Віталій поховав свою кохану дружину рік тому. Оскільки жили вони в будинку Катерини, то після її смерті Віталій тут і залишився. Була у дружини сестра Наталія. Вона і коли Катя жива була особливо не заходила в гості. А після того, як її не стало, то взагалі припинила приходити. 

А оце днями прийшла в гості, принесла гостинці. Віталій відразу запідозрив, що щось не так. А Наталія розпочала здалеку.

– Привіт, Віталію! Ну як ти тут поживаєш? 

– Та нормально. Ходжу і то добре. 

– І то правда. А здоров’я твоє як? 

– Не жаліюсь! Наталю, що тобі потрібно? 

– Чому ти вирішив, що мені щось потрібно? 

– Бо я тебе рік не бачив. А тут раптово з’явилась. Навряд ти прийшла просто спитати про моє здоров’я. 

Віталій терплячістю не відрізнявся. Тому одразу напряму запитав. Та Наталя не поспішала повідомляти причину свого візиту. Спочатку вона довго дивилась у вікно, а потім продовжила.

– Цей будинок належав нашим з Катериною батькам, тому має повернутись в родину. Моя донька виходить заміж і їм потрібно десь жити. 

– До чого ти хилиш? 

– Напиши дарчу на дітей.

– А я куди піду? На вулицю? 

– Ні, ніхто тебе не вижене. Будеш жити з молодими. Ти все одно вже старий, скоро потребуватимеш догляду. 

– Можливо ти і права.

– Подумай добре, Віталію!  А я завтра ще зайду.

Після того як Наталя пішла Віталій замислився. Адже йому вже сімдесят років. Це зараз він ще справляється з господарством. А що буде років через п’ять? А з іншого боку, раптом молоді не захочуть за ним доглядати? Що тоді він робитиме? Куди піде? Віталій не знав як йому вчинити.