Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Uncategorized
  • Пoчaлoся… А ми пoпeрeджaли! Вже телефонують люди з центральної України і повідомляють, що їх вже так залякали, що вони будуть згодні на будь які поступки ворогу.

Пoчaлoся… А ми пoпeрeджaли! Вже телефонують люди з центральної України і повідомляють, що їх вже так залякали, що вони будуть згодні на будь які поступки ворогу.

admin
26 Січня, 202226 Січня, 2022 Коментарі Вимкнено до Пoчaлoся… А ми пoпeрeджaли! Вже телефонують люди з центральної України і повідомляють, що їх вже так залякали, що вони будуть згодні на будь які поступки ворогу.

Вчора зателефонували родичі з центральної України. Правобережжя. Обласний центр. До найближчого кордону з віссю зла (РФ+РБ) майже 500 км. Питали чи треба збирати тривожну валізу, та їхати в село? Розумієте? І це ще доволі притомні люди, які реально оцінювали все з 14 року. Не войовничі, але й не капітулянти. Звичайні гречкосії. Але наші. Патріотично налаштовані.

А що казати про “уставших ат вайни”? Людей залякали так, що вони, ще через пару таких інформаційних атак, будуть згодні на будь які поступки ворогу. От скажіть мені, навіщо ви це все підтримуєте? От всі ці тривожні валізи, щоб що? Якщо ви не йдете воювати або партизанити, то навіщо вам оті рюкзаки виживання? Самий малий «тривожний» рюкзак з мінімальним набором виживання буде важити мінімум 30 кг. Куди ви з ним збираєтесь йти? Звідки? Навіщо?

Якщо до вашого житла сотні кілометрів від кордону, або ви живете в щільній забудові, навіщо воно вам? Вдягніть той рюкзак, та пройдіться на роботу в ньому. Без метро та авто. Пішки. Бо за вашою ж логікою, всі кинуться тікати з тривожними валізами. А це значить, що всі виїзди будуть заблоковані. Навіщо вам ті бомбосховища? Ви правда вважаєте, що будуть бомбардувати міські квартали? Щоби що? Якщо вже вам так хочеться попереживати за авіаційні нальоти, то краще купіть собі чавунну ванну. Від осколків захистить. А ще більше нервів збереже.Люди добрі, я вас благаю, займіться своїми справами.

Не робіть собі нерви. Не нервуйте оточуючих. Екіпіровка та спорядження потрібне тим, хто буде жити просто неба та в малопристосованих умовах. Хто буде воювати. Навіщо це цивільним? Щоб плутатися під ногами? Щоб гирями висіти на руках тих кому потрібна буде мобільність? Щоб задавити їх відповідальністю? Щоб вони замість того щоб вбивати ворога, думали як вберегти купу цивільних з тривожними рюкзаками?Ви розумієте, що користі від усіх цих медійно розкручених нагнітаній нема для нас з вами. Нас залякують.Є збройні сили. Є купа людей маючих бойовий досвід. Є купа людей, які готові воювати навіть в тилу ворога. Є купа зброї на складах. В нас вже черга з бажаючих застосувати NLAW, щоб потім зняти приціл та поставити собі на автомат в якості коліматора. Якщо стане питання евакуації з якогось міста, то в ЗСУ досить ресурсів щоб дати час на збори.

Не буде бліцкрігу. Не буде тріумфального маршу танкових колон до Києва чи Харкова. Будуть бої на кожному кілометрі. На кожній розвилці. Біля кожного будинку та рівчака. Буде дуже багато втрат у ворога. Тільки не заважайте. Не плутайтесь під ногами.Не полегшуйте будь ласка роботу тим, хто намагається підготувати почву для капітулянтів. Не треба. Живіть, любіть, спілкуйтесь з родичами. Займайтеся дітьми. Не піддавайтеся паніці, та не створюйте її. Ну правда.Не ображайте своєю недовірою армію, резервістів, ветеранів та тих хто буде вас захищати.

Дайте їм впевненість. Дайте їм відчуття надійного тилу. Дайте їм підтримку та розуміння що ви стоїте за їх спинами. Не ховаєтесь, а прикриваєте та підтримуєте. Від того буде в рази, в десятки разів більше користі.Навіть якщо ви таки збираєте якісь речі, документи, коштовності, гроші. Ну не треба з цього робити масову акцію. Бо хтось знає навіщо він це робить, а десятки інших ні. Просто налякані зеркалять не розуміючи.Нерви здають? Допоможіть збройникам. Довіряйте армії. Не робіть собі нерви.

Робіть допомогу ЗСУ, які роблять 200.

Дякуємо всім хто допомагає.4731 2196 1942 31755168 7451 1010 5332

Роман Доник

Навігація записів

Тепер Львівщина стане найбагатшою і найуспішнішою областю України – Китай та Катар інвестують понад 5 млрд дол США
У Львові годину тому приземлився літак С-17 з Великої Британії, але зверніть увагу на хвіст літака – цього майже ніхто не помітив

Related Articles

Біда сталася через кілька днів після першого дня народження Надійки. Свято було гучним, Вікторія приготувала неймовірний фуршет, гості розсипалися в компліментах. А через три дні Михайло зустрів її на кухні з порожнім поглядом. — Я йду від тебе, — сказав він просто, без вступу. Вікторія спочатку сприйняла це за невдалий жарт. — І куди? До магазину чи в спортзал? — Назовсім. До іншої. Я кохаю її вже рік. Світ навколо Вікторії почав руйнуватися з гуркотом. Вона не могла збагнути: чому? За що? — Ми ж були щасливі, Михайле! У нас все було бездоганно! — Оце і є проблема! — раптом сказав він. — Твоя ідеальність мене втомила! Мені нудно. Мені потрібна дружина, яка може помилятися, влаштовувати суперечки чи не помити посуд. Я втомився бути «чоловіком найкращої дружини». Мені вже це все набридло! Він зібрав речі, забрав обидві машини та всі спільні накопичення, залишивши Вікторії лише квартиру та дітей

Viktor
21 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Біда сталася через кілька днів після першого дня народження Надійки. Свято було гучним, Вікторія приготувала неймовірний фуршет, гості розсипалися в компліментах. А через три дні Михайло зустрів її на кухні з порожнім поглядом. — Я йду від тебе, — сказав він просто, без вступу. Вікторія спочатку сприйняла це за невдалий жарт. — І куди? До магазину чи в спортзал? — Назовсім. До іншої. Я кохаю її вже рік. Світ навколо Вікторії почав руйнуватися з гуркотом. Вона не могла збагнути: чому? За що? — Ми ж були щасливі, Михайле! У нас все було бездоганно! — Оце і є проблема! — раптом сказав він. — Твоя ідеальність мене втомила! Мені нудно. Мені потрібна дружина, яка може помилятися, влаштовувати суперечки чи не помити посуд. Я втомився бути «чоловіком найкращої дружини». Мені вже це все набридло! Він зібрав речі, забрав обидві машини та всі спільні накопичення, залишивши Вікторії лише квартиру та дітей

Готується новий потік дронів? Росія хоче завезти 12 тисяч робітників з КНДР для збору «Шахедів» — ГУР

Viktor
14 Листопада, 202514 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Готується новий потік дронів? Росія хоче завезти 12 тисяч робітників з КНДР для збору «Шахедів» — ГУР

Щoйнo cтaлo вiдoмo! Мepц звepнyвcя дo Зeлeнcькoгo з нeзвuчнuм пpoxaнням.

Viktor
14 Листопада, 202514 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Щoйнo cтaлo вiдoмo! Мepц звepнyвcя дo Зeлeнcькoгo з нeзвuчнuм пpoxaнням.

Цікаве за сьогодні

  • Прокидаючись щоранку під мамин голос і запах свіжого сніданку, Вітя щоразу ловив себе на одному й тому самому відчутті: ніби він живе не власним життям, а чиїмось чужим сценарієм. Його дратувало все. Абсолютно все. Здавалося, ще трохи і він просто вибухне від цих нескінченних турбот, порад і запитань.
  • Я більше так не можу, Катю, це вже не дім, а якась безкоштовна їдальня на виїзді, — Михайло стояв посеред кухні, дивлячись на гору брудного посуду так, ніби це були руїни його власного життя.
  • Ірина відкрила двері своїм ключем і застигла від здивування. В коридорі на поличці не було жодної пари чоловічого взуття! Ірина здивовано зайшла в кімнату і раптом побачила на столику записку. Вона прочитала її і аж присіла від несподіванки! Вона перечитала текст тричі. Повільно до неї почав доходити зміст написаного.
  • Чоловік так раптом перейшов на «ти» і сунув бутерброд в руку Ларисі Андріївні. Вона хотіла відмовитися, але раптом зрозуміла, що страшенно хоче їсти
  • Тю, Олено, ти що, з собою цей старий сервант на той світ забереш? — ці слова племінника пролунали на моїй затишній кухні так буденно, ніби він питав про погоду, а не вирішував долю мого життя. Я ледь не випустила з рук тарілку, яку саме витирала. — Максиме, ти про що? — я нарешті знайшла голос, намагаючись вгамувати дивне хвилювання, що піднялося в грудях. — Та я про будинок твій, — продовжив він, підливаючи собі ще чаю, наче він тут уже господар. — Сама ж бачиш, Олено Степанівно, роки йдуть. Не ображайся, але ти не молодшаєш. Тобі важко тут одній. Город величезний, сад потребує догляду, дах он у кутку в сінях підтікає — Михайло покійний латав, а воно знову проситься. Хто тобі допоможе? Я відчула, як пальці самі собою почали зминати край фартуха. Його слова були дошкульні. — Я ще даю собі раду, Максиме. І сусіди допомагають, якщо щось важке треба
  • — Добрий вечір, — тихо почав Павло. — Моя дружина сьогодні була у вас. Така… тендітна, з темним волоссям, у неї ще погляд завжди трохи замислений. Вона купила велику скляну вазу. Випадково перекинув, треба таку саму.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes