Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Подивіться, що він зробив нa заході України привезли в церкву хоро нити героя,Вчинок священика ш0кував ціле місто! Люди, потрібен РЕЗ0НАНС

Подивіться, що він зробив нa заході України привезли в церкву хоро нити героя,Вчинок священика ш0кував ціле місто! Люди, потрібен РЕЗ0НАНС

Viktor
6 Жовтня, 2024 Коментарі Вимкнено до Подивіться, що він зробив нa заході України привезли в церкву хоро нити героя,Вчинок священика ш0кував ціле місто! Люди, потрібен РЕЗ0НАНС

Про це він написав на своїй сторінці у соцмережі, передає “Еспресо.Захід“.

“Пам’ятаєте, як Онуфрій з Паканічем та Іоною зневажали воїнів у Верховній Раді, демонстративно не встаючи під час їх пошанування? А на Буковині є такі, які не те що не встають, а демонстративно сідають, коли за Героя, що віддав життя за Україну, читається Євангеліє українською мовою”, – розповів Роман Грищук.

За його словами, інцидент трапився у селі Коровія. Богослужіння там править парафія московського патріархату румунською мовою.

“У сім’ї Гаврилюків, що проживає в цьому селі, є 4 синів, 3 з них – воюють за Україну! За словами брата, вони там надивилися на попів московського патріархату, які вони всі зрадники і колаборанти, як вони співпрацюють з окупантами.

І тому обговорили між собою складне рішення. Воїн Руслан розумів, що ризик повернутися додому у труні великий, тому заповів, що якщо з ним щось станеться, щоб його похоронили українські священники-капелани, його рідною українською мовою. Свій подвиг любові до ближнього він виконав до кінця! Господь прийняв його жертву! Коли родина прийшла до священника і переказала волю Героя, то той погодився. Ми відспівували Героя Руслана і вдома, і в храмі.

На наше здивування, у храмі було зо 15 священників московського патріархату і всі вони тільки показалися з вівтаря, поклали по свічці і зайшли назад. Але молитися за воїна вони з нами відмовилися, не хрестилися, не кланялися, показово зневажали богослужіння! Пересміхувалися у вівтарі з хлопцями спортивної статури, які незрозуміло, що там робили… Верхом зневаги до воїна і молитви за нього було показове присідання саме на Євангельському читанні, коли, навпаки, вони мали б стати на коліна!” – зазначив священник ПЦУ.

Він також додав, що потім один зі священників підійшов до нього й хотів вирвати телефон, бо, мовляв, не хоче, щоб це бачили люди.

“Отче, невже ви у святому вівтарі підчас похорону воїна робили щось таке, що не хотіли б, щоб бачили ваші парафіяни?” Він зауважив, що “це моя церква!”. Мовляв, що хоче, те і робить! Сором таким священникам! А що вже говорити про те, яку повагу, чи вірніше зневагу до воїнів, вони сіють у душі своїх парафіян!” – підсумував Грищук.

Навігація записів

“Мрії які вже ніколи не втілити у життя”: щемлива іст0рія про ВОЇНА з Вінниччини, який з@гинув через пів року після св0го весілля…
Чoловіки, які не оновили дані в ТЦК, не зможуть отримати бронювання 

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Прийшов на перше побачення з мамою, щоб вона оцінила. Я не розгубилася і влаштувала їм обом таку «оцінку товару», що їм і не снилося…
  • Коли все закінчилося, Тобі пахнув шампунем і чистотою. Шерсть була рівно підстрижена, лапи охайні, морда — світла, ніби з неї зняли зайвий тягар. Його поставили на підлогу, і він одразу зробив те, що роблять собаки після грумінгу: озирнувся, ніби шукає знайоме обличчя. Потім пішов до дверей і сів.
  • Я тут порахував наші витрати за цей місяць. Костюм обійшовся в копієчку. Плюс подарунок шефу — ми з хлопцями скидалися на дорогий годинник, моя частка чимала.
  • Люсь, ти чого, навіщо ти це робиш? Люся. Давай, вставай. Я… ж не можу без тебе. Ти ж знаєш, вдома без тебе погано
  • – Мамо. У мене є новина. Хороша. Апельсин знайшовся
  • Мамо, слухай, — Юля навіть не повернула голови, — мені тут треба шість тисяч. Терміново. У Дениса кросівки порвалися, соромно в школу відправляти, а Полінці за танці підняли оплату. Та й мені на процедури до косметолога треба, а то обличчя зовсім «попливло» від стресу. Мати замерла з рушником у руках. — Юлечко, сонечко. Але ж я тільки вчора віддала тобі половину своєї пенсії на продукти. І з того підробітку в аптеці теж майже нічого не лишилося. — Ой, мам, ну не починай цю пісню про бідність! — Юля нарешті відірвалася від телефону, і її голос став різким. — Ти ж отримала виплати за стаж, плюс ті копійки з аптеки. Куди ти їх діваєш? Тобі ж нічого не треба! Сидиш вдома, дивишся свої серіали, кашу їси. Тобі що, для рідних онуків шкода
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes