україні щомісяця призивають близько 30 тисяч осіб, але це покриває лише половину потреб у людях.

Про це заявив в ефірі Radio NV секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко.

«Ту мобілізацію, яку ми зараз проводимо, вона іноді покриває 50%, навіть за тих 30 000, про які ми говоримо. Це приблизно кажу цифру, десь на 50% покриває наші потреби за кількістю. Але за якістю, я думаю, відсоток ще нижчий», — зазначив Костенко.

Нардеп порівняв, що 30 тисяч 2025 року — це, мабуть, навіть не 20 тисяч 2023-го, це різні за якістю військові.

«І принцип також самої форми залучення людей до війська, вони точно не гарантують високої моральної якості у військах», — сказав депутат, натякаючи на «бусифікацію».

Тому він закликає встановити потрібні чіткі правила мобілізації, збільшити і якість, і кількість мобілізацій.

«Тому що мобілізація потребує, як ми вже побачили, непопулярних рішень, а у нас бояться, на жаль, непопулярних рішень. Намагаються їх на Верховну Раду перекинути, там на ТЦК, які виконують свою роботу і ті 17 завдань, які їм ставлять», — підсумував Костенко.

Джерело

Навігація записів

Мерц поспішає до Брюсселя: боротьба за заморожені активи РФ входить у вирішальну фазу – Politico
Без духовки! Торт без розкачування коржів — ідеальне тісто з кремом зі смаком морозива

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Мамо! Кажи прямо, — запідозрив син щось недобре на дачі. — Що сталося? Знову дах потік чи Софія вирішила на курси поезії записатися? — Ми з батьком переписати дачу на твою сестру Софійку. Повністю. Їй це житло зараз потрібніше, бо вона ніяк не може влаштувати своє особисте життя через нестабільність. А ти — ти сильний, ти собі ще заробиш. Слова матері впали у тишу вечора, наче важке каміння у воду. Дмитро відчув, як у скронях почало пульсувати. — Переписати? — Дмитро перепитав тихо, наче не вірячи власним вухам. — Тобто мої п’ять років роботи, мої гроші, вкладені у цей будинок — це просто «благодійність» на користь Софії? Мамо, тату, ви серйозно? Ви хочете віддати цей дім людині, яка навіть не знає, де тут вмикається рубильник? З боку городу повільно підійшов Василь Іванович, батько. Він виглядав ще більш згорбленим, ніж зазвичай. У руках він тримав стару сапку. Він уникав дивитися синові в очі. — Дмитре, ну не кип’ятись, — прохрипів батько, витираючи чоло рукавом. — Мати правду каже. Тобі легше в житті ведеться. Ти завжди знайдеш копійку. А сестра пропаде. Останній її кавалер вигнав її з квартири. Куди їй іти? До нас у двокімнатну? Ми ж там одне в одного на головах сидітимемо
  • І в цей момент заговорив Микола, який досі мовчав
  • Хлопчики потоваришували. Дмитро, спостерігаючи за ними, відчував, як усередині все стискається. Вони були як відображення в кривих дзеркалах: один — яскравий і живий, інший — його бліда, тендітна тінь. Розговорившись із Ганною, він обережно спробував з’ясувати щось про Костика. «У якому пологовому будинку, якщо не секрет?» — запитав він.
  • Моїм батькам вже за 60, і я їхня єдина дочка. Я була впевнена, що у скрутну хвилину вони мене підтримають, але все виявилося зовсім не так, як я думала. Вийшла заміж я в 30 років, і відразу після весілля почалися розмови: «Коли вже онуки?», «Час нам бабусями та дідусями стати!». Перша вагітність далася мені тяжко, адже я носила двійню. Наші хлопчики народилися здоровими, і зараз їм уже два роки. Але батьки, які так чекали на онуків, за цей час відвідали нас лише три рази, хоча ми живемо в одному місті. Ні допомоги, ні підтримки я так і не отримала..
  • – Доню, не переймайся. Незручно вийшло, звичайно. – Незручно, тату? Ти три роки дивився мені у вічі й подавав надію. – Ну… ми думали, що ти зрозумієш. Ти ж у нас самостійна.
  • – Я знаю, що ти мене не пробачиш ніколи, – Павло нарешті зустрівся з дочкою поглядом. – А Олена тим паче. Але мене всі ці роки гризло сумління, розумієш? – П’ятнадцять років – довгий термін для докорів совісті, – Ірина відставила каву убік. – Так, – Павло кивнув. – Надто довгий. Тож ось. Павло дістав із кишені куртки маленьку коробочку і поклав її на стіл перед Іриною. Темно-синій оксамит, трохи потертий на кутах. Ірина подивилася на батька з подивом.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes