Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
Мій єдиний син на фронті вже майже 3 роки. Додому приїздить рідко, востаннє бачилася з Ігорком аж у травні. Так за нього переживаю, щоранку та щовечора молюся! А ОТ НЕВІСТЦІ БАЙДУЖЕ. Їй би лиш гроші тратити. Нещодавно я таке про неї дізналася – тепер соромно сусідам та родичам в очі дивитися

Мій єдиний син на фронті вже майже 3 роки. Додому приїздить рідко, востаннє бачилася з Ігорком аж у травні. Так за нього переживаю, щоранку та щовечора молюся! А ОТ НЕВІСТЦІ БАЙДУЖЕ. Їй би лиш гроші тратити. Нещодавно я таке про неї дізналася – тепер соромно сусідам та родичам в очі дивитися

Viktor
10 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мій єдиний син на фронті вже майже 3 роки. Додому приїздить рідко, востаннє бачилася з Ігорком аж у травні. Так за нього переживаю, щоранку та щовечора молюся! А ОТ НЕВІСТЦІ БАЙДУЖЕ. Їй би лиш гроші тратити. Нещодавно я таке про неї дізналася – тепер соромно сусідам та родичам в очі дивитися

Я дуже зраділа, коли почула, що мій Ігорко приїде на Різдво. Він ще 24 лютого поїхав служити на Схід, як…

– Василь – найпорядніша людина, яку я зустрічала, – говорила вона.

– Василь – найпорядніша людина, яку я зустрічала, – говорила вона.

Viktor
10 Січня, 202610 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Василь – найпорядніша людина, яку я зустрічала, – говорила вона.

– Чого вона дзвонила? – Невдоволено запитав у дружини Микола Олександрович. – Зайти хотіла, – також похмуро відповіла Ольга Петрівна….

“– Господи, ти його хіба виховувала? Не гнівай Бога! – Вигукнула невістка. – Нагадаю тобі ще раз, не ти його виховувала! Дякуй діду та бабусі!

“– Господи, ти його хіба виховувала? Не гнівай Бога! – Вигукнула невістка. – Нагадаю тобі ще раз, не ти його виховувала! Дякуй діду та бабусі!

Viktor
10 Січня, 202610 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Господи, ти його хіба виховувала? Не гнівай Бога! – Вигукнула невістка. – Нагадаю тобі ще раз, не ти його виховувала! Дякуй діду та бабусі!

“– Господи, ти його хіба виховувала? Не гнівай Бога! – Вигукнула невістка. – Нагадаю тобі ще раз, не ти його…

– Совісті ти не маєш, почепити дитину моєму синові на шию і самій всістися? Як ти його так любиш, то дай йому з дівчиною зійтися. А то дивися, що надумала!

– Совісті ти не маєш, почепити дитину моєму синові на шию і самій всістися? Як ти його так любиш, то дай йому з дівчиною зійтися. А то дивися, що надумала!

Viktor
10 Січня, 202610 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Совісті ти не маєш, почепити дитину моєму синові на шию і самій всістися? Як ти його так любиш, то дай йому з дівчиною зійтися. А то дивися, що надумала!

Ви, сусідко, не дивіться так – я не з тих, що одразу плачуться. Просто тут, у палаті, якось інакше думається….

– Я повторюю, це дитяче ліжко, для вас приготований диван. У шафі дві вільні полиці і порожні плечики – розвісьте і розкладіть свої речі. – Катя говорила рівним і чітким тоном, боячись проявити хоча б одну емоцію у відповідь на явні провокації свекрухи. Адже варто було їй хоч якось відреагувати, і їх скандал за пару секунд перетвориться на ланцюгову некеровану реакцію.

– Я повторюю, це дитяче ліжко, для вас приготований диван. У шафі дві вільні полиці і порожні плечики – розвісьте і розкладіть свої речі. – Катя говорила рівним і чітким тоном, боячись проявити хоча б одну емоцію у відповідь на явні провокації свекрухи. Адже варто було їй хоч якось відреагувати, і їх скандал за пару секунд перетвориться на ланцюгову некеровану реакцію.

Viktor
10 Січня, 202610 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Я повторюю, це дитяче ліжко, для вас приготований диван. У шафі дві вільні полиці і порожні плечики – розвісьте і розкладіть свої речі. – Катя говорила рівним і чітким тоном, боячись проявити хоча б одну емоцію у відповідь на явні провокації свекрухи. Адже варто було їй хоч якось відреагувати, і їх скандал за пару секунд перетвориться на ланцюгову некеровану реакцію.

Терпіти присутність родички чоловіка вона більше не могла і не хотіла. І так за час перебування в гостях «мами» у…

— До нас постійно, мало не через день, приїжджає ночувати твоя мама, наче в неї власного даху над головою немає! І ти мені зараз отак спокійно кажеш, що здихався доброї трикімнатної квартири заради залізної іграшки? Яку ти навіть поставити тут не маєш де — у нас же під під’їздом і курці ніде клюнути!

— До нас постійно, мало не через день, приїжджає ночувати твоя мама, наче в неї власного даху над головою немає! І ти мені зараз отак спокійно кажеш, що здихався доброї трикімнатної квартири заради залізної іграшки? Яку ти навіть поставити тут не маєш де — у нас же під під’їздом і курці ніде клюнути!

Viktor
10 Січня, 202610 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — До нас постійно, мало не через день, приїжджає ночувати твоя мама, наче в неї власного даху над головою немає! І ти мені зараз отак спокійно кажеш, що здихався доброї трикімнатної квартири заради залізної іграшки? Яку ти навіть поставити тут не маєш де — у нас же під під’їздом і курці ніде клюнути!

— У якому сенсі — продав квартиру? — ледь чутно перепитала Олена, наче боялася, що власні вуха її підло зраджують….

Тепер він часто гуляв по торговому центру один, витрачаючи час до вечора. Жінки, як і раніше, ковзали по ньому поглядами, але у нього чомусь не виходило виглядати впевненим у собі, а жарти виходили плоскими і несмішними. Виходить, поруч з нею, для неї намагався виглядати крутим і спритним.

Тепер він часто гуляв по торговому центру один, витрачаючи час до вечора. Жінки, як і раніше, ковзали по ньому поглядами, але у нього чомусь не виходило виглядати впевненим у собі, а жарти виходили плоскими і несмішними. Виходить, поруч з нею, для неї намагався виглядати крутим і спритним.

Viktor
10 Січня, 202610 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тепер він часто гуляв по торговому центру один, витрачаючи час до вечора. Жінки, як і раніше, ковзали по ньому поглядами, але у нього чомусь не виходило виглядати впевненим у собі, а жарти виходили плоскими і несмішними. Виходить, поруч з нею, для неї намагався виглядати крутим і спритним.

— Вибач, Саня, мені час додому. Я весь вечір провів з тобою. Дружина буде сваритися. — Володимир плеснув долонями по…

– Аліна! – голос свекрухи зривався на вереск. – Ти де? Ти доїхала? Ти вже на дачі? – Ні, я ж написала – автобус зламався, я повернулася. Стою біля дверей, зараз зайду і… – Не заходь! Аліна завмерла з ключем у замку. – Що?!

– Аліна! – голос свекрухи зривався на вереск. – Ти де? Ти доїхала? Ти вже на дачі? – Ні, я ж написала – автобус зламався, я повернулася. Стою біля дверей, зараз зайду і… – Не заходь! Аліна завмерла з ключем у замку. – Що?!

Viktor
10 Січня, 202610 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Аліна! – голос свекрухи зривався на вереск. – Ти де? Ти доїхала? Ти вже на дачі? – Ні, я ж написала – автобус зламався, я повернулася. Стою біля дверей, зараз зайду і… – Не заходь! Аліна завмерла з ключем у замку. – Що?!

– Аліна! – голос свекрухи зривався на вереск. – Ти де? Ти доїхала? Ти вже на дачі? – Ні, я…

Налила йому гарячого курячого супу з добрими шматками м’яса. — Сідай, їж уже! Той сів, тільки ложка задзеленчала. — Ти за той місяць скільки «закрив»? — почала розмову Ліда. — Тисяч сорок п’ять буде

Налила йому гарячого курячого супу з добрими шматками м’яса. — Сідай, їж уже! Той сів, тільки ложка задзеленчала. — Ти за той місяць скільки «закрив»? — почала розмову Ліда. — Тисяч сорок п’ять буде

Viktor
10 Січня, 202610 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Налила йому гарячого курячого супу з добрими шматками м’яса. — Сідай, їж уже! Той сів, тільки ложка задзеленчала. — Ти за той місяць скільки «закрив»? — почала розмову Ліда. — Тисяч сорок п’ять буде

Чоловік зайшов, як завжди, втомлений, ще й з важким пакунком, де, певно, лежала брудна спецівка. Очі блищали, а на джинсах…

З того часу Андрійко та бабуся стали найкращими друзями. А ось прийняти невістку Петрівна ніяк не могла. І розумом розуміла, що чудова дружина дісталася синові, але щось усерединї, не давало спокою. Вона все чекала слушної нагоди, щоб невістку на місце поставити, в чомусь викрити.

З того часу Андрійко та бабуся стали найкращими друзями. А ось прийняти невістку Петрівна ніяк не могла. І розумом розуміла, що чудова дружина дісталася синові, але щось усерединї, не давало спокою. Вона все чекала слушної нагоди, щоб невістку на місце поставити, в чомусь викрити.

Viktor
10 Січня, 202610 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до З того часу Андрійко та бабуся стали найкращими друзями. А ось прийняти невістку Петрівна ніяк не могла. І розумом розуміла, що чудова дружина дісталася синові, але щось усерединї, не давало спокою. Вона все чекала слушної нагоди, щоб невістку на місце поставити, в чомусь викрити.

Вітя, одумайся! Вона ж розлучена! Та ще й старша за тебе! – мама витирала сльози краєчком хустинки. -Мамо, ну не…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Татку, ви ж бачите, як Толік старається, — зітхала вона, дивлячись на море. — Але все в оренду, все на чужих кутках. Серце болить за дітей. А Павло… Павло молодець, він господар. Йому те місто тільки заважатиме. Він там задихнеться серед бетону. Йому простір треба, земля. Ви ж знаєте, він у нас людина від природи. Свекор слухав, кивав, але нічого не обіцяв. Він був людиною старої закалки, для якої справедливість була не порожнім словом. Проте крапля камінь точить. До кінця відпустки він уже почав думати, що, можливо, Ірина має рацію. Може, дійсно, віддати все старшому, щоб той нарешті став на ноги, а Павло… Павло ж сильний, він зрозуміє. Павло дізнався про ці плани випадково. Старий сусід по батьківській квартирі, з яким вони колись разом рибалили, зателефонував запитати, чи не продають вони житло. — Та ніби ні, дядю Степане, — здивувався Павло. — Звідки такі думки? — Та бачив я твого брата з жінкою минулого тижня. Вони тут з якимось чоловіком ходили, вікна міряли, про перепланування говорили
  • – Ти мусиш мені якусь компенсацію платити! Хоч 8 тисяч на місяць, це ж не чесно! – Коли чоловік мене покинув, я не сварилась, та вирішила з ним домовитися
  • -Так, знаю …. І тому спитаю тебе прямо: ти вважаєш це нормально, коли у чоловіка проблеми і проблеми з грошима, а його дружина з донькою беруть і їдуть на курорт? Це нормально, по-твоєму? Хороша дружина завжди чоловіка свого підтримує, а така вертихвостка без штанів останніх залишить! І питається чи потрібна тобі така дружина?
  • Побачивши Зінаїду Петрівну й Олега, він трохи зніяковів, оскільки не очікував зустріти їх тут, але ввічливо привітався й навіть посміхнувся. Він зрозумів, що Вероніка не втрималася й повідомила про цю радісну подію матері по телефону. Звісно, була радість, крики немовляти, його ніжний запах. Але потім зять, дочка та онук поїхали не до Зінаїди Петрівни, а до своєї орендованої однокімнатної квартири.
  • Оксано! — почав чоловік. — Я тут багато думав про наше майбутнє. Ми вступаємо в новий етап. І я хочу, щоб наші стосунки були максимально чесними та партнерськими. Як у цивілізованому світі. Оксана відставила келих і напружилася. Щось у його тоні підказало їй, що зараз романтика закінчиться. — До чого ти клониш, Андрію? — Я пропоную сьогоднішній рахунок, ну, і взагалі надалі, розділити порівну. Як два рівноправні партнери. Щоб ти не почувалася просто «дружиною при чоловікові», а відчувала власну фінансову гідність. Розумієш? Давай кожен заплатить за свою частину вечері. Це ж так по-сучасному, без оцих застарілих патріархальних боргів. У залі ресторану раптом стало дуже тихо. Оксані здалося, що навіть музиканти перестали грати. Вона повільно відкинулася на спинку крісла, і її погляд став холодним, як лід. — Розділити рахунок? — перепитала вона так тихо, що Андрієві стало ніяково. — Ти пропонуєш мені заплатити за свою вечерю в день нашого срібного весілля? — Ну так, — пробурмотів він, відчуваючи, як впевненість кудись випаровується. — Це ж про рівність, Оксано. Про те, що ти — самодостатня жінка
  • Як це… у нас? Вітя, ти ж знаєш, я сама ледь відійшла. Мені не можна важкого, я вранці на процедури ходжу… — Слухай, Олено, не починай, — перебила Люба, оглядаючи нашу вітальню. — У нас квартира на четвертому поверсі, ліфт часто не працює. А у вас приватний сектор, повітря свіже. До того ж, ти зараз не працюєш, на пенсії по інвалідності. Тобі все одно робити нічого, от і будеш за мамою дивитися. — Але ж у Ганни Іванівни трикімнатна квартира! — подав голос батько з кімнати. — Чому б їй не жити у себе, а ви б заходили? — А хто заходитиме? — пирхнув Віктор. — Ми з Любою працюємо з ранку до вечора. У нас кар’єра, діти. А ви тут собі сидите тихенько. Жінки в цих справах кращі, у них терпіння більше. Мама зблідла. Я бачив, як у неї затремтіли руки. Вона почала щось белькотати, виправдовуватися, ніби вона в чомусь винна. Тут я вже не витримав. Я вийшов на середину кухні і став прямо перед Віктором. — А тепер послухайте мене уважно, “родичі”, — мій голос був на диво спокійним, але холодним. — План ваш чудовий, але є одна маленька проблема. Бабуся до нас не поїде
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes