Якби ж я знала, яким чином віддячить мені чоловік за те, що доглядала його батька… Та після смерті старенького відкрилась страшна правда.

Коментарі Вимкнено до Якби ж я знала, яким чином віддячить мені чоловік за те, що доглядала його батька… Та після смерті старенького відкрилась страшна правда.

Якби ж я знала, яким чином віддячить мені чоловік за те, що доглядала його батька… Та після смерті старенького відкрилась…

Я ще 25 лютого виїхала з Миколаєва з мамою та донечкою в Італію. А чоловік залишився в Україні, не встиг перетнути кордон, бо вже діяв закон. Вдалося швидко знайти нормальне житло на оренду та роботу. Мама бавила Вероніку, а я ходила на роботу, щоб заробити нам копійку на життя. Навіть половину зарплати висилала чоловікові, бо він жалівся, що через війну ціни на продукти виросли. Однак, щоразу, як я казала Сергієві, що хочу бодай на тиждень додому повернутися, він всіляко відмовляв. Аж ось я не витримала, купила квиток, хотіла сюрприз зробити. Ох, знала б я, що Сергій влаштує такий “теплий” прийом – то ноги б моєї у тій квартирі не було!

Коментарі Вимкнено до Я ще 25 лютого виїхала з Миколаєва з мамою та донечкою в Італію. А чоловік залишився в Україні, не встиг перетнути кордон, бо вже діяв закон. Вдалося швидко знайти нормальне житло на оренду та роботу. Мама бавила Вероніку, а я ходила на роботу, щоб заробити нам копійку на життя. Навіть половину зарплати висилала чоловікові, бо він жалівся, що через війну ціни на продукти виросли. Однак, щоразу, як я казала Сергієві, що хочу бодай на тиждень додому повернутися, він всіляко відмовляв. Аж ось я не витримала, купила квиток, хотіла сюрприз зробити. Ох, знала б я, що Сергій влаштує такий “теплий” прийом – то ноги б моєї у тій квартирі не було!

Війна змусила мене покинути рідне місто і шукати кращої долі за кордоном. Сама б я може і не виїжджала, але…

– О, а ти що тут робиш? – здивувався Василь, обіймаючи Наталку. – Приїхала додому! А, ти, бачу часу даремно не гаяв! – крикнула Оля. Надворі падав сніг, мороз швидко щипав щоки. Оля взяла до рук свою валізку і попрямувала до сестри. Сльози текли ріками, перехоплювало подих, жаль огортав душу. – Боже, для кого я старалася? На що своє здоров’я там витрачаю, на його коханок? Як він міг? Раптом Оля почула як хтось здалека гукає її. Обернулась і не повірила власним очам…

Коментарі Вимкнено до – О, а ти що тут робиш? – здивувався Василь, обіймаючи Наталку. – Приїхала додому! А, ти, бачу часу даремно не гаяв! – крикнула Оля. Надворі падав сніг, мороз швидко щипав щоки. Оля взяла до рук свою валізку і попрямувала до сестри. Сльози текли ріками, перехоплювало подих, жаль огортав душу. – Боже, для кого я старалася? На що своє здоров’я там витрачаю, на його коханок? Як він міг? Раптом Оля почула як хтось здалека гукає її. Обернулась і не повірила власним очам…

Минав четвертий рік, як Оля гарувала на заробітках. Боялася їхати на чужину, але іншого виходу у неї не було, хотіли…

Рік я повільно згасала від невідомої хвороби, а вчора побачила, як невістка підсипає білий порошок у мою цукорницю.

Коментарі Вимкнено до Рік я повільно згасала від невідомої хвороби, а вчора побачила, як невістка підсипає білий порошок у мою цукорницю.

Фарфорова цукорниця з наївним візерунком із польових квітів стояла на звичному місці, але тепер здавалася мені потворною пащею, що ось-ось…

«Ти без мене й цвяха не заб’єш!» — сміявся чоловік. Він і гадки не мав, що я таємно від нього збудувала двоповерховий будинок на продаж.

Коментарі Вимкнено до «Ти без мене й цвяха не заб’єш!» — сміявся чоловік. Він і гадки не мав, що я таємно від нього збудувала двоповерховий будинок на продаж.

— Дай сюди, — Олег відібрав у мене молоток з такою поблажливою усмішкою, ніби перед ним не доросла жінка, а…

– З твоєю мамою треба розмовляти її мовою. Вона тисне, а ти факти. Вона кричить, а ти говори голосно та чітко. – Вона звикла все тримати у своїх руках, але ти вже не на її території. Живеш ти не за її гроші, сама працюєш. У нас є факти. – Ти у всьому маєш рацію. Але якось я не звикла проти мами висловлюватись, сперечатися з нею. Настав час починати.

Коментарі Вимкнено до – З твоєю мамою треба розмовляти її мовою. Вона тисне, а ти факти. Вона кричить, а ти говори голосно та чітко. – Вона звикла все тримати у своїх руках, але ти вже не на її території. Живеш ти не за її гроші, сама працюєш. У нас є факти. – Ти у всьому маєш рацію. Але якось я не звикла проти мами висловлюватись, сперечатися з нею. Настав час починати.

Батько пішов із життя. Несподівано, раптово. Це майже завжди приходить несподівано, а коли вік ще трохи за п’ятдесят, коли людина…

Заспокоївши маму й брата, Оля зачинилася у ванній, увімкнула воду і тільки там дала собі волю. Плакала навзрид, до болю в грудях. Як? Як таке могло статися? Татко? Її найкращий у світі татко? Він же… Але ж у них завжди все було добре! Татко ніколи «наліво» не ходив. Оля завжди подругам хвалилася, що знає єдиного в світі чоловіка, який вірний своїй дружині. Виходить, помилялася…

Коментарі Вимкнено до Заспокоївши маму й брата, Оля зачинилася у ванній, увімкнула воду і тільки там дала собі волю. Плакала навзрид, до болю в грудях. Як? Як таке могло статися? Татко? Її найкращий у світі татко? Він же… Але ж у них завжди все було добре! Татко ніколи «наліво» не ходив. Оля завжди подругам хвалилася, що знає єдиного в світі чоловіка, який вірний своїй дружині. Виходить, помилялася…

— Ну, я піду… Люсю. — Йди. — Я пішов, чуєш? Я вже йду. — Давай, іди, Колю. Йди вже….

Оля задавала ці питання, можна сказати, в порожнечу, розуміючи, що відповідь чоловіка вже нічого не змінить. І в думках знову виникала ця зовсім юна дівчина, і слова її врізалися в пам’ять. – Та годі тобі, в сучасному світі живемо. Ну, розлюбив я тебе і що? І взагалі, все це було великою помилкою.

Коментарі Вимкнено до Оля задавала ці питання, можна сказати, в порожнечу, розуміючи, що відповідь чоловіка вже нічого не змінить. І в думках знову виникала ця зовсім юна дівчина, і слова її врізалися в пам’ять. – Та годі тобі, в сучасному світі живемо. Ну, розлюбив я тебе і що? І взагалі, все це було великою помилкою.

– Вітаю тебе, Олечка, моя дорога! З дерев’яним весіллям вас! Щось я до Максима додзвонитися не можу… Зайнятий чи що?…

Я вдова вже багато років. Але нещодавно пішла на побачення, обранцеві 42 роки. Наче симпатичний, доволі успішний, має власний бізнес та житло в центрі міста. Однак, вже через 30 хвилин я пожаліла, що взагалі погодилася з ним зустрітися. Тому мій висновок один – краще бути самою, ніж з таким “кавалером”.

Коментарі Вимкнено до Я вдова вже багато років. Але нещодавно пішла на побачення, обранцеві 42 роки. Наче симпатичний, доволі успішний, має власний бізнес та житло в центрі міста. Однак, вже через 30 хвилин я пожаліла, що взагалі погодилася з ним зустрітися. Тому мій висновок один – краще бути самою, ніж з таким “кавалером”.

Не ображайтесь на мене зрілі чоловіки, та мушу визнати – мати стосунки із вами далеко не цукор. Нещодавно я пішла…

– Мамо, мені не на розваги потрібно і не на щось зайве. У нас холодильник зіпсувався. Компресор перестав працювати, майстер сказав, що лагодити дорожче, ніж новий купувати. Продукти на балконі лежать, а надворі плюс п’ятнадцять. М’ясо вже псується, молоко до ранку скисне. Нам просто ніде зберігати їжу

Коментарі Вимкнено до – Мамо, мені не на розваги потрібно і не на щось зайве. У нас холодильник зіпсувався. Компресор перестав працювати, майстер сказав, що лагодити дорожче, ніж новий купувати. Продукти на балконі лежать, а надворі плюс п’ятнадцять. М’ясо вже псується, молоко до ранку скисне. Нам просто ніде зберігати їжу

– Мамо, мені не на розваги потрібно і не на щось зайве. У нас холодильник зіпсувався. Компресор перестав працювати, майстер…