Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “РФ не зацікавлена в Донецькій чи Луганській областях”: Залужний назвав справжню мету Путіна

“РФ не зацікавлена в Донецькій чи Луганській областях”: Залужний назвав справжню мету Путіна

Viktor
20 Листопада, 202520 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до “РФ не зацікавлена в Донецькій чи Луганській областях”: Залужний назвав справжню мету Путіна

Політична мета Росії у війні проти України ніколи не була зосереджена на територіальних суперечках або “захисті російськомовних”, а спрямована на Україну як державу з її потенціалом.

Донеччину та Луганщину РФ розглядає лише як джерела мобілізаційного ресурсу.

Про це у своїй промові під час конференції New Statesman Politics Live заявив колишній головнокомандувач ЗСУ, а нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний. Він наголосив, що Росія прагне знищити Україну як державу.

Донбас – не мета, а ресурс

За словами генерала, Донецька та Луганська області самі по собі країну-терориста не цікавлять, натомість значення має лише їхній мобілізаційний потенціал.

“Росія не зацікавлена ​​в Донецькій чи Луганській областях, окрім їхнього мобілізаційного потенціалу”, – підкреслив Залужний.

Стратегія та мета російської війни

Залужний наголошує, що саме від політичної мети держави залежить характер та інтенсивність війни, тож неможливо розглядати військові дії без неї.

На його думку, політична ціль Росії полягає не у “врегулюванні територіальних питань” чи “захисті російськомовних”, а у впливі на українську державність та потенціал України як європейської країни.

Країна-агресор на початку повномасштабного вторгнення в Україну спробувала застосувати стратегію знищення, зокрема, швидке захоплення української столиці.

“Україна, на яку напав ворог, що в кілька разів перевищував її за економічними розмірами, населенням, військовим бюджетом та армією, вижила. Це сталося завдяки героїзму українців, інноваціям та паритету, якого ми досягли за допомогою наших союзників”, – підкреслив Залужний.

Коли така стратегія окупантів не спрацювала, Москва перейшла до стратегії виснаження та адаптувала економіку, пропаганду та законодавство під затяжну війну.

“”Її (Росії – ред.) політична мета – це Україна з її державністю та незалежністю, з усім її потенціалом, яка могла б стати воротами до Європи. Використовуючи слабкість колективного Заходу та міжнародних інституцій, російське керівництво сформулювало чітку мету. Мету, яка ніколи не полягала у вирішенні територіальних спорів чи захисті російськомовного народу України”, – наголосив колишній головнокомандувач.

Мета України

За словами Залужного, політична мета України має зосереджуватися на позбавленні Росії можливості атакувати нашу державу протягом тривалого періоду. Він підкреслює, що війна не завжди завершується односторонньою перемогою, тож важливо досягнути умов, що гарантуватимуть стійкий та безпечний мир.

Навігація записів

Депутат від фракції “Слуга народу” Фeдiєнкo викладав відео з виставки РЕБ й назвав завод у Тернополі. Це бiля будинку, зруйнованого роciянами
Чoму гpaфіки вiдключень cвітла змiнюють кiлька рaзів на день: екcперт пoяснив.

Related Articles

За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

— Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

– А чому це всі гроші їй? Я також твоя дочка! Так не чесно, мамо! – Олена стояла посеред вітальні, схрестивши руки на грудях

Viktor
23 Січня, 202623 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А чому це всі гроші їй? Я також твоя дочка! Так не чесно, мамо! – Олена стояла посеред вітальні, схрестивши руки на грудях

Цікаве за сьогодні

  • – Я йду від тебе, Ромо – сказала вона і продовжила бризкатися духами. – Тобто, як іду? До кого? Куди? – До іншого чоловіка. Чи ти думав, що я вічно буду твої витівки терпіти? Хочу – ночую, хочу – не ночую. Такого я не терпітиму!
  • – А даремно. Такі речі не можна забувати. Такі спогади зігрівають душу – в моменти, коли буває погано. А пам’ятаєш, як вона хвилювалася на розписі в РАЦСі? Я тоді дивилася на неї і думала: – Боже, вона ж зовсім дитина. І ти теж хвилювався. У тебе тремтіли руки, коли ти одягав їй обручку на палець. До речі, а де твоя обручка?
  • Усе, Мар’яно! Це кінець! — Світлана влетіла в коридор і впала на новий диван. — Я подаю на розлучення. Не можу більше жити з ним! — Світлано, обережніше, диван світлий. Що знову сталося? Андрій знову затримався на роботі? — Ой, Мар’яно, от не починай! Тобі б лише про свої меблі думати! У мене життя руйнується, а ти про плями! У тебе завжди все так: квартира в новобудові, підвищення, ідеальний чоловік. А на мене тобі просто начхати! — Я не байдужа, Світлано. Просто ми з Олегом два роки відкладали кожну гривню на це житло. Мені воно дороге. То що Андрій? — Та що Андрій! Уяви собі, я вчора просто заскочила до дівчат у кафе після зміни. Мала право розслабитися? Приходжу о десятій, а він влаштовує сцену, розпитує все: де я була, чому діти не нагодовані, чому в хаті безлад. Уявляєш? Називає мене безвідповідальною! А потім ще й тебе в приклад ставить. Мовляв, глянь на Мар’янку: вона і проєкти в IT закриває, і вдома в неї все блищить, і Олег завжди задоволений. Терпіти цього не можу
  • – Лідія Федорівно, я одружена з вашим сином вже дев’ять років. Перші три роки я вітала вас і дарувала подарунки і на Новий рік, і на 8 березня, і на день народження. Ви не привітали мене жодного разу. Та й я перестала. Пам’ятається, це вас раніше не дивувало. Що ж трапилося сьогодні?
  • Яка кішка? Ти ж знаєш, що я не терплю тварин у будинку. Нехай вона хоч тричі улюблениця твого батька! Ні, ні і ще раз ні
  • Навіщо ти це робиш? — тихо запитала Дарина. — Твої друзі зараз у кафе, обговорюють випускний. А ти тягнеш картоплю для дівчини, з якою тобі навіть соромно буде показатися на очі матері. Павло зупинився. Він поставив пакети на сніг і взяв її руки у свої. Вони були холодними, попри теплі рукавички. — Дарино, послухай мене. Мені байдуже до кафе. Мені байдуже, що скажуть інші. Коли я поруч із тобою, я відчуваю, що я справжній. Не проект батьків, не «перспективний хлопець», а просто людина. — Твоя мати мене зненавидить, — прошепотіла вона, опустивши очі. — Вона просто тебе не знає. Коли дізнається — зрозуміє. Але Ірина Сергіївна не збиралася нічого розуміти. Того вечора, коли Павло повернувся додому пізніше звичайного, на кухні на нього чекав допит
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes