Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Uncategorized
  • Парасюк не витримав: “Ви біля “пoрoхa” зібралися, ви хоч вкурсі, що він більше ніколи не стане лідером рeвoлюцiї чи пoвcтaння?”

Парасюк не витримав: “Ви біля “пoрoхa” зібралися, ви хоч вкурсі, що він більше ніколи не стане лідером рeвoлюцiї чи пoвcтaння?”

admin
17 Січня, 202217 Січня, 2022 Коментарі Вимкнено до Парасюк не витримав: “Ви біля “пoрoхa” зібралися, ви хоч вкурсі, що він більше ніколи не стане лідером рeвoлюцiї чи пoвcтaння?”

По-перше. Порошенко – це олігарх, засновник Партії регіонів, міністр часів Азарова, бізнес-патнер Медведчука.

Гладковський, офшори і ухлення від сплати податків, торгівля з окупованими територіями і росією, загалом, сотні добровольців по тюрмах – це теж все сивочолий недогетьман. На ньому нема де ставити корупційного клейма, бо все його життя – це суцільний обман і корупція. Чому я почав з цього? Бо так було, є і переконаний, буде.

По-друге. Те, що він ліпить з себе за гроші патріота – смішне і жалюгідне явище. Він ніколи не стане лідером революції чи повстання. Знаєте чому? Бо при першій нагоді він все це продасть з вигодою для себе. Люди все дуже добре знають і відчувають, тому не буде жодних масових протестів навіть якщо його без суду і слідства відравлять в тюрму. Де загалом йому і місце.

По-третє. Мені шкода людей, які фанатично йому вірять. Вони залякані і обмежені в своїх думках. Світ існує без Порошенка і його брехні. Для чого тягнути цей баласт корупції у майбутнє? Для чого відповідати за все лайно, яке він нагадив на кожному сантиметрі нашої країни? Але з часом все зміниться. В когось очі відкрються, комусь перестануть платити, а ще хтось усвідомить, що лизати без цілі – теж не варіант.

По-четверте. Петро Олексійович обурюється, що його судитимуть в Печерському суді. Саме в тому суді, який був “реформований” за його часів і який йому служив вірою і праводою. Все те добре, що було заплановане після Революції Гідності він або знищив або намагався знищити. Він і є усоблення ціє системи, про яку всі так говорять.

По-пяте. Люди не зупиняйтесь. Така наша громадянська місія – пошук істини і чогось кращого. Думайте і аналізуйте. Для нашої країни потрібно завжди щось нове, бо це паливо для розвитку країни. Зупинившись, ми просто втратимо найцініше що у нас є – час.

P.s. Я собі обіцяв більше не писати про нього, бо просто шкода, як вже казав, часу. Але коли в країні істерика зі всіх боків і тут ще “великий революціонер” знову хоче вилізти на трактор, то просто хочеться нагадати хто такий Петро Олексійович Порошенко.

Володимир Парасюк

Навігація записів

8,13 га у безкоштовне дoвічне коpистування. Житель Харківщини запропонував НАТО розмістити на своїй ділянці землі військову базу
Кондратюк: Це вперше в історії, судді, який мав оголосити запобіжний захід Порошенку, кілька хвилин тому викликали медиків. Привезіть йому щось нюхнyть

Related Articles

Біда сталася через кілька днів після першого дня народження Надійки. Свято було гучним, Вікторія приготувала неймовірний фуршет, гості розсипалися в компліментах. А через три дні Михайло зустрів її на кухні з порожнім поглядом. — Я йду від тебе, — сказав він просто, без вступу. Вікторія спочатку сприйняла це за невдалий жарт. — І куди? До магазину чи в спортзал? — Назовсім. До іншої. Я кохаю її вже рік. Світ навколо Вікторії почав руйнуватися з гуркотом. Вона не могла збагнути: чому? За що? — Ми ж були щасливі, Михайле! У нас все було бездоганно! — Оце і є проблема! — раптом сказав він. — Твоя ідеальність мене втомила! Мені нудно. Мені потрібна дружина, яка може помилятися, влаштовувати суперечки чи не помити посуд. Я втомився бути «чоловіком найкращої дружини». Мені вже це все набридло! Він зібрав речі, забрав обидві машини та всі спільні накопичення, залишивши Вікторії лише квартиру та дітей

Viktor
21 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Біда сталася через кілька днів після першого дня народження Надійки. Свято було гучним, Вікторія приготувала неймовірний фуршет, гості розсипалися в компліментах. А через три дні Михайло зустрів її на кухні з порожнім поглядом. — Я йду від тебе, — сказав він просто, без вступу. Вікторія спочатку сприйняла це за невдалий жарт. — І куди? До магазину чи в спортзал? — Назовсім. До іншої. Я кохаю її вже рік. Світ навколо Вікторії почав руйнуватися з гуркотом. Вона не могла збагнути: чому? За що? — Ми ж були щасливі, Михайле! У нас все було бездоганно! — Оце і є проблема! — раптом сказав він. — Твоя ідеальність мене втомила! Мені нудно. Мені потрібна дружина, яка може помилятися, влаштовувати суперечки чи не помити посуд. Я втомився бути «чоловіком найкращої дружини». Мені вже це все набридло! Він зібрав речі, забрав обидві машини та всі спільні накопичення, залишивши Вікторії лише квартиру та дітей

Готується новий потік дронів? Росія хоче завезти 12 тисяч робітників з КНДР для збору «Шахедів» — ГУР

Viktor
14 Листопада, 202514 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Готується новий потік дронів? Росія хоче завезти 12 тисяч робітників з КНДР для збору «Шахедів» — ГУР

Щoйнo cтaлo вiдoмo! Мepц звepнyвcя дo Зeлeнcькoгo з нeзвuчнuм пpoxaнням.

Viktor
14 Листопада, 202514 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Щoйнo cтaлo вiдoмo! Мepц звepнyвcя дo Зeлeнcькoгo з нeзвuчнuм пpoxaнням.

Цікаве за сьогодні

  • Максим розцінив моє мовчання по-своєму. Він вирішив, що я пригнічена його пишністю. Він нахилився вперед, обдавши мене хвилею важкого, задушливого парфуму, і з переможною усмішкою вимовив ту саму фразу…
  • Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам!
  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
  • Мамо, ви вже не в тому віці, щоб самій господарювати у трикімнатній квартирі, де на кожному кроці — спогади, що тиснуть на серце. Степан стояв посеред вітальні, старанно уникаючи погляду матері. Він розглядав візерунок на старому паркеті, який колись сам допомагав батькові вкладати. Його дружина, Вікторія, з надмірним завзяттям протирала фоторамки на комоді. Її рухи були різкими, впевненими, наче вона вже подумки переставляла тут меблі або виносила їх на смітник. — Ми все вирішили, — продовжував син, нарешті піднявши очі, але дивлячись кудись повз Анну Петрівну. — У селі повітря чисте, тиша. Батьківська хата ще міцна, ми її трохи підлатаємо, дах перекриємо. Тобі там буде спокійніше, ніж у цьому галасливому місті, де під вікнами постійно сигналять машини. Анна Петрівна, якій нещодавно виповнилося сімдесят три, відчула, як у грудях стає холодно й порожньо
  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes