⁃ Скажи, а моє здоров’я для тебе щось вартує? Я вже не питаю тебе про мої бажання…

Коментарі Вимкнено до ⁃ Скажи, а моє здоров’я для тебе щось вартує? Я вже не питаю тебе про мої бажання…

⁃ Скільки ж можна лежати. Гості мають завтра бути. А ти тут влаштувала цирк, – крізь зуби промовив Іван. Яні…

— А що стосується моєї онуки, Олени… — нотаріус зробив паузу, подивившись на дівчину поверх окулярів. — «Їй я залишаю маєток “Старий Дуб” у Карпатах, разом із прилеглими землями»

Коментарі Вимкнено до — А що стосується моєї онуки, Олени… — нотаріус зробив паузу, подивившись на дівчину поверх окулярів. — «Їй я залишаю маєток “Старий Дуб” у Карпатах, разом із прилеглими землями»

У кабінеті нотаріуса пахло дорогою шкірою, поліролем для меблів і ледь вловимим ароматом застарілої ненависті. За вікном шумів дощовий Київ,…

Чаку було зовсім не зрозуміло, чому двері під’їзду, через які вони стільки разів поверталися – зачинені.– Може, все-таки помилився? – подумав він. – Просто треба ще трохи почекати й господар згадає, Це гра! Але я знайшов. Тепер чекаю!

Коментарі Вимкнено до Чаку було зовсім не зрозуміло, чому двері під’їзду, через які вони стільки разів поверталися – зачинені.– Може, все-таки помилився? – подумав він. – Просто треба ще трохи почекати й господар згадає, Це гра! Але я знайшов. Тепер чекаю!

Чаку було зовсім не зрозуміло, чому двері під’їзду, через які вони стільки разів поверталися з прогулянки – зачинені. Він сидів…

Чоловік сказав «назад не прийму», а після розлучення запитав, чи не хоче Марина повернутися

Коментарі Вимкнено до Чоловік сказав «назад не прийму», а після розлучення запитав, чи не хоче Марина повернутися

– Ну, розвела болото! – невдоволено сказав Віктор. – Ех, одружитися б мені знову… Вибрав би нормальну жінку, яка знає…

— Заходь. У тебе є шанс пояснити, чому я досі не подала на розлучення. Ілля зайшов. Надто спокійно. Наче досі вірив, що зможе викрутитись. — Ну і що? Де пояснення? Де каяття? Де, чорт забирай, хоча б тінь розуму на обличчі?

Коментарі Вимкнено до — Заходь. У тебе є шанс пояснити, чому я досі не подала на розлучення. Ілля зайшов. Надто спокійно. Наче досі вірив, що зможе викрутитись. — Ну і що? Де пояснення? Де каяття? Де, чорт забирай, хоча б тінь розуму на обличчі?

Квартира дісталась Анастасії від діда. Старого, буркотливого, але справедливого, який не довіряв нікому, крім своєї єдиної онуки. Дім стояв на…

— Так, справді! Я вже й квартиру вибрав. Трикімнатна, не новобудова, але будинок не старий. Там зроблено ремонт, поки що заселимося в таку, а потім потихеньку все зробимо. Женя трохи засмутилася, почувши, що чоловік вибрав квартиру, не порадившись із нею. Адже їм там жити разом. Але радість від того, що скоро вони переїдуть у власне житло, переважила цю легку образу. Залишилося взяти іпотеку в банку й оформити угоду. Жінка навіть почала потихеньку збирати речі, бо вони протягом двох тижнів планували переїхати.

Коментарі Вимкнено до — Так, справді! Я вже й квартиру вибрав. Трикімнатна, не новобудова, але будинок не старий. Там зроблено ремонт, поки що заселимося в таку, а потім потихеньку все зробимо. Женя трохи засмутилася, почувши, що чоловік вибрав квартиру, не порадившись із нею. Адже їм там жити разом. Але радість від того, що скоро вони переїдуть у власне житло, переважила цю легку образу. Залишилося взяти іпотеку в банку й оформити угоду. Жінка навіть почала потихеньку збирати речі, бо вони протягом двох тижнів планували переїхати.

Женя не працювала вже п’ять років. Як пішла з сином у декрет, так з нього й не вийшла. Це не…

Катерина сиділа з колежанкою в кафе. Обідня перерва добігала кінця, настав час повертатися на роботу. – Давай із собою пампушок візьмемо? – сказала Катя. – Пити одну каву вже набридло. Кожен на своїй дієті сидить, але ж ми не винні. – Давай, хай заздрять! – погодилася колега. На столі завібрував телефон. Номер був невідомий. – Катерино… – почувся незнайомий чоловічий голос. – Не знаю ваше по-батькові… Ваш чоловік потрапив в пригоду на дорозі. Він у третій міській лікарні. – Це жарт?! – ахнула Катя. – Яка може бути пригода?! Він не має прав, не має машини! Катерина не вірила своїм вухам.

Коментарі Вимкнено до Катерина сиділа з колежанкою в кафе. Обідня перерва добігала кінця, настав час повертатися на роботу. – Давай із собою пампушок візьмемо? – сказала Катя. – Пити одну каву вже набридло. Кожен на своїй дієті сидить, але ж ми не винні. – Давай, хай заздрять! – погодилася колега. На столі завібрував телефон. Номер був невідомий. – Катерино… – почувся незнайомий чоловічий голос. – Не знаю ваше по-батькові… Ваш чоловік потрапив в пригоду на дорозі. Він у третій міській лікарні. – Це жарт?! – ахнула Катя. – Яка може бути пригода?! Він не має прав, не має машини! Катерина не вірила своїм вухам.

Катерина сиділа з колежанкою в кафе. Обідня перерва добігала кінця, настав час повертатися на роботу. – Давай із собою пампушок…

Завтра мені виповниться 24роки. Я збиралася відзначити — як і всі попередні… тихо й «таємно», в орендованій квартирі, поки його дружина впевнена, що він на роботі. Так триває вже 5 років. Відтоді, як мені було дев’ятнадцять. Що я зрозуміла за ці роки…

Коментарі Вимкнено до Завтра мені виповниться 24роки. Я збиралася відзначити — як і всі попередні… тихо й «таємно», в орендованій квартирі, поки його дружина впевнена, що він на роботі. Так триває вже 5 років. Відтоді, як мені було дев’ятнадцять. Що я зрозуміла за ці роки…

Завтра мені виповниться двадцять чотири. Я збиралася відзначити цей день разом із ним — як і всі попередні роки, тихо…

– Мені не подобається ця булочка, збігай, купи іншу, – говорила Юля Олені, і та бігла купувати іншу булочку. – Якщо ти негайно не припиниш співати, мене знудить! – говорила Юля, і Олена припиняла співати. – Іди геть. Мені не подобається твій запах. І Олена йшла. – Чому ти дозволяєш їй знущатися над собою? – запитав одного разу Рома, коли Юля пішла до вбиральні – не хотіла, щоб він бачив, як у неї відходить мокрота. Чужим про хворобу Юлі вони не говорили. Але чи був Рома чужим? Олені подобалося, як він сміється, подобалася ямочка у нього на щоці і те, як він прямо дивиться в очі. – У Юлі складний характер, – ухильно відповіла Олена. – Але я її все одно люблю…

Коментарі Вимкнено до – Мені не подобається ця булочка, збігай, купи іншу, – говорила Юля Олені, і та бігла купувати іншу булочку. – Якщо ти негайно не припиниш співати, мене знудить! – говорила Юля, і Олена припиняла співати. – Іди геть. Мені не подобається твій запах. І Олена йшла. – Чому ти дозволяєш їй знущатися над собою? – запитав одного разу Рома, коли Юля пішла до вбиральні – не хотіла, щоб він бачив, як у неї відходить мокрота. Чужим про хворобу Юлі вони не говорили. Але чи був Рома чужим? Олені подобалося, як він сміється, подобалася ямочка у нього на щоці і те, як він прямо дивиться в очі. – У Юлі складний характер, – ухильно відповіла Олена. – Але я її все одно люблю…

Всі знали, що Юлі скоро не стане. І вона теж знала. Тому й мучила всіх: батьків, сестру, лікарів… Не спеціально…

Соня все рідше просила грошей, бо Діана серйозно поговорила з нею і дала зрозуміти, що молодша вже не дитина і має розраховувати лише на себе. Але незабаром усе знову перевернулося з ніг на голову: мама зателефонувала й розповіла, що Соня при надії. — О, вітаю! — щиро відповіла Діана. — Чому Соня сама нічого не розповіла? Вирішила тримати в таємниці? — Їй погано, сумно, — зізналася мати пригніченим голосом. — Татусь нічого робити не збирається. Сказав, що не те що одружуватися — навіть грошима допомагати не буде…

Коментарі Вимкнено до Соня все рідше просила грошей, бо Діана серйозно поговорила з нею і дала зрозуміти, що молодша вже не дитина і має розраховувати лише на себе. Але незабаром усе знову перевернулося з ніг на голову: мама зателефонувала й розповіла, що Соня при надії. — О, вітаю! — щиро відповіла Діана. — Чому Соня сама нічого не розповіла? Вирішила тримати в таємниці? — Їй погано, сумно, — зізналася мати пригніченим голосом. — Татусь нічого робити не збирається. Сказав, що не те що одружуватися — навіть грошима допомагати не буде…

— Навіщо ти береш іпотеку? Краще б сестрі допомогла. У неї маленька дитина. А в тебе все одно ні чоловіка,…