Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Пояснювальна свідка ДТП доведе до сліз будь-якого патрульного

Пояснювальна свідка ДТП доведе до сліз будь-якого патрульного

admin
24 Вересня, 202024 Вересня, 2020 Коментарі Вимкнено до Пояснювальна свідка ДТП доведе до сліз будь-якого патрульного

Креативність зашкалює!

Я, ПІБ, рухався __.__. 2020 року в сторону проспекту А. на своєму скутері Gilera Fuoco 500. Правил не порушував, уважно стежив за дорожньою ситуацією.

На перехресті з вул. Б. несподівано для мене й інших учасників руху на червоне світло виїхав автомобіль Hummer чорного кольору без встановленого належним чином номерного знаку. Я, помітивши небезпеку і уникаючи ДТП, змушений був у процесі гальмування виїхати на смугу зустрічного руху, де і зупинився на узбіччі.

У процесі гальмування, маневру і зупинки я почув сильний удар ззаду. Обернувшись, я побачив, що Hummer вдарив наступний, їхавший за мною в одному напрямку, Suzuki Jimny номерний знак ______, практично відірвавши йому капот. Я помітив за кермом постраждалого Suzuki Jimny дівчину, тому вирушив надати їй першу допомогу.

Підійшовши до машини, я побачив малюка в дитячому кріслі на задньому сидінні. Я відкрив багажник потерпілого автомобіля і дістав через нього дитину (хлопчик приблизно 4 років). Там же я взяв знак аварійної зупинки, встановив його, а потім допоміг через вікно водійських дверей вибратися назовні дівчині.

Перевівши її та дитину на узбіччя і переконавшись, що вони не постраждали, я попросив водія Mitsubishi Airtrek номерний знак ______, який зупинився для надання допомоги, викликати швидку допомогу і поліцію. Далі я підійшов до автомобіля Hummer. Моєю метою було переконатися, чи потрібна водієві моя допомога. Крізь відчинене вікно я побачив двох осіб, які прибули, ймовірно, з південних регіонів. Про це свідчила їх темна шкіра, жорстке кучеряве волосся і характерні риси обличчя.

Я зробив припущення, що переді мною заблукалі іспанські туристи, і з усією дружелюбністю я запитав їхньою рідною мовою, чи не звернули вони увагу на червоний колір світлофора: «Al huele pido rosa?». (Іспанську мову я вивчав ще в школі при радянському посольстві в Мадриді, де мій батько працював водієм).

У відповідь на моє запитання водій машини Hummer через відкрите вікно вдарив мене лівою рукою в область голови. А так як шолом, в якому я зобов’язаний їздити, я на той момент ще не зняв, удар припав по ньому. Саме цим я можу пояснити переломи 4 пальців на його лівій руці. Далі він вискочив з машини і завдав удар в район голови правою рукою. Тільки цим я можу пояснити її перелом в області променевої кістки.

Слідом пасажир вискочив з цього ж авто і наніс мені удар якимось досить важким предметом по спині, тому я не став вступати з ним в єдиноборство, а просто акуратно поклав їх обох на асфальт, і як законослухняний громадянин став чекати прибуття наряду поліцї. Будь-яких ушкоджень нападник мені не завдав, так як під куртку я зазвичай одягаю мотоекіпіровку, простими словами — «черепаху». А його зламані ніс і щелепу можу пояснити лише тим, що подушки безпеки в момент удару а/м Hummer в автомобіль Suzuki Jimny чомусь не спрацювали, і людина поранилась об передню панель автомобіля.

Про розірване на шматки службове посвідчення помічника депутата на ім’я … ПІБ…, я нічого повідомити не можу, так як мені про це невідомо. А також мені не зрозуміло, як порване службове посвідчення могло виявитися в роті і стравоході водія автомобіля Hummer.

Про групу громадян на мотоциклах і скутерах, що зібралась навколо місця ДТП, що-небудь повідомити не можу, так як я бачу цих людей в перший раз.

І ще я абсолютно ніяк не можу прокоментувати і пояснити той факт, що хтось порізав всі колеса нової машини Hummer, проткнув його дах ломом, розбив скло і порізав з якоюсь метою шкіряний салон, тим самим привівши авто в повну непридатність, а на довершення згаданим ломом також відкрив вже пошкоджений капот і пошкодив двигун.

Правдивість моїх слів можуть підтвердити свідки і учасники ДТП, наприклад водії автомобіля Mitsubishi Airtrek номерний знак ______ і а/м Suzuki Jimny

Навігація записів

Лукашенко “поклав” руку на “ЦЕ”! Відео конфузу в прямому ефірі на інавгурації Президента Білорусі стало вірусним
Торт класичний «Мурашник»! Один з найбільш простих десертів!

Related Articles

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

— Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Viktor
16 Лютого, 202616 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до — Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Цікаве за сьогодні

  • Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, яке перетворилося на черговий сеанс приниження мене. Навіть заради свята свого онука свекруха не могла потерпіти і помовчати… Я дочекалася чергової образи, замаскованої під похвалу, і зрозуміла, що з мене досить. Зараз моя свекруха отримає по заслугах. — Галино Петрівно, який чудовий салат ви принесли, просто пальчики оближеш, ви не поділитеся рецептом?
  • – Це так не вирішується. Можливо, у нас буде ще дитина, але пізніше. Я ще не відновилася, та й Вірочка надто маленька. Мені потрібні сили, щоб стежити за нею. А якщо я буду з животиком, то хто з донькою сидітиме? Твоя мама чи моя? Вони обидві працюють, забув? На няньку у нас грошей немає. Денис нахмурився, мабуть, такі думки не відвідували його голову.
  • – Я своє не віддам. Двадцять років – це моє, розумієш? Двадцять років… А ти… ти просто зіскочила на чужий поїзд. Але це не твій маршрут. Не твоя станція
  • – Я поїду до батьків на тиждень. Чоловік навіть не запитав, чому. Лише знизав плечима: – Як хочеш. Я не тримаю. Вона поїхала. І не повернулась за тиждень. І не за два. Василь не скучав, але він почав помічати, що хата порожня. Що чай сам не заварюється. Що сорочки лежать брудні. Що тиша ріже вуха.  Василь уперше в житті прибирав сам, варив щось примітивне, пробував полагодити праску. А ще – сидів на лавці й мовчки дивився на захід сонця. І згадував
  • Тісто вона замішувала з вечора. Руки рухалися звично, майже без участі голови – голова була зайнята іншим, прокручувала давню розмову, яка ніяк не хотіла вивітрюватися з пам’яті.
  • Вийдеш за мене, Настю? Я не обіцяю золотих гір, але обіцяю, що ніколи не зраджу. Весілля було скромним, сільським. Було багато сміху, пісень і справжніх людей. Петро вперше за довгі роки танцював, а Марія сяяла від щастя. Минуло ще п’ять років. Полінка вже підросла, стала помічницею по господарству. У Андрія з Настею народився ще й синок, маленький Павлик. Жили дружно, працювали, відбудували стару хату, зробивши її сучасною та затишною. Був теплий травневий вечір. Сім’я зібралася на подвір’ї святкувати день народження Полінки. Андрій розпалював мангал, діти бігали навколо пса, Марія з Настею виносили на стіл салати. Раптом біля воріт зупинилася машина. Не та стара модель, до яких звикло село, а новенька, дорога іномарка. З неї вийшов чоловік. Він виглядав втомленим, з передчасною сивиною на скронях і в дорогому, але пом’ятому костюмі
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes