Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Сергій та Уляна готувалися до весілля. Сергій вирішив поїхати на заробітки, щоб підзаробити. А коли повернувся Уляна побачила, що він змінився. До весілля залишалося два дні. Уляна не змогла додзвонитися до Сергія увесь день. Надвечір вона отримала лише повідомлення дивного змісту: “Вибач, я покохав її. Я не можу ламати життя всім нам. Прощавай”. Що було далі, можна лише уявити

Сергій та Уляна готувалися до весілля. Сергій вирішив поїхати на заробітки, щоб підзаробити. А коли повернувся Уляна побачила, що він змінився. До весілля залишалося два дні. Уляна не змогла додзвонитися до Сергія увесь день. Надвечір вона отримала лише повідомлення дивного змісту: “Вибач, я покохав її. Я не можу ламати життя всім нам. Прощавай”. Що було далі, можна лише уявити

Viktor
20 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Сергій та Уляна готувалися до весілля. Сергій вирішив поїхати на заробітки, щоб підзаробити. А коли повернувся Уляна побачила, що він змінився. До весілля залишалося два дні. Уляна не змогла додзвонитися до Сергія увесь день. Надвечір вона отримала лише повідомлення дивного змісту: “Вибач, я покохав її. Я не можу ламати життя всім нам. Прощавай”. Що було далі, можна лише уявити

Сергій та Уляна готувалися до весілля. Сергій вирішив поїхати на заробітки, щоб підзаробити. А коли повернувся Уляна побачила, що він змінився. До весілля залишалося два дні. Уляна не змогла додзвонитися до Сергія увесь день. Надвечір вона отримала лише повідомлення дивного змісту: “Вибач, я покохав її. Я не можу ламати життя всім нам. Прощавай”. Що було далі, можна лише уявити

Сергій та Уляна були молоді і закохані. Обидвом по вісімнадцять років. Плани на майтутнє будували спільні. Батьки натішитися дітьми не могли. До весілля готувалися.

Сергій вирішив, що краще поїхати до столиці і підзаробити більше грошей. Щоб весілля пишним було. Як мріяла Уляна. І сукню хотів найкращу Уляні купити.

⁃ Як я без тебе тут?! Та й поспішити треба, здається скоро нас стане більше, – таємниче глянувши на свого коханого, сказала дівчина

⁃ Я вже найщасливіший майбутній татусь, – від радості кричав Сергій. – Уляночко моя, як же я тебе люблю.

І молоді люди довго сиділи, обіймаючи одне одного.

Сергій часто телефонував. Розповідав про роботу. Про нових товаришів. Часто вони обговорювали майтутнє, як разом житимуть. Яке імя оберуть хлопчикові, чи дівчинці, кого вже Доля подарує.

Одного вечора хлопець зателефонував і сказав:

⁃ Уляно, Ти навіть уявити не можеш, кого я сьгодні зустрів в метро по дорозі додому.

⁃ Кого ж, любий?!

⁃ Твою однокласницю, сусідку Оксану. Виявляється вона тут вчиться. В тітки своєї живе.

⁃ Сергійку, ми з нею не такі вже близькі подруги. В школі не особливо дружили. Але це добре, що ти її зустрів.

⁃ Я й вітання від Тебе передав. Ми домовилися, що на вихідні погуляємо. Вона добре знає Киів. Покаже, що й до чого. А то я відколи приїхав, нічого й не бачив, окрім роботи.

Уляні не зовсім сподобалася ця ідея.

Але вона, все ж сказала:

⁃ Так, відпочинеш хоч трішки. – Вона досі відчувала себе трохи винною в тому, що її хлопець змушений так важко працювати, і бути так далеко від неї, тому що весілля захотіли гарного. Дівчина вже й жалкувала. Могли ж просто розписатися. Після вихідних, Сергій розмовляв з Уляною якимось дивним голосом. Дівчина вирішила не надавати цьому особливого значення. Подумала, що це все через втому.

Коли наступної суботи він сказав їй, що знову домовився про зустріч із колишньою однокласницею, Уляни вже це зовсім не сподобалося.

⁃ Може ти сам пройдешся?! Чи з друзями?!

⁃ Улянко, Оксана просто добре Киів знає. А ти примхи свої показуєш. Тобі добре, я тут працюю, а ти вдома можеш ходити, коли й куди тобі хочеться.

Вперше їхня розмова була неприємною.

Уляну, наче щось колоньнуло. Вона вирішила не сваритися з коханим. Напевно йому дійсно потрібно розвіятися.

Але чим далі, тим рідше він телефонував. А коли вони нарешті зідзвонювалися, його голос був нервовим, він завжди кудись поспішав, спираючись на роботу, додатковий заробіток вечорами. І щоразу докоряв Уляні, що це все через її забаганки щодо пишного весілля. Уляна намагалася нагадати йому, що вони обоє цього хотіли. І він сам вирішив поїхати. До того ж, варто б поспішати, бо вже скоро її стан буде дуже помітним. А бути нареченою з великим животом їй зовсім не хотілося.

Батьки вже почали готуватися.

Через місяць Сергій повернувся. Підготовка до весілля забирала увесь час та увагу.

Але між тим, Уляна помітила, що він дуже змінився. Менше уваги їй приділяє. Частіше знаходилися в нього причини не бути разом.

Уляна заспокоювала себе лише тим, що ось відіграють весілля, і все буде добре. Як і раніше.

Залишалося два дні. Все було добре продумано. Один із кращих весільних ресторанів чекав свого дня, щоб прийняти щасливу пару, та тих, хто прийшов їх підтримати. Шикарна сукня була підібрана настільки добре, що приховувала майбутнє щастя нареченої , і підкреслювала її красу.

Здавалося, мрія молодих скоро здійсниться, як вони цього хотіли

Уляна не змогла додзвонитися до Сергія увесь день. Вже почала хвилюватися, щоб з ним нічого не сталося. Надвечір вона отримала лише повідомлення дивного змісту:

«Вибач, я покохав її. Я не можу ламати життя всім нам.Про дитину пам’ятатиму. Прощавай»

Що було далі, можна лише уявити.

Весілля, звичайно ж було скасовано. Між батьками молодих відбувалися безкінечні нервові розмови.

А Уляна… зачинившись у своїй кімнаті, припинила спілкуватися, з будь-ким…Всі намагалися її заспокоїти, підтримати, адже її стан був вкрай важким. До того ж майтутня дитина.

Через кілька днів, до кімнати постукали.

Від безсилля, дівчина навіть не могла відповісти, щоб їй дали спокій.

⁃ Донечко, дозволь увійти. – це була мама Сергія. Люба моя, дозволь посидіти біля тебе.

Уляна чекала, кого завгодно, та не його маму.

⁃ Уляно, я прийшла до тебе, бо дуже люблю Тебе. Ми з батьком відчуваємо неймовірну провину перед тобою за нашого сина, – в її очах заблищали сльози. – знаєш, для нас це також неочікувано. Бо він позбавив нас водночас себе та майбутньої дочки. І я прийшла попросити тебе, щоб ти дала можливість нам хоча б стати добрими бабусею та дідусем.

Від цих слів Уляна здригнулася. За увесь цей час вона вперше подумала про дитя. Вона уявила, як вся ситуація, могли б відобразитися на ньому. Їй стало страшно … не за себе, за майтутнє життя.

Зимового, майже передноворічного ранку, біля пологового будинку, молоду маму з донечкою, зустрічали дві пари щасливих батьків.

Коли вони вже зібралися йти, їх наздогнав молодий лікар.

⁃ Ви не попрощаєтесь зі мною?

⁃ Так, вибачте, – посміхнулася Уляна.

⁃ Можна, я до вас якось зайду?! Відвідаю молоду матусю. – невпевнено спитав лікар

⁃ Андрію Івановичу, ви ж всю вагітність мені допомагали. Стільки часу приділили. Вірніше, нам з донечкою. Мені вже незручно вас турбувати.

⁃ Та це для мене приємні турботи. Буду щасливий вас побачити.

⁃ Звичайно заходьте. Навіть сьогодні. Відсвяткуємо народження нашої внучки, – сказала щаслива мама Уляни.

⁃ Тоді до вечора, – попрощавшись, Андрій стояв ще довго під лікарню, і думками вже був поруч біля Уляни та її донечки.

Сергій одружився таки на Оксані. Але прожили вони недовго. Не зійшлися характерами, як зазвичай кажуть.

Додому з того часу, як він покинув Уляну перед весіллям, і втік, він жодного разу не приїздив.

А Уляні доля подарувала доброго і дбайливого чоловіка, та люблячого батька для її дітей. Особливо до татка горнулася старша донечка, Аня.

До того ж, у всіх були бабусі й дідусі, а в неї ще на одну пару більше.

Чи пробачила Уляна Сергія?!

Так. І давно відпустила той біль із серця. З роками, вона часто думала про те, якою важкою ціною ій далося справжнє щастя, справжня любляча сім’я.

Ось така історія, коли життя та мрії двох молодих людей кардинально змінилися через те, що хто зрадив – отримав своє. А хто любив – доля подарувала подвійну любов ….

Навігація записів

Напередодні на мій рахунок прийшла пристойна сума грошей. Думала, що то від чоловіка, але він спокійно сидів на дивані і дивився телевізор. Його реакція мене вpaзила. То був подарунок від коханки. А потім вона написала мені повідомлення від якого в мене підкосились ноги…
Знаєш, мені здається, що ми з чоловіком уже й не так хочемо ту хату купувати, як його мама, — бідкається Ганна, не знаходячи собі місця. — Після останніх її вибриків… Може, нам і у звичайній двокімнатній добре буде… Ганна ділиться з подругою наболілим: вони з чоловіком мріють про власний будинок. Справжній, із садочком, квітниками, гойдалкою для малечі та затишною альтанкою, де пахне димком від мангала. Дім їм потрібен для себе, для родини, для майбутнього. А от іще одна господиня, якою вже бачить себе мама чоловіка, Олена Олександрівна, Ганні там категорично не потрібна. Навіть у гості — і то важко. Хоча зараз на її «набіги» невістка ще якось заплющує очі, але, Боже ж мій, як це важко.

Related Articles

– Все ти знаєш, дівчинко, все ти маєш … – недобре подивилася на Світлану сусідка. – Мені твоя свекруха сказала так: “Ось як не стане мене, ти до моєї Світланки звернися, вона тобі цей рецепт і покаже. Він у мене записаний. А зараз я тобі нічого говорити не буду”. Пошкодувала вона для сусідки, значить, свій рецепт. Але я дочекалася.

Viktor
19 Квітня, 202619 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Все ти знаєш, дівчинко, все ти маєш … – недобре подивилася на Світлану сусідка. – Мені твоя свекруха сказала так: “Ось як не стане мене, ти до моєї Світланки звернися, вона тобі цей рецепт і покаже. Він у мене записаний. А зараз я тобі нічого говорити не буду”. Пошкодувала вона для сусідки, значить, свій рецепт. Але я дочекалася.

У мами завжди хтось винен. То батьки, то чоловік, то співмешканець. Тепер черга дійшла і до мене. Я теж виявилася винною

Viktor
19 Квітня, 202619 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до У мами завжди хтось винен. То батьки, то чоловік, то співмешканець. Тепер черга дійшла і до мене. Я теж виявилася винною

— Моя тобі порада. Поки у вас немає спільних іпотек, дітей і зтертих до пилу нервів — тікай. Або залишайся. Тепер ти знаєш інструкцію з експлуатації. Будеш матусею, спонсором, вдячним глядачем у його театрі одного актора. Вибір за тобою

Viktor
19 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Моя тобі порада. Поки у вас немає спільних іпотек, дітей і зтертих до пилу нервів — тікай. Або залишайся. Тепер ти знаєш інструкцію з експлуатації. Будеш матусею, спонсором, вдячним глядачем у його театрі одного актора. Вибір за тобою

Цікаве за сьогодні

  • – Все ти знаєш, дівчинко, все ти маєш … – недобре подивилася на Світлану сусідка. – Мені твоя свекруха сказала так: “Ось як не стане мене, ти до моєї Світланки звернися, вона тобі цей рецепт і покаже. Він у мене записаний. А зараз я тобі нічого говорити не буду”. Пошкодувала вона для сусідки, значить, свій рецепт. Але я дочекалася.
  • У мами завжди хтось винен. То батьки, то чоловік, то співмешканець. Тепер черга дійшла і до мене. Я теж виявилася винною
  • — Моя тобі порада. Поки у вас немає спільних іпотек, дітей і зтертих до пилу нервів — тікай. Або залишайся. Тепер ти знаєш інструкцію з експлуатації. Будеш матусею, спонсором, вдячним глядачем у його театрі одного актора. Вибір за тобою
  • Коротше, мамо. Забери це кудись подалі. Якщо справді хочеш допомогти — краще додай мені на нові процедури у косметолога, мені там якраз трохи не вистачає. А своє в’язання залиш для дачі. Там тебе ніхто не бачить, крім сусідів і котів. Діана різко розвернулася, її підбори сухо зацокотіли по паркету. Двері за нею зачинилися з легким клацанням. Я залишилася у тиші, яка раптом стала занадто просторою. Я підійшла до дзеркала. У ньому я побачила жінку, яку власна дитина щойно списала в тираж. Сивина, яку я все ніяк не зберуся зафарбувати, звичайний домашній одяг — стара байкова сорочка та зручні штани. Мої руки, колись швидкі та вправні, тепер здавалися мені просто інструментом, який більше не мав замовника. А колись я керувала цілим відділом у великій проектній фірмі. Я розбиралася в таких складних схемах, що колеги за порадою в чергу ставали. Мої звіти були бездоганними, а логіка — незламною. Тоді мене поважали. Тоді я була “Катериною Петрівною”, жінкою, чия думка мала вагу. А тепер я — просто «мама», яка заважає молодій жінці будувати кар’єру своїми недоречними подарунками. Я стала «ретро»
  • Донька приїхала з дітьми. Я, як завжди, метушилася на кухні, вирішила хоч щось домашнє на стіл поставити. Зварила картопельки, запекла рибу, нарізала салатик. Стою біля мийки — і мене знову хапає так, що я просто вперлася руками в стільницю і заклякла. Внучка смикає за рукав
  • Надія Леонідівна зненацька заслабла. Жодна з її доньок не відвідали матір, поки вона лежала. Доглядала за нею тільки онучка Наталя. З’явилися ж доньки ближче до Великодня. Як завжди по смаколики сільські, які мама наготувала приїхали! Надія Леонідівна вийшла до хвіртки зустрічати дочок. – Чого приїхали? – холодно сказала вона. Старша донька Світлана застигла від здивування. – Мамо, ти чого це?! – ахнула вона. – Та нічого! Все, мої любі! Я все хазяйство продала… – Як? А ми? – дочки не розуміли, що відбувається
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes