Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
Синку, у нас сюрприз. Ми з батьком купили будиночок у вашому місті.

Синку, у нас сюрприз. Ми з батьком купили будиночок у вашому місті.

Viktor
25 Січня, 202625 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Синку, у нас сюрприз. Ми з батьком купили будиночок у вашому місті.

— Синку, у нас сюрприз. Ми з батьком купили будиночок у вашому місті. Продали бабусин будинок, додали грошей і ось…

— Ні копійки на екскурсії! Сиди в готелі! — заявив чоловік, замикаючи гроші в сейфі. Але він не знав, що моя відповідь уже лежить на кредитній картці.

— Ні копійки на екскурсії! Сиди в готелі! — заявив чоловік, замикаючи гроші в сейфі. Але він не знав, що моя відповідь уже лежить на кредитній картці.

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Ні копійки на екскурсії! Сиди в готелі! — заявив чоловік, замикаючи гроші в сейфі. Але він не знав, що моя відповідь уже лежить на кредитній картці.

Сьогодні я розповім вам історію про жадібність. Не ту, коли шкода копійки, а ту, яка випалює душу і перетворює близьку…

– А ти моїх грошей не рахуй! У нас вдома завжди варення та компоти на зиму варили. Це зараз з’явилися ваші новомодні рецепти. Але я якось сама розберуся, що мені зі своїх ягід робити, – відповіла Валентина Іванівна. – Вибачте. Ви, звичайно, маєте рацію, – сказала Віка і пішла до машини, де на неї вже чекав чоловік.

– А ти моїх грошей не рахуй! У нас вдома завжди варення та компоти на зиму варили. Це зараз з’явилися ваші новомодні рецепти. Але я якось сама розберуся, що мені зі своїх ягід робити, – відповіла Валентина Іванівна. – Вибачте. Ви, звичайно, маєте рацію, – сказала Віка і пішла до машини, де на неї вже чекав чоловік.

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти моїх грошей не рахуй! У нас вдома завжди варення та компоти на зиму варили. Це зараз з’явилися ваші новомодні рецепти. Але я якось сама розберуся, що мені зі своїх ягід робити, – відповіла Валентина Іванівна. – Вибачте. Ви, звичайно, маєте рацію, – сказала Віка і пішла до машини, де на неї вже чекав чоловік.

– Віка, мама давно на дачу кликала, може, поїдемо в неділю? – Запитав у дружини Анатолій. – Давай. Провітримося, на…

– Оксано, якось це все… Не по-людськи чи що. Мати нам завжди варення, соління приносила, онукам – гостинці. І все робила від душі, а ми її в будинок для людей похилого віку… – Миколо, думаєш у мене душа на місці? Ми не маємо виходу. – Думала хату її продати. Адже мама її на мене переписала. Так, хто її купить. Та й скільки заплатять за цю розвалюху?

– Оксано, якось це все… Не по-людськи чи що. Мати нам завжди варення, соління приносила, онукам – гостинці. І все робила від душі, а ми її в будинок для людей похилого віку… – Миколо, думаєш у мене душа на місці? Ми не маємо виходу. – Думала хату її продати. Адже мама її на мене переписала. Так, хто її купить. Та й скільки заплатять за цю розвалюху?

Viktor
24 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Оксано, якось це все… Не по-людськи чи що. Мати нам завжди варення, соління приносила, онукам – гостинці. І все робила від душі, а ми її в будинок для людей похилого віку… – Миколо, думаєш у мене душа на місці? Ми не маємо виходу. – Думала хату її продати. Адже мама її на мене переписала. Так, хто її купить. Та й скільки заплатять за цю розвалюху?

– Миколо, сідай! Треба терміново поговорити! – жінка сіла за стіл, на її обличчі було видно рішучість. Чоловік сів поруч….

– Квартира? Яка ще «твоя квартира»? – Мамо, ну дідуся. Він залишив її мені. Ти ще туди квартирантів пускала. Ти що, не пам’ятаєш? – розгублено спитала Аліна. – А-а… Та квартира. Так вона ніколи й не була твоєю, – невимушеним тоном відповіла Ірина. – Забудь про неї. Я її продала

– Квартира? Яка ще «твоя квартира»? – Мамо, ну дідуся. Він залишив її мені. Ти ще туди квартирантів пускала. Ти що, не пам’ятаєш? – розгублено спитала Аліна. – А-а… Та квартира. Так вона ніколи й не була твоєю, – невимушеним тоном відповіла Ірина. – Забудь про неї. Я її продала

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Квартира? Яка ще «твоя квартира»? – Мамо, ну дідуся. Він залишив її мені. Ти ще туди квартирантів пускала. Ти що, не пам’ятаєш? – розгублено спитала Аліна. – А-а… Та квартира. Так вона ніколи й не була твоєю, – невимушеним тоном відповіла Ірина. – Забудь про неї. Я її продала

– Квартира? Яка ще «твоя квартира»? – Мамо, ну дідуся. Він залишив її мені. Ти ще туди квартирантів пускала. Ти…

Світлана завагітніла в 11 класі від свого однокласника — на той момент вона була впевнена, що це кохання всього її життя. Але Віктор, дізнавшись про вагітність, відмовився від дитини, та ще й пустив плітки про дівчину по всьому селу. Сама Світлана і її батьки «набралися» сорому — неповнолітня принесла дитину, що ж люди скажуть. Але дівчині пощастило, що батьки її підтримали і допомагали їй і дитині…

Світлана завагітніла в 11 класі від свого однокласника — на той момент вона була впевнена, що це кохання всього її життя. Але Віктор, дізнавшись про вагітність, відмовився від дитини, та ще й пустив плітки про дівчину по всьому селу. Сама Світлана і її батьки «набралися» сорому — неповнолітня принесла дитину, що ж люди скажуть. Але дівчині пощастило, що батьки її підтримали і допомагали їй і дитині…

Viktor
24 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Світлана завагітніла в 11 класі від свого однокласника — на той момент вона була впевнена, що це кохання всього її життя. Але Віктор, дізнавшись про вагітність, відмовився від дитини, та ще й пустив плітки про дівчину по всьому селу. Сама Світлана і її батьки «набралися» сорому — неповнолітня принесла дитину, що ж люди скажуть. Але дівчині пощастило, що батьки її підтримали і допомагали їй і дитині…

Світлана завагітніла в 11 класі від свого однокласника — на той момент вона була впевнена, що це кохання всього її…

– Що ж ти за людина? Хто так робить? Я тобі ніколи не пробачу! – Кілька років я пояснювала сусідці, що вона порушує закон і заважає мені. Все марно. Та цьогоріч я вирішила її добряче провчити. Ви б бачили обличчя баби Ніни, коли на подвір’я увійшли поліціянти.

– Що ж ти за людина? Хто так робить? Я тобі ніколи не пробачу! – Кілька років я пояснювала сусідці, що вона порушує закон і заважає мені. Все марно. Та цьогоріч я вирішила її добряче провчити. Ви б бачили обличчя баби Ніни, коли на подвір’я увійшли поліціянти.

Viktor
24 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Що ж ти за людина? Хто так робить? Я тобі ніколи не пробачу! – Кілька років я пояснювала сусідці, що вона порушує закон і заважає мені. Все марно. Та цьогоріч я вирішила її добряче провчити. Ви б бачили обличчя баби Ніни, коли на подвір’я увійшли поліціянти.

Щороку те саме. Починається весна і моя сусідка, баба Ніна заходиться господарювати, а саме палити сміття й траву. Скільки разів…

Ми з чоловіком жили, не тужили разом 35 років, мені 53, йому 55. За цей час у нас наро дилися син і дві прекрасні доньки. Ми були зразковою сім’єю для багатьох. Своїми дітьми можемо лише пишатися. Все було чудово в нашій сім’ї, але це лише збоку. Чоловік нічим практично не займався, іноді тільки підробляв у свого друга автомеханіком, а так, щодня днями витрі щався на екран телевізора, скаржився на уряд, нову іномарку сусіда і мою неохай ність.

Ми з чоловіком жили, не тужили разом 35 років, мені 53, йому 55. За цей час у нас наро дилися син і дві прекрасні доньки. Ми були зразковою сім’єю для багатьох. Своїми дітьми можемо лише пишатися. Все було чудово в нашій сім’ї, але це лише збоку. Чоловік нічим практично не займався, іноді тільки підробляв у свого друга автомеханіком, а так, щодня днями витрі щався на екран телевізора, скаржився на уряд, нову іномарку сусіда і мою неохай ність.

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ми з чоловіком жили, не тужили разом 35 років, мені 53, йому 55. За цей час у нас наро дилися син і дві прекрасні доньки. Ми були зразковою сім’єю для багатьох. Своїми дітьми можемо лише пишатися. Все було чудово в нашій сім’ї, але це лише збоку. Чоловік нічим практично не займався, іноді тільки підробляв у свого друга автомеханіком, а так, щодня днями витрі щався на екран телевізора, скаржився на уряд, нову іномарку сусіда і мою неохай ність.

Ми з чоловіком жили, не тужили разом 35 років, мені 53, йому 55. За цей час у нас наро дилися…

«Бабусю, вам в інший відділ», — усміхнулися молоді працівники, глянувши на нову співробітницю. Вони ще не знали, що я купила їхню компанію.

«Бабусю, вам в інший відділ», — усміхнулися молоді працівники, глянувши на нову співробітницю. Вони ще не знали, що я купила їхню компанію.

Viktor
24 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до «Бабусю, вам в інший відділ», — усміхнулися молоді працівники, глянувши на нову співробітницю. Вони ще не знали, що я купила їхню компанію.

— Ви до кого? — кинув хлопець за стійкою, не відриваючи погляду від свого смартфона. Його модна стрижка й брендована…

— Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

— Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

— Мамо, а що, винести сміття було так важко? Пакет уже третій день біля дверей стоїть. Ти ж цілий день…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Так що, лови момент. Повеселіться від душі. Мати її каже, що свято буде з великим розмахом, все-таки, тридцять років буває в житті раз. Вони зняли будинок за містом. – Мамо, неприємно це все. Я ж несу відповідальність за Свєтку, тепер вона моя дружина. Я вже взагалі пошкодував, що зустрівся з Кірою після її приїзду.
  • — Тату! Там тітка прийшла! З якоюсь коробкою! — крикнув молодший, шмигаючи широким носом — точно так само, як робив Валера, коли брехав, що затримався на нараді. Марина відчула, як земля — точніше, дорога, ідеально укладена тротуарна плитка з підігрівом — зникає з-під ніг. Двадцять років вона жаліла його, мазала йому спину мазями, коли він приїжджав «з вахти», відгодовувала наваристими супами. Двадцять років вона жаліла його, мазала йому спину мазями, коли він приїжджав «з вахти», відгодовувала наваристими супами.
  • — Повагу, мамо, треба заслужити, а не вкрасти разом із ключами, — відповіла Світлана. — Машина ще внизу. Або ви збираєте речі зараз і їдете в село, де на вас чекає тиша й спокій, або завтра про ваш «переїзд» знатиме все ваше управління освіти й соцзахист.
  • Кілька хвилин чоловік простояв на своєму місці в заціпенінні, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Незабаром він зробив для себе відповідні висновки, вирішивши, що Світлана зовсім не чекала його так вірно як прикидалася.
  • – Я вважаю, що будь-які родичі мають питати дозволу у господарів перш ніж приїхати, навіть якщо це мама, – кажу свекрусі
  • Колишня свекруха наполягає, щоб саме я доглядала її лежачого сина. Однак, я відмовилася навіть за пару тисяч доларів – не можу дивтися в очі Віталіку. Бо згадую, яке від лихо мені заподіяв
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes