Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
Значить, з якоюсь тіткою Марією дітям краще, ніж із рідною бабусею?! – Обурилася свекруха

Значить, з якоюсь тіткою Марією дітям краще, ніж із рідною бабусею?! – Обурилася свекруха

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Значить, з якоюсь тіткою Марією дітям краще, ніж із рідною бабусею?! – Обурилася свекруха

– Алло, Олено Ігорівно, ну ви де? Ви ж обіцяли прийти посидіти з дітьми… Ми на вас чекаємо, між іншим,…

“А ти знаєш, де зараз твій чоловік?

“А ти знаєш, де зараз твій чоловік?

Viktor
7 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до “А ти знаєш, де зараз твій чоловік?

Оля стояла біля плити і пекла млинці. Поруч на табуретці, підібравши під себе одну ногу, сиділа Віра. Чоловіки жінок, які…

“– Як раніше вже не буде. Я тепер весь час маю бути з дитиною, розумієш? Адже ти вже велика дівчинка, пограй сама, а мультики я тобі включу по телевізору. І не галасуй так, дитину розбудиш!

“– Як раніше вже не буде. Я тепер весь час маю бути з дитиною, розумієш? Адже ти вже велика дівчинка, пограй сама, а мультики я тобі включу по телевізору. І не галасуй так, дитину розбудиш!

Viktor
7 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Як раніше вже не буде. Я тепер весь час маю бути з дитиною, розумієш? Адже ти вже велика дівчинка, пограй сама, а мультики я тобі включу по телевізору. І не галасуй так, дитину розбудиш!

“– Як раніше вже не буде. Я тепер весь час маю бути з дитиною, розумієш? Адже ти вже велика дівчинка,…

Тут така справа, скоро до нас прийдуть гості, і вам треба кудись піти.

Тут така справа, скоро до нас прийдуть гості, і вам треба кудись піти.

Viktor
7 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тут така справа, скоро до нас прийдуть гості, і вам треба кудись піти.

“– Тут така справа, скоро до нас прийдуть гості, і вам треба кудись піти. Самі розумієте, що з вами жодного…

— Я… Я не це мав на увазі, — пробурмотів він, відводячи погляд убік, до вікна, за яким метушилося мокре від дощу листопадове місто. — У мене був жахливий день. Місяць. Рік, зрештою! — А у мене що, пікнік кожен день? — голос Анни знову став тихим і отруйним. — Ти думаєш, моє існування — це суцільне свято? Сиджу я, значить, у чотирьох стінах, як у золотій клітці.

— Я… Я не це мав на увазі, — пробурмотів він, відводячи погляд убік, до вікна, за яким метушилося мокре від дощу листопадове місто. — У мене був жахливий день. Місяць. Рік, зрештою! — А у мене що, пікнік кожен день? — голос Анни знову став тихим і отруйним. — Ти думаєш, моє існування — це суцільне свято? Сиджу я, значить, у чотирьох стінах, як у золотій клітці.

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Я… Я не це мав на увазі, — пробурмотів він, відводячи погляд убік, до вікна, за яким метушилося мокре від дощу листопадове місто. — У мене був жахливий день. Місяць. Рік, зрештою! — А у мене що, пікнік кожен день? — голос Анни знову став тихим і отруйним. — Ти думаєш, моє існування — це суцільне свято? Сиджу я, значить, у чотирьох стінах, як у золотій клітці.

— Утримуєш? Я працюю тут без вихідних! — кинула в обличчя чоловікові Анна. — Платиш за квартиру? А хто оплатить…

— Добре, тоді перекажи мені півтори тисячі, найму няню. Нехай вона забере Рому і посидить з ним, поки я не повернуся. — Півтори тисячі?! За пару годин?! — витріщивши очі, уточнив Ілля. — Ага, а ти що думав? Перед святами всі послуги стають дорожчими. — Гаразд, я сам його заберу. Спробую звільнитися раніше… — буркнув чоловік.

— Добре, тоді перекажи мені півтори тисячі, найму няню. Нехай вона забере Рому і посидить з ним, поки я не повернуся. — Півтори тисячі?! За пару годин?! — витріщивши очі, уточнив Ілля. — Ага, а ти що думав? Перед святами всі послуги стають дорожчими. — Гаразд, я сам його заберу. Спробую звільнитися раніше… — буркнув чоловік.

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Добре, тоді перекажи мені півтори тисячі, найму няню. Нехай вона забере Рому і посидить з ним, поки я не повернуся. — Півтори тисячі?! За пару годин?! — витріщивши очі, уточнив Ілля. — Ага, а ти що думав? Перед святами всі послуги стають дорожчими. — Гаразд, я сам його заберу. Спробую звільнитися раніше… — буркнув чоловік.

— Набридло олів’є! Може, щось інше приготуєш? — Ілля вередував, немов дитина. За два тижні до Нового року він вичавив…

Іра, нам потрібні гроші на утримання твоїх дітей!

Іра, нам потрібні гроші на утримання твоїх дітей!

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Іра, нам потрібні гроші на утримання твоїх дітей!

“– Іра, нам потрібні гроші на утримання твоїх дітей! – Сказала невістка без передмов. – Ой, Тетяно, та що ти…

Дoрога свeкруха, запрошую вас на наше розлyчeння

Дoрога свeкруха, запрошую вас на наше розлyчeння

Viktor
7 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Дoрога свeкруха, запрошую вас на наше розлyчeння

Коли син відчинив двері, Людмила з порога злякано запитала: – Ти один? – Так… – здивувався Євген. – А Оксана?!…

Як Таня стала мамою завдяки своїй добрій душі…

Як Таня стала мамою завдяки своїй добрій душі…

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Як Таня стала мамою завдяки своїй добрій душі…

Таня увійшла до під’їзду і побачила біля своєї квартири коробку. Жінка здивовано дивилася на неї. Усередині, згорнувшись калачиком, лежали песик…

Живу на дачі, щоб здавати квартиру – а син проситься пожити замість квартирантів…

Живу на дачі, щоб здавати квартиру – а син проситься пожити замість квартирантів…

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Живу на дачі, щоб здавати квартиру – а син проситься пожити замість квартирантів…

Живу на дачі, щоб здавати квартиру – а син проситься пожити замість квартирантів… Лариса сиділа на кухні у дачному будинку…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Дзвонив братові — той слухавку не бере. Тоді набрав матір. А свекруха лише зітхнула: «Так, синку, все правда. А що я могла зробити? Батько так вирішив. Виявляється, він тоді зовсім не жартував». Чоловік спершу лютував на батька. Минуло ще два тижні, він поїхав до батьків сам, бо Оксана навідріз відмовилася переступати їхній поріг.
  • Ніна Андріївна не любила Юлію з першої зустрічі
  • Ой, приїхала матуся! Як ти себе почуваєш, після лікарні, Аллочко? — сказала незнайомка на порозі її квартири, коли Алла повернулася додому. — З поверненням вас, дорогенька. Проходьте швидше, не стійте на протязі. Алла заклякла, кліпаючи віями. Вона перевела погляд на чоловіка. Той стояв, переминаючись з ноги на ногу. — Дімо, а хто це? — ледь мовила дружина. — І де Олена Іванівна? Де твоя мама? Чому вона не сидить з нашою дитиною? Дмитро зітхнув, заносячи сумки в коридор. — Заходь, Аню, роздягайся. Мама, мама не змогла. — Що значить «не змогла»? Вона захворіла? Тиск? Серце? — Та ні, — Дмитро почухав потилицю, виглядаючи максимально незручно. — Вона приїхала, як і обіцяла. Пробула тут години три. Потім Михайлик почав вередувати — ну, знаєш, коліки ці кляті. Він розплакався, розчервонівся, а вона подзвонила мені на роботу, кричала, що в неї піднявся тиск, що діти зараз «не такі», як ми були. Мовляв, ми лежали тихенько, а цей — як вогник. Сказала, що не може за ним доглядати. Коротше, зібрала речі й поїхала до себе додому
  • — Пожила тут гостею, і вистачить! Тепер у цьому домі будуть господарями рідні люди
  • На порозі тулився ексчоловік. Тільки вона його насилу впізнала. Паша постарів за рік, виглядав блідим, змарнілим, розгубленим. Від колишнього лиску і сліду не лишилося. Поруч стояли сумки. – Тобі чого? – Запитала Клава.
  • Та хоч розлучайся, Юро, але на той город я більше не ступлю ні ногою! — Марта вимкнула воду і різко розвернулася до чоловіка, даючи йому зрозуміти, що вона не жартує. Ці слова прозвучали якось неочікувано. Юрій, який уже почав складати в кутку коридору старі кросівки та робочий одяг, завмер. — Мартусь, ну що ти таке кажеш? Яке розлучення? Мама ж чекає. Вона вже й насіння перебрала, і сусідів попросила допомогти з оранкою на завтра. — Ось нехай сусіди й допомагають! — Марта відчула, як усередині все закипає. — Юро, ми одружені п’ять років. І всі ці п’ять років мої вихідні минають над грядками твого дитинства. — Але ж це традиція… Родинний затишок, спільна праця, — він спробував підійти ближче, але дружина виставила руку вперед, не підпускаючи його. — Традиція — це коли всім приємно. А коли я повертаюся додому в неділю ввечері з болем у спині таким, що не можу розігнутися, а в понеділок мені треба звіти здавати — це не затишок. Юрій зітхнув. Він знав цей тон. Раніше він завжди міг її вмовити, пообіцяти «відпочинок на природі» чи смачний шашлик увечері. Але цього разу щось змінилося. — Мамі важко самій, — тихо мовив він, опустивши очі. — Вона ж для нас старається. Каже: «Діточкам своє, домашнє буде, без хімії». — Юро, та «своє» нам обходиться дорожче, ніж на ринку купити
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes